Кільця з’являються на тлі висококупчастих або тонких високошаруватих хмар.
Цікаве атмосферне явище - вінець навколо Місяця – помітили українські полярники над станцією "Академік Вернадський", яка розташована на острові Галіндез. Про це розповіли у Національному антарктичному науковому центрі.
Йдеться, що це оптичне явище мін має вигляд кольорових або світлих кіл, розташованих близько до місячного диску. Загалом вінець можна спостерігати навколо Сонця, яскравих зірок та інших джерел світла. Він виникає, коли перед світилом з’являється тонкий шар хмар або туман, що складаються з дрібних крапель води чи крижаних кристаликів, які стають перешкодами для світла. Як слідство, промені дифрагують – огинають ці часточки, "малюючи" на небі вінець.
"Чим однорідніші краплі чи кристалики, тим яскравішими, чіткішими та райдужнішими будуть кольори. "Ідеальний" вінець повторює в кожному колі забарвлення веселки. Таких різнокольорових кілець навколо джерела світла може бути кілька, але зазвичай не більше трьох. Іноді вінець може спотворюватися (мати нерівну окружність) через різницю в розмірах крапель чи кристалів у різних частинах хмар", - пояснюють науковці.
Як підкреслюють у центрі, вінець – окреме оптичне явище, тобто він не є різновидом гало. Гало має менш виражені кольори та розташоване на більшій відстані від джерела світла, зазвичай його кутовий радіус становить 22°, тоді як у вінця – близько 5°, кажуть дослідники.
Вони додають, що гало утворюється, коли атмосфера насичена великими кристалами льоду: світло в них заломлюється та відбивається. З таких кристалів складаються перисто-шаруваті хмари, які "живуть" у верхньому ярусі тропосфери. Саме через них часто виникає гало.
Водночас вінець з’являється на тлі висококупчастих або тонких високошаруватих хмар, які знаходяться в середньому ярусі.
Науковці оприлюднили фото вінця та гало, щоб люди могли порівняти ці цікаві явища.
Як писав УНІАН, в Антарктиці українські полярники зафіксували білу веселку. Це атмосферне явище пов'язано із розміром крапель води, через які заломлюється та розсіюється світло. У великих краплях відбувається поділ білого світла на різні кольори видимого спектра. Кожен пучок поширюється за своєю траєкторією, не змішуючись з іншими - саме так веселка набуває яскравих барв. Водночас, якщо ж краплі зменшуються, світлові пучки змішуються – тоді кольори стають менш вираженими аж до повного збліднення.