Провідний науковий співробітник Інституту геофізики НАНУ, кліматолог Світлана Бойченко в інтерв’ю УНІАН розповіла, чи змінюється клімат в Україні і як на ці процеси впливає війна.
Вже не один рік українці то не можуть дочекатись, коли влітку спаде спека, то, як цієї зими, важко переживають сильні морози. Але ж з дитинства ми знаємо, що в Україні клімат – помірний (хоча зараз так вже не здається). Пані Світлано, що відбувається з нашим кліматом? Що кажуть спостереження?
Почнімо з того, що Україна розташована в зоні помірно-континентального клімату, але навіть у ньому є певні відмінності, і ми їх бачимо на території України. Адже південь у нас більш теплий та сухий, а північ – вологіша і трохи прохолодніша.
Також варто пам’ятати, що погодні умови щороку відмінні, тому ми у розрізі одного чи кількох останніх років не можемо говорити про ці зміни, як про зміни клімату на певній території. Коли ми говоримо про клімат, мова йде про період міжнародних наукових спостережень, щонайменше, у тридцять років (краще – більше).
Звісно, через глобальне потепління, через зміну клімату, яка відбувається в глобальному масштабі, відбувається і певна трансформація кліматичних умов і на території України. Також беремо до уваги й те, що існує певна циклічність, певні коливання, які формуються природними факторами. А ці природні фактори додатково ускладнюються нашою антропогенною діяльністю…
Тобто, оці різкі коливання – від нестерпної жари до морозних зим – норма?
Так, певний період може бути стрімке потепління, яке ми спостерігаємо останні десятиліття. Далі поступово входитимо в зону відносного похолодання, яке ми зараз і очікуємо.
В 2020 році світові кліматологи заявили, що починається нова кліматична епоха, яка буде призводити до певного похолодання. І поступово ми це вже відчуваємо. Приміром, останні весни у нас прохолодні, хоча раніше це не проявлялось так інтенсивно.
Зараз ми, умовно, наче повертаємось у клімат 70-х-80-х років минулого століття. Але фрагментарно, з такими собі погодними гойдалками на фоні потепління. А тому і спостерігаємо небезпечні, стихійні погодні явища, які стали масштабніші і потужніші.
Чи означає це, що більше не варто чекати на довгу помірну весну та теплу осінь? Сніг наприкінці квітня, чи навіть на початку травня, теж перетвориться на норму?
Рік на рік не приходиться. Але за тенденцією можна сказати, що весна останні десятиліття починалася дуже раптово: у квітні і одразу з високими температурами. Жінки навіть не встигали поносити весь асортимент свого весняного одягу – одразу після теплого переходили на літній, легкий. Надалі теплий період може поступово скорочуватись: і на фоні таких раптових теплих весен чи пролонгованих теплих осеней можуть проявлятися заморозки.
Крім того, за нашими дослідженнями, виявилось, що при теплих зимах проявляється тенденція поступового похолодання в січні. Так, нам всім зими здавалися начебто теплими, але за даними тридцятирічних спостережень мова йде про похолодання в окремі місяці. Цього року ми з вами це побачили і відчули, коли в січні стукнули потужні морози, які продовжувались і в лютому…
Доволі важко сприймати ці холоди, коли увесь світ говорить про глобальне потепління.
Знаєте, у кліматологів є тенденція: говорити не про глобальне потепління, а про зміну клімату. Глобальне потепління є частиною цих змін. Воно є, воно зафіксоване і ми його відчуваємо. Але на фоні цього потепління дійсно може проявлятись похолодання в окремих регіонах і періодах року.
Ще кілька років тому я говорила, що у наші теплі зими будуть вриватись такі холодні повітряні маси, як ми спостерігали цієї зими. І що вони триватимуть від тижня до місяця. Тоді багато хто посміхався і казав: "Та, ну! Подивіться, яке у нас зараз тепле літо, які м’які зими… Про яке похолодання ви кажете?". Але ж дивіться, що ми зараз маємо…
А ще маємо скаженого сусіда, який нам "допомагає" ще сильніше відчути холоди.
Насправді, якби не цей сусід, то цьогорічні морози ми пережили б комфортніше...
Тобто, якщо дивитись на довгі спостереження з практичної точки зору, наступна зима буде холоднішою?
По ситуації, яку ми спостерігаємо, варто чекати на флуктуації (випадкові відхилення величин від їхнього середнього значення у певному просторі чи часі, - УНІАН): на фоні теплих зим можуть бути періоди з потужними морозами. І це, як я вже згадувала, буде частіше, ніж було раніше… Влітку на фоні тривалих спекотливих періодів також можуть бути прохолодні і дощові.
Навіть якщо згадати останні роки, то дощові періоди влітку, на жаль, перетворювались в Україні на справжні катаклізми. Згадаймо хоча б Одесу торік – місто буквально затопило за кілька годин…
Упродовж останнього десятиліття в Україні переважали, здебільшого, фронтальні зливові опади. Після тривалих посушливих періодів і високих аномальних температур випадала надмірна кількість дощу, яку пересушений ґрунт та екосистеми просто не встигали поглинати. У результаті вода швидко стікала поверхнею, спричиняючи локальні підтоплення.
Раніше подібні явища були більш характерними для південних регіонів, однак нині такі процеси охоплюють майже всю територію України. Особливо вразливими є великі міста та мегаполіси, де значна площа штучних покриттів не дає волозі природно просочуватися в ґрунт.
Для наших умов значно сприятливішими є тривалі, але менш інтенсивні опади циклонічної природи. Коли циклони надходять з Атлантики, вони приносять спокійні дощі, що можуть тривати від кількох днів до тижня. У такому випадку ґрунт поступово насичується вологою, екосистеми встигають її засвоїти, а ризик підтоплень значно зменшується.
Зараз, відповідно до синоптичної ситуації, в Україну поступово починають надходити саме такі - циклонічні та більш рівномірні - опади. Подібна ситуація спостерігалася частково і торік. Водночас атмосферні процеси залишаються нестабільними: навіть після кількох днів спокійних циклонічних дощів у деяких регіонах можуть раптово формуватися локальні зливи, грози та град.
А потім, після аномальних дощів, знову приходить аномальна спека і навіть пилові бурі? Літо буде як в Сахарі?
Повітряні маси, які приносять в Україну пилові бурі та аномально високі температури, в основному, заходять до нас в теплий період року із південно-азійських пустель і частково із Сахари (вона більше "дихає" на південну Європу). І це, серед іншого – наслідок тих змін, які відбуваються з кліматом. Адже у нас переважаючими є повітряні маси з Атлантики.
Знову повторюся, але загалом всі ці погодні "стрибки" були і раніше. Так, зараз складається враження, що несприятливих явищ стало набагато більше. Але прояви їх, насправді, стали не так частішими, як більш потужними, просторово поширенішими.
Якщо брати ширшу ситуацію, Україну ще не сильно зачіпає глобальне потепління?
Клімат – це коли нічого не буває постійно, увесь час певні зміни. У ХХ столітті ми казали, що територія України йде в унісон із тенденціями глобального потепління. Але у XXI столітті, за ці два десятиліття буквально видно, що Україна трохи випереджає темпи… Тобто, у нас в цілому тепліше, ніж у загальному по планеті.
Разом з тим, ми були в зоні помірного клімату, в ньому й залишаємось. З цього ми нікуди не дінемось. Але бувають коливання, які призводять до деяких відмінностей на фоні оцих загальних наших кліматичних умов. Наприклад, коли ми говоримо про XX століття, ми говоримо, що клімат України зробив крок у бік такого собі вологого морського типу. За останнє десятиліття він став більше схожий до середньоземноморського (але це - не середньоземноморський, лише крок у його напрямку) – теплі вологі зими, спекотне літо. А зараз знову, поступово, будемо перебудовуватись…
Ви згадали, що діяльність людини також впливає на зміни клімату. Вочевидь, під час війни цей вплив ще більше посилюється. Наскільки великі проблеми (у питаннях клімату) створюють такі події як підрив росіянами дамби Каховської ГЕС, пожежі у Національних парках, знищення лісів тощо?
Скажімо так: такі події, скоріше, несуть локальні проблеми. Приміром, після підриву дамби Каховської ГЕС відбуваються певні зміни – зменшення вологості на окремих територіях, зниження рівня підземних вод тощо. Тобто, відбувається зміна мікрокліматичних умов, або локальних кліматичних умов.
Вже кілька тижнів росіяни з міста Туапсе роблять вигляд, що не розуміють причинно-наслідкових зв’язків, та намагаються звинувачувати українців в екоциді. Чи Україні загрожують ті "нафтові" хмари і чорний дощ, які останнім часом спостерігають жителі російського Краснодарського краю? Такі пожежі впливають на глобальне потепління?
Щодо першої частини питання, залежить від погодних умов. Переважно до нас рухаються повітряні маси з Атлантики, але можуть заходити і з південного сходу, і з півночі, і зі сходу. Однак, коли горить нафтобаза, викиди опиняються в тропосфері – граничному шарі атмосфери. Ці викиди, звісно, розносяться повітряними масами, але атмосфера має здатність до самоочищення. Тому, більша частина цих викидів – продуктів горіння, токсичних газів, кислих або чорних дощів – найімовірніше залишиться на прилеглій до пожежі території. Тобто, це, знову ж таки, локальні регіональні ефекти. І, повторюсь, все залежить від погодних умов – в який бік усе це понесе.
Загалом, що стосується впливу війни на кліматичні зміни, я би звертала увагу на те, що військовий комплекс – енергоємне виробництво. Тож тут додатково в атмосферу можуть викидатись парникові гази, які посилюють глобальне потепління. Росія, яка запустила свій ВПК на повну, вочевидь, робить таких викидів дуже багато.
А Україна?
Певною мірою, складно сказати. Але у світі є тенденція для збільшення виробництва зброї, тож атмосферний парниковий ефект посилюватиметься.
Тетяна Урбанська