Росія постачатиме гарматне м`ясо до Афганістану, аби тільки Україну не взяли в НАТО

Росія готова постачати гарматне м`ясо для війни в Афганістані на боці НАТО, лише б Альянс відвернувся від України і Грузії і не приймав їх в члени. Така суть розмови Володимира Путіна і Ангели Меркель, оприлюдненої польською «Газетой Виборчей» 15 березня.

Позицію Росії коментують експерти і політики.

Валерій Чалий, директор міжнародних програм центру Разумкова:

ЯКЩО НАТО ВРАХОВУВАТИМЕ ПОЗИЦІЇ ТРЕТІХ КРАЇН, ЦЕ ПРИЗВЕДЕ ДО ЙОГО РОЗВАЛУ

Росія вже сьогодні надає повітряний простір для літаків, що доставляють вантажі для місії НАТО в Афганістані. РФ намагається розширити подібну співпрацю. 

У той же час питання про введення в Афганістан російських військ або окремих представників Росії зараз не розглядається. Росія, не будучи членом НАТО, хоче мати таке ж право голосу у вирішенні питань глобальної безпеки, як і країни НАТО. По суті, Росія хоче бути де-факто членом НАТО, не будучи такою де-юре.

Останнім часом прозвучав ряд заяв від керівництва НАТО, лідерів деяких членів організації про те, що варто враховувати позицію Росії. Ця тенденція, з одного боку, позитивна, оскільки підсилює двосторонні зв`язки Росії і НАТО, що є контраргументом для тих політичних сил в Україні, які озираються на РФ, кажучи про недоцільність приєднання України до НАТО. З іншого боку, це свідчить про негативну тенденцію в самому НАТО – коли ключові стратегічні рішення ухвалюються з оглядкою на треті країни.

Розширення Альянсу – достатньо успішна стратегія, і якщо надалі рішення про ухвалення тих або інших країн в НАТО залежатиме від позиції Росії, це може призвести до зниження впливу НАТО, втрати його привабливості і навіть до розвалу. Багато заяв, що звучали як з боку НАТО, так і з боку Росії, – це ігри, направлені на посилення своїх позицій в певних розмінах і торгах. Але стратегічно ніхто заграватися не буде. Тому що є об`єктивні процеси, що стосуються європейської безпеки. А ключовою організацією в цих процесах є НАТО.

Україна реагує на подібні ситуації, зараз йде активна непублічна дипломатична робота, і позиція зважання інтересів третіх країн активно обговорюється між Україною і НАТО. Сьогодні це питання повинне обговорюватися парламентаріями. Воно повинно знайти адекватну оцінку в експертному співтоваристві. Але що стосується держави, то я не вважаю, що ми повинні робити які-небудь заяви.

Сергій Марков, депутат російської Держдуми:

СПРОБА ВТЯГНУТИ УКРАЇНУ В НАТО ВСУПЕРЕЧ ОЧЕВИДНИМ ЇЇ ОБ`ЄКТИВНИМ ІНТЕРЕСАМ РОЗГЛЯДАЄТЬСЯ НАМИ ЯК АГРЕСІЯ

Я думаю, що такого роду розмова між Ангелою Меркель і Володимиром Володимировичем могла відбутися, але не в такій формі, як це було оприлюднено. Взагалі-то українські ЗМІ, і польські теж, ведуться на такий ющенківський, глибоко хуторянський і безграмотний стиль. Полякам теж властивий глибокий провінціалізм.

Питання могло стояти по-іншому. А саме: Росія зацікавлена в співпраці з НАТО, НАТО зацікавлене в співпраці з Росією. Зокрема, у них є загальний інтерес, зацікавленість у стабілізації в Афганістані. І там, як відомо, НАТО терпить хоч і повільну, але поразку, в результаті якої наступають Талібан і наркомафія. І це погано для НАТО, це погано і для Росії. Нам не потрібний Талібан, який би встановив свою владу в Афганістані і услід за яким послідувала б експансія радикального ісламізму в Середню Азію. Нам не потрібна і наркомафія, оскільки потік наркотиків йде через російську територію в Євросоюз – по північному маршруту.

Є очевидна платформа для співпраці в Афганістані. І вона могло б розвиватися, але для цього ми хотіли б врегулювати відносини з НАТО в цілому. Ми повинні повернутися до політичного партнерства. Але спроба втягнути Україну в НАТО всупереч волі її громадян, всупереч очевидним її об`єктивним інтересам розглядається нами як агресія і підриває співпрацю між НАТО і Росією. А якщо НАТО спить і бачить, щоб замінити своєю базою нашу базу Чорноморського Флоту, то вибачте. Ми багато разів говорили, що у НАТО є можливість поліпшити відносини: воно повинне вимагати демократизації в Прибалтиці, не оскверняти могили Невідомому солдатові, не намагатися втягнути країни до Альянсу. Йдеться не про обмін: ми вам солдатів до Афганістану, а ви нам – невступ України і Грузії, йдеться про відновлення нормальних партнерських відносин із Заходом в цілому, в чому Росія зацікавлена. Зокрема між Росією і НАТО. А це і співпраця в Афганістані, і зміцнення заходів довіри. Міра довіри полягає в тому, щоб не намагатися вкрасти в України її суверенітет.

Василь Кисельов, народний депутат від ПР:

 «РЕГІОНИ» НЕ МОЖУТЬ ЗАБОРОНИТИ ПРЕЗИДЕНТОВІ РФ ВНОСИТИ ПРОПОЗИЦІЇ

Щоб обговорювати цю тему, я хотів би мати достовірне джерело. Якщо припустити, що така думка з вуст Володимира Путіна прозвучала, то це їх внутрішня справа, і Україну сюди приплітати не слід. Ми не можемо заборонити Президентові Росії вносити пропозиції. Він мав право ставити будь-яке питання, і це його міра відповідальності. А я не маю права обговорювати слова, про які я не знаю, як вони були сказані.

Чи буде Росія підтримувати військові дії чи ні, але наша політична сила зробить все можливе, щоб пояснити українському народу, що ми не маємо права бути в НАТО. Адже один з керівників НАТО заявив, що наших хлопців потрібно використовувати в Афганістані. І Україна не повинна бути ні в якому військовому блоці. Найбільший захід безпеки, це коли ти маєш позаблоковий статус.

Григорій Немиря, віце-прем`єр-міністр України з європейської інтеграції:

ПОЗИЦІЯ РОСІЇ НЕ ВПЛИНЕ НА РІШЕННЯ КРАЇН НАТО

Позиція Росії не вплине на рішення країн НАТО щодо приєднання України до ПДЧ. Позиція лідерів країн Альянсу і НАТО як організації залишається послідовною: жодна країна не має права впливати на демократичний вибір будь-якої іншої країни щодо бажання приєднатися до Альянсу. В даному випадку, це правило стосується і Російської Федерації. Я не бачу причин, які примусили б країни НАТО змінити цей принцип.

Я вважаю, що в України є шанси приєднатися до ПДЧ в Бухаресті, але в даному випадку важливіші сам процес і напрям, а не черговий дед-лайн, який спочатку встановлюється, а потім забувається.

З моменту приєднання до ПДЧ до безпосереднього вступу в НАТО може пройти достатньо багато часу. Литві, наприклад, знадобилося п`ять років. Албанія, інші балканські країни – вже дев`ять років в рамках ПДЧ. Ніхто не може сказати, скільки років знадобиться Україні для цього.

Записали Маша Міщенко, Сергій Воропаєв