Віхи тижня: самотність Януковича, підприємливість Тимошенко і президентська втома

Юлія Володимирівна завчасно знайшла зрозумілі для Володимира Литвина і Петра Симоненка аргументи...

Парламентарям не вдалося ефектно завершити весняну сесію, на канікули вони роз`їхалися втомленими власною бездіяльністю. Помітно здав і Віктор Ющенко - він віддає перевагу зустрічам з малозначимими європейськими лідерами над реальними політичними діями. Традиційну бадьорість демонструє тільки Юлія Тимошенко, котра успішно пережила спробу звільнити її уряд і готова залишитися на період відпусток господинею становища.

Минулого тижня день народження відсвяткував лідер Партії регіонів Віктор Янукович. Можливо, легке запаморочення від свята дещо одурманило Віктора Федоровича, але в потрібний момент його не виявилося на робочому місці – в сесійному залі парламенту. На той час (останній день весняної сесії) багато законодавців думали виключно про майбутню відпустку, адже бютівці надійно заблокували трибуну, щоб не допустити неприємних для прем`єра ексцесів.

Розслабленням, що воцарилось у сесійному залі , судячи з усього, скористалася Юлія Тимошенко. Прем`єр успішно прорахувала конфігурацію голосування за вотум недовіри її кабінету і висловила готовність дозволити недругам і опонентам продемонструвати, на що вони здатні. Ризику при цьому було не більше, ніж у дитини, яка в зопарку дратує старезного хижака через надійну загорожу. Юлія Володимирівна завчасно знайшла зрозумілі для Володимира Литвина і Петра Симоненка аргументи. Володимиру Михайловичу сьогодні вигідніша синиця парламентського представництва в руках, ніж журавель спікерства в небі. З Петром Миколайовичем все ще зрозуміліше: комуністи порозумілися з урядом і не бачать причин руйнувати необтяжливу співпрацю. Чи варто дивуватися, що вчорашні   ситуативні союзники регіоналів голосування щодо вотуму недовіри уряду саботували. Результат відомий – 174 голоси на табло системи «Рада» і крах публічних запевнень Януковича про наявність необхідних для відставки уряду голосів. З другого боку, парламентарі тимчасово зменшили вірогідність проведення дострокових виборів і примусили Партію регіонів задуматися про майбутній алгоритм висловлення недовіри уряду.

Для відчуття повної перемоги Юлії Володимирівні не вистачало тільки успішного голосування за бюджетні зміни. Втім, Тимошенко чудово розуміла, що привернути до цього питання не вхідних в коаліцію депутатів означало поставити закон під загрозу президентського вето. Тому лідер БЮТ пішла давно апробованим шляхом, перетворивши трибуну Верховної Ради в агітаційний майданчик. Прем`єр зверталася швидше не до народних обранців, а до майбутніх виборців, що слухали трансляцію парламентського засідання, на якому проходила презентація урядового атракціону бюджетної щедрості.  Іншого виходу не залишалося, адже власний варіант бюджетних змін запропонував і Віктор Ющенко. Глава держави останнім часом обмежується точковими уколами по хворобливих для Тимошенко ділянках.  

Ліміт подарунків для Юлії Тимошенко того дня був вельми обмеженим, і Верховна Рада не підтримала ні прем`єрський, ні президентський проекти бюджетних змін. Якби не комуністи і старання Арсенія Яценюка – обидва документи і зовсім канули б у Лету, але тепер законодавцям належить повернутися до їх розгляду восени. Юлія Тимошенко одержала прекрасний привід звинуватити Президента в зриві процедури коректування головного фінансового документа країни. Прем`єр готова навіть відмовитися від літньої відпустки, лише б знайти можливість розпоряджатися урядовими рахунками в Державному казначействі, які пухнуть з дня в день.

Активність лідера БЮТ своїми діями стимулює і сам Ющенко. Якщо вірити депутатам фракції НУ-НС, їх останній сеанс спілкування з главою держави нагадував монолог останнього, в який були вкраплені декілька ультимативних вимог. Віктор Андрійович вольний думати про свій вплив на третю за величиною парламентську фракцію що завгодно, але в реальному житті ситуація виглядає для нього вельми неприємною. Має рацію Володимир Литвин, котрий помітив, що в коаліції все гірше сприймаються президентські ініціативи і пропозиції. Задоволеним може бути хіба що Давид Жванія: його заяви досягли мети і роздражнили Ющенка. Навряд чи Віктору Андрійовичу вдасться швидко знайти нових союзників замість тих нашоукраїнців» і «самбістів», які збунтувалися, - дуже мало часу і невисока президентська популярність.

Судячи із з`їзду Єдиного Центру, ця політична сила не стане адекватною заміною Нашій Україні. Наївно розраховувати перемогти Юлію Тимошенко переповненим внутрішнім пафосом заходом, що нагадував огляд художньої самодіяльності в середовищі державних службовців. Головним досягненням єдиноцентристів стала легалізація присутності в їхніх рядах глави президентського Секретаріату Віктора Балоги. Але Віктор Іванович не виправдав надій тих, хто роздивився в ньому партійного лідера - біля штурвалу Єдиного Центру залишився Ігор Кріль, якого поспішили охрестити "зиц-председателем" нової пропрезидентської партії.

На фоні внутрішньополітичних проблем майже непоміченим залишилася поразка вітчизняної дипломатії: Генеральна Асамблея ООН відмовилася розглядати питання про Голодомор, негативно відповівши на заклик українського МЗС визнати його геноцидом українського народу.   У черговий раз постаралися російські дипломати, які вміло блокують ініціативи офіційного Києва з цього питання в міжнародних організаціях.

Євген Магда