Ющенко врешті має щось думати й казати з цього приводу, ось він думає і каже. А насправді за тими словами поки що нічого не стоїть, крім щирого бажання жити за старою Конституцією і не бачити Тимошенко прем’єром... Про суботнє радіозвернення Президента...
Президент ніколи не приховував своєї нелюбові до конституційної реформи, яка вступила в дію з початку цього року. Але нарешті він чітко й недвозначно висловився про неї публічно. Так, щоб зайвих запитань не ставили. “Політична реформа, яка вступила в дію з січня 2006 року, - сказав він у суботньому радіозверненні , - розбалансувала владу, не додала ефективності й гармонії в питанні взаємодії між Президентом, парламентом, урядом, центром і регіонами”.
Повіяло Кучмою. Другому Президентові завжди на заваді стояв то парламент, то уряд, то Конституція... Хоча по суті Ющенко правий, зі своєї, президентської точки зору. Особливо якщо зважити, що посада прем’єра в очах громадськості поступово переходить у руки Тимошенко.
Але Президент, напевне, так не думає. Бо “питання вдосконалення Основного Закону, беззаперечно, стане на порядку денному діяльності коаліції у Верховній Раді”, вважає він. А яка Тимошенко з її фракцією захоче “вдосконалювати” Конституцію шляхом обрізання власних повноважень? Чи, може, це прозвучало як умова для Юлії Володимирівни? Отримаєш прем’єрство у разі, якщо різатимеш гілляку, на якій сидітимеш?
У будь-якому разі Президент начебто впевнений, що Конституційний суд, влада якого врешті таки відновиться в Україні, вважатиме конституційні зміни неконституційними, тобто такими, що не відповідають Основному Законові.
Але все ж таки, схоже, що Президент досі й сам не прийняв ніякого рішення, і всі його слова виконують функцію ритуалу, так само як рішення “Регіонів” висувати прем’єром Януковича, а також ритуальні заклики БЮТу до потенційних партнерів підписувати меморандум про коаліцію. Президент врешті має щось думати й казати з цього приводу, ось він думає і каже. А насправді за тими словами поки що нічого не стоїть, крім, звичайно, щирого бажання жити за старою Конституцією і не бачити Юлю прем’єром.
Кожен міг почути від президентського спічу те, що хотів почути. Ось Ющенко натякнув на відмову від помаранчевої коаліції, нагадавши Юлії Тимошенко, що “жодна з політичних сил не набрала більшості голосів громадян”. Тож нічого товкмачити про те, що народ обрав свого прем’єра.
Ще одна теза в цьому руслі: “Уряд, який сформує коаліція, має стати урядом всіх українців, а не тільки тих, хто підтримав певні політичні сили. Уряд повинен працювати на єдність країни”. Прибічники синьо-помаранчевої коаліції мають підстави радіти. Президент начебто на їхньому боці. Далі: “Я не дозволю, аби країна знову втрачала час через невміння деяких політиків працювати в команді”. Сформульовано жорстко, по-кучмівськи, хоча є сумніви, що Президент справді щось там “не дозволить”...
Прибічники помаранчевої коаліції теж можуть втішитися. Президент на їхньому боці. Це ж про них він каже: “Зараз прийшов час спокійно, без політичних спекуляцій, недовіри і образ обговорити спільний меморандум, вироблений на загальних пріоритетах”.
І ще: “Доки між партнерами є недовіра, взаємні підозри, неправда і неповага, коаліція приречена на слабкість». Оскільки недовіра і підозра є лише між БЮТ, СПУ та “Нашою Україною”, Ющенко, звичайно ж, мав на увазі помаранчеву коаліцію...
А про яку це опозицію каже Президент? “Немає опозиції до держави, є парламентська опозиція. Треба відмовитися від принципу «Чим гірше – тим краще» і навчитися працювати на країну”. Не про БЮТ часом? Чи, може, про Януковича? Хто як хоче, так хай і сприймає.
А ось тут натяк на коаліцію без Мороза: “Коаліція має зберігати єдину позицію в усіх голосуваннях, незалежно від того, чи мова йде про внутрішню чи зовнішню політику, земельні відносини чи реабілітацію воїнів УПА, адаптацію законодавства до норм ЄС”. Тільки СПУ висловлюють якесь незадоволення з приводу цих питань (БЮТ і “Регіонам” вони по барабану - що УПА, що СОТ).
Ось так, кожен хай як хоче, так і розуміє позицію Президента. Але закінчив він своє звернення тим, з чого й починав – Конституцією та Конституційним судом: “Першим іспитом нової Верховної Ради на вірність Конституції має стати швидке формування дієздатного Конституційного Суду України”.
Усе ж таки для Ющенка найважливіше сьогодні не формування коаліції, а “вдосконалення” Конституції.
У цьому питанні він послідовний і, можливо навіть, наполегливий.
Оксана Охрімчук