Віхи тижня: плач Литвина, Майдан для Юлі і парламент із несподіваним ККД

Востаннє на всю країну плакав публічно прем`єр СРСР Микола Рижков. Тимошенко продемонструвала «вишитий» симбіоз Жанни д`Арк і матері Терези...

Президентська кампанія вже в перший тиждень ознаменувалася сльозами і смертю. Фаворити гонки за пост глави держави стартували масштабно. Парламентарії знову були незвично активні. У фракції НУ -НС готуються до зміни керівництва з політичними наслідками, які мають далекі цілі.

Старт президентської кампанії виявився наповненим сюрпризами. Першим реєструвався у якості кандидата в Президенти раніше відомий тільки у професійних колах юрист Олег Рябоконь - мабуть, перший претендент на статус технічного кандидата.

Відзначився  Володимир Литвин, який розплакався на партійному з`їзді у присутності 10 тисяч соратників. Чи то на Володимира Михайловича подіяв вишитий мамою рушник, чи то каталізатором став візит до цитаделі європейського парламентаризму: на Британські острови, який відбувся напередодні. Кадри з ридаючим спікером обійшли всі телеканали країни. Востаннє на всю країну плакав публічно прем`єр Радянського Союзу Микола Рижков. Але вибори, особливо президентські, - подія надзвичайна цинічна, тому варто очікувати поширення в рамках виборчої кампанії «сліз Литвина». Штаб спікера розмірковує, що краще випустити під цією маркою - парфумерію для виборців чи все-таки «вогняну воду».

Віктора Януковича однопартійці висунули без ексцесів. Принаймні, представники партійних угруповань, що протистоять один одному, не дозволили собі публічних випадів на адресу свого Лідера, а той відпрацював обов`язкову програму вождя опозиції. Вікторові Федоровичу, як показує ситуація, не потрібні різкі рухи, скоріше, потрібно навчитися вести сепаратні переговори з нинішніми конкурентами на предмет підтримки у другому турі. Поки ж він обіцяє податкові канікули малому бізнесу, збільшення населення України до 50 мільйонів і власну переконливу перемогу у президентських перегонах.

Не менше, ніж головний конкурент, упевнена в своєму тріумфі Юлія Тимошенко, яка відкрила перед багатотисячним натовпом на столичному Майдані деякі раніше невідомі факти своєї біографії. Виявилось, студенткою Тимошенко розвантажувала шини для підробітку до стипендії, як віце-прем`єр по ПЕК зуміла ліквідувати заборгованості по зарплатах і пенсіях (цікаво, чим у 2000-му займався тодішній прем`єр Ющенко). Як з`ясувалося, для лідера БЮТ «українська мова - те саме, що й життя», а під час її перебування в СІЗО до неї зверталися з проханням про захист тамтешні неповнолітні в`язні. Більш «вишитого» симбіозу Жанни д`Арк і матері Терези у вітчизняній президентській кампанії поки не було і, напевно, не буде.

Втім, процес висунення кандидатів сповнений несподіванками й іншого ґатунку. Героєм-одинаком, без «фронтальної» підтримки, здав документи у Центрвиборчком молодий та ранній Арсеній Яценюк.

Діючий глава держави Віктор Ющенко взагалі не поспішає стартувати в перегонах за президентське крісло, наче економить кошти на проведення агітації.

Під час з`їзду СПУ помер секретар політради партії Михайло Мельничук, але ця  трагедія не зупинила соціалістів від четвертого висунення кандидатом у президенти Олександра Мороза. Сан Санич, до речі, продемонстрував нездатність знаходити спільну мову з будь-ким, за що йому, ймовірно, доведеться заплатити принизливо низьким для старожила української політики результатом.

Свій внесок у майбутні президентські вибори вніс і Конституційний Суд. На Жилянській досить оперативно розглянули президентське і депутатське подання про неконституційність окремих положень виборчого закону, ухваливши справді соломонове рішення. Визнано неконституційними положення про необхідність для голосування за кордоном перебувати на консульському обліку, про можливість делегувати для роботи у виборчу комісію тільки жителів даного виборчого округу. Зате відміну відкріпних талонів визнано такою, що відповідає Основному Закону. Стримане задоволення з приводу рішення Конституційного Суду виявили і на Банковій, і в штабах фаворитів президентських перегонів. Адже  всі розуміють, що їх результат вирішуватиметься в другому турі, коли ставки постійно підвищуватимуться.

Несподівано високий коефіцієнт корисної діяльності продемонструвала Верховна Рада. Парламентарії не лише прийняли в цілому закон про підвищення соціальних стандартів, але й уміло «замилили» питання про відміну власної недоторканності. Повернуться до нього законодавці вже після президентських виборів, і ніхто не дасть гарантію, що рішення буде позитивним. Заразом (мабуть, це дуже показовий крок) у сесійній залі провалили всі ініціативи з внесення змін до Конституції. Мабуть, після завершення президентської  кампанії куди актуальнішим буде питання відміни політичної реформи, проголосованої напередодні третього туру минулих президентських виборів.

Не залишилася без уваги законодавців і «справа педофілів» -  зі звітом у Верховній Раді виступили генеральний прокурор Олександр Медведько і міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Останній додав негативу до скандальної справи, розповівши про шантаж з боку адвокатів потерпілої сторони одного з депутатів-бютівців. Правда, з боку це виглядало скоріше як прагнення «найчеснішого мента» перехопити ініціативу з рук регіоналів, які наполегливо вимагають його «скальп». Наразі ж кримінальну справу за фактом розбещення неповнолітніх з МВС  передано в Генеральну прокуратуру, на яку постарається вплинути  Віктор Ющенко.

Президент минулого тижня опинився у несподіваному  для себе амплуа закулісного гравця. Лідер фракції НУ-НС Микола Мартиненко звинуватив Ющенка й шефа президентського Секретаріату Віру Ульянченко у зборі підписів за свою відставку. Микола Володимирович останнім часом особливо не приховував трепетного ставлення до прем`єра, але воно, як з`ясувалося, далеко не до душі багатьом членам донезмоги демократичної фракції НУ-НС. У найближчій перспективі замаячило повернення до фракційного штурвалу В’ячеслава Кириленка, який заперечує виконання завдань Банкової, у віддаленій - видніється вихід фракції з коаліції. Цей сценарій дозволяє прогнозувати проведення дострокових парламентських виборів якраз між інавгурацією нового Президента і призначеними на 30 травня 2010 року виборами до місцевих органів влади.

Євген Магда