Заради чого об’єдналися БЮТ та Наша Україна?

У суботу, 24 лютого, лідер БЮТ Юлія Тимошенко і голова ради НСНУ Віктор Балога підписали угоду про створення єдиної опозиції.

Які причини і можливі наслідки такого об’єднання? Коментують політики та політологи.

Павло Жебрівський, народний депутат (НУ):

В УГОДІ НЕ ЗНАЙДЕТЕ ЗГАДКИ ПРО ЄДИНОГО ЛІДЕРА

Хотілося б бути оптимістом і вірити в те, що угода між БЮТ і НУ буде довготривалою.

Ідеться не про об’єднання блоків (якби про це йшлося, я перший був би проти), ідеться про координацію зусиль.

З угодою в її нинішньому вигляді фракція НУ погоджується. Був закон про опозицію, який передбачав єдиного лідера і прийняття рішень більшістю голосів, що фактично означало диктатуру однієї політичної сили в опозиції. За таких умов «Наша Україна» як політична сила була б знівельована і зникла б з політичної карти. У даній угоді ви не знайдете згадок ані про закон про опозицію, ані про єдиного лідера – співпраця паритетна. Жодних вимог щодо спільного списку чи розподілу посад ми не висуваємо. Нічого принципово нового в угоді про об’єднання немає, це на 90% угода, підписана свого часу між БЮТ, НУ та соціалістами.

Об’єднання потрібне насамперед, щоб не допустити всевладдя коаліції і ПР. Наші цілі – запобігти обмеженню повноважень Президента та знищенню самого інституту президентства, не допустити продовження недолугої конституційної реформи – тепер уже на місцях, внаслідок чого Україна фактично була б знищена як соборна держава, і перешкодити прийняттю законів, які ухвалюються виключно на користь великого капіталу. Завдяки координації дій з БЮТ і вето Президента ми зможемо забезпечити досягнення цих цілей. 

Думаю, запорукою вірності домовленостям з боку БЮТ є те, що вони не захочуть втрачати електорат, який сьогодні поділився між БЮТ та НУ.

Для НУ розпуск парламенту не є ключовою тезою, ми ніколи не спонукатимемо Президента до антиконституційних дій. Ми вважаємо, що дострокові парламентські вибори можливі лише у випадку їх конституційності. Сьогодні конституційних підстав для розпуску парламенту не існує. Про це ж заявив і голова ради нашої партії Віктор Балога. Такі підстави можуть з’явитися, якщо Конституційний суд ухвалить рішення про нелегітимність Кабінету міністрів.

Василь Кисельов, народний депутат (ПР):

УГОДА ПРОТРИВАЄ ДО ГОЛОСУВАННЯ ЗА ЗАКОН ПРО ОПОЗИЦІЮ

Про яку угоду йдеться? Їх уже було стільки, що всі вже заплуталися. І чим усі вони закінчувалися? Однією угодою більше, однією менше – нічого доброго з того все одно не вийде. Вони об’єдналися ситуативно в пошуку виходу з ситуації, яка складається не на їхню користь.

Те, що опозиція підняла хвилю щодо проведення дострокових парламентських виборів, свідчить: їм нічого сказати і тому вони в такий спосіб шантажують – не Верховну Раду чи Партію регіонів, – а суспільство.

Нас увесь час звинувачують у тому, що ми в когось забираємо повноваження. Насправді Президент весь час воює з Верховною Радою для того, щоб не передавати їй повноваження згідно зі змінами до Конституції, що діють з 1 січня 2006 року. Сьогодні він виступає за дострокові вибори. Що ж тут лукавити? Основним завданням об’єднання опозиції є дострокові вибори. Угоду підписував керівник Секретаріату Президента і за сумісництвом голова партії, але ж почесним головою цієї партії є Президент.

Президент сьогодні не є консолідуючою суспільство фігурою. Якби він думав про об’єднання країни, хіба дозволив би своєму штатному раднику Луценку їздити по Україні і робити те, що він робить? Хіба дозволив би собі не виконувати Конституцію, коли декілька десятків обласних і районних рад прийняли рішення про те, що губернатори окремих областей і керівники місцевих рад не відповідають займаним посадам. У Конституції записано, що Президент у такому разі зобов’язаний відправити їх у відставку. Він цього не робить. А в цей час губернатор Харківської області Аваков закликає не платити за комунальні послуги, доводячи, що вертикальна гілка виконавчої влади, яка замикається на Президента, саботує рішення Кабміну зі з’ясування ситуації з тарифами.

Ми бачимо, як розвиваються події і не боїмося дострокових виборів, хоча й не схвалюємо таку ідею – це гроші, це збурення суспільства. З іншого боку, те, що відбувається, не може тривати безкінечно. Днями на телебаченні я заявив, що вношу на розгляд Верховної Ради законопроект, згідно з яким пропонується проведення одночасних дострокових виборів Президента України і Верховної Ради. Якщо моя пропозиція буде підтримана Верховною Радою, то такі вибори відбудуться 30 вересня.

Усі пам’ятають події 1994 року, коли Верховна Рада і Президент не змогли дійти згоди. І виникла потреба приймати нову Конституцію та переобирати Президента й парламент. Сьогодні дії Президента дедалі більше націлені на роз’єднання, незважаючи на те, що прем’єр-міністр докладає надзвичайні зусилля для того, щоб ситуацію владнати, повернути її в правове русло.

Не думаю, що ця угода протриває довго. Якщо треба буде ухвалювати закон про опозицію, то Тимошенко голосуватиме спільно з Партією регіонів, не зважаючи на те, що вона там підписала. І це стосується не лише закону про опозицію.

Анатолій Семинога, народний депутат (БЮТ):

МИ НЕ ЗБИРАЄМОСЯ ПРОСТО СИДІТИ Й ТИСНУТИ НА КНОПКИ

Нащо БЮТ це об’єднання? Може, нам воно і ні до чого, але це об’єднання потрібне Україні. Я переконаний: якщо цього об’єднання не буде, то не буде й демократичної України. Дуже багато і зовнішніх, і внутрішніх сил, які хотіли б використати Україну для своїх власних потреб. Я особисто щиро вірю, що цей крок принесе нову якість влади – якщо не сьогодні, то за якийсь час.

Ми не збираємося диктувати Президентові, які закони ветувати. Але, з іншого боку, як впливати на владу сьогодні, коли усіх непокоять тарифи, а Кабінет міністрів відхрещується від проблеми, каже, що це проблема не наша, а місцевих рад? Для чого така влада? Лише для того, щоб спрямовувати кошти на свої підприємства, які б давали 14% росту ВВП?

Я переконаний, якщо ми не забезпечимо зараз прихід до влади демократичних сил, то Україна ще на багато років загрузне в цій феодальній системі, яку нам побудував пан Кучма.

Щодо закону про опозицію, то він потрібен не опозиції – він потрібен Україні.

Якщо коаліція не захоче голосувати за нього, то ми діятимемо іншими методами. Вони ж плакалися, бідні, що їх примусили в темряві працювати. Це наслідки того, що коаліція не дає опозиції працювати у правовому полі. Тому опозиція вдається до тих метолів впливу, які їй доступні – чи то вуличні акції, чи певні дії в парламенті. І нехай не скаржаться, що їм заважають працювати.

У тому, що сьогодні в Україні є влада, багато хто сумнівається – і всередині України, і за її межами. А от у тому, що в Україні є опозиція, не сумнівається ніхто. Опозиція, що налічує в парламенті близько двохсот мандатів, – це величезна сила, яка здатна впливати на процеси в державі.

Для того, щоб лише спільно за щось голосувати, не треба було підписувати угоду. Ідеться про серйозну політичну роботу, про опозиційну боротьбу. Ми не збираємося просто сидіти й тиснути на кнопки. Ми збираємося контролювати владу, навіть якщо її не вдасться сьогодні змінити.

Михайло Погребінський, політолог:

Я ПЕРЕКОНУВАВ КУЧМУ, ЩО ПЛАНКА В 300 ГОЛОСІВ – ЦЕ ЗАБАГАТО

Я оцінюю угоду про об’єднання як вимушений крок для БЮТ та НУ в умовах, коли правляча коаліція набирає сили, і консолідація є єдиним засобом запобігання подальшому зміцненню її позицій. Традиційний український принцип – разом і батька легше бити. Це свідчить про усвідомлення того факту, що поодинці вони цю переможну ходу правлячої коаліції стримати не зможуть.

Тепер у руках опозиції є дуже серйозний козир. Якщо Тимошенко бере на себе зобов’язання не повторювати кульбітів на зразок спільного з ПР подолання вето на закон про Кабмін, то фактично коаліція опиняється в ситуації, коли будь-який закон може бути ветований Президентом, і подолати вето вона не зможе. Це фактично унеможливлює нормальну реалізацію повноважень будь-якого Кабінету міністрів.

Свого часу, коли я переконував Кучму підтримати ідею політреформи, то казав, що треба скасувати таку високу планку в 300 голосів, необхідну для подолання вето. Я пропонував зробити 250, оскільки за теперішніх умов партія, яка отримала перемогу на виборах і сформувала виконавчу владу, не може виконувати свої зобов’язання, якщо будь-який законопроект може бути ветований. Це означає, що для реалізації своєї політики потрібно мати не просту більшість у 226 голосів, а всі 300.

Цей козир опозиції може спонукати Партію регіонів іти на поступки. Думаю, що в цій ситуації скоріш за все Ющенко і Янукович змушені будуть шукати компроміси.

Сам союз Тимошенко і Ющенко хисткий, він має сенс лише до ухвали рішення Конституційним Судом про легітимність чи нелегітимність Кабінету міністрів, яке може поховати надію на позачергові парламентські вибори.

Інших підстав для розпуску парламенту сьогодні немає, принаймні вони не подані в Конституційний Суд. Теоретично існує ще одна підстава, хоча відповідного подання в КС не було. Якщо кандидатури на міністра закордонних справ будуть і надалі саботуватися коаліцією, можливо, уряд можна буде визнати несформованим. Утім, для того, щоб це визначити, необхідне відповідне рішення КС.

Після рішення КС щодо підстав для дострокових виборів інтереси Тимошенко та Ющенка скоріш за все збігатися не будуть, і цілком можливо, що після цього можуть реалізовуватися тактичні союзи Ющенко–Янукович або Тимошенко–Янукович. Через рік стартує президентська кампанія, у якій інтереси Тимошенко і Ющенка різні.

Думаю, що на нинішньому етапі буде тактичне узгодження позицій різних політичних сил і почнуться локальні політичні конфлікти всередині опозиційного об’єднання, які, однак, не зруйнують досягнуту домовленість, принаймні до моменту прийняття рішення Конституційним Судом щодо можливості проведення дострокових парламентських виборів.

Думаю, що самі дострокові вибори можуть стати приводом для серйозного загострення ситуації в країні аж до розколу і, відповідно, спровокувати антиконституційні дії з різних боків.

Вадим Карасьов, політолог:

МАТРИЦЯ ЗМІНИЛАСЯ: ДОСТРОКОВІ ВИБОРИ, ТИМОШЕНКО – ПРЕМ’ЄР

Це об’єднання – всерйоз і надовго. Це союз – можливо тактичний, але не ситуативний – між Президентом і Юлією Тимошенко як майбутнім прем’єром. Він освячений спільним прагненням дострокових парламентських виборів, які й відбудуться восени 2007 року. Особливістю цього об’єднання є те, що той, хто зрадить цим узам політичного Гіменея, утратить прихильність електорату. Помаранчевий електорат – спільний. Люди побачили в цьому об’єднанні другий шанс для реалізації свого політичного курсу й не вибачать зради. Гадаю, обидві сторони це розуміють, що й буде гарантією політичної вірності.

Дострокові вибори відбудуться, інакше не було сенсу об’єднуватися. Якщо Президент дав негласну згоду на це об’єднання, то це означає, що він погодився на ідею дострокових виборів, яку пробивала Юлія Тимошенко. Отже, за певних політичних умов Президент може розпустити парламент.

Підстави для цього можуть бути різними. Відтепер вето Президента коаліція подолати не зможе, а це означатиме, що парламент не виконує свої функції як законодавчий орган, тож виникають підстави для кризи парламенту як законодавчого інституту. Решта – справа техніки.

Законопроект ПР про об’єднання дострокових парламентських виборів з достроковими президентськими – це спроба полякати Президента. Але це не страшно – вето Президента на такий закон вони все одно не подолають. У коаліції сьогодні немає можливостей змінити процедуру обрання Президента.

БЮТ уже не потрібен закон про опозицію і доступ до влади в такий спосіб. Матриця змінилася – дострокові вибори, нова коаліція, формування Кабміну, Тимошенко – прем’єр. Що краще – бути лідером опозиції, навіть з повноваженнями, чи прем’єром?

Для НУ в цьому об’єднанні є дві мети. Перша (висловлюючись фігурально) – покарати Януковича, який відмовився від союзу з Президентом і почав монополізувати владу. НУ прекрасно розуміє, що якщо у 2007 році не буде дострокових виборів, то Янукович і ПР будуть при владі надовго – не на п’ять років. І, по-друге, ідеться про глобальний вибір моделі розвитку. Про національний інтерес, і тут уже не до портфелів – перед лицем глобальної небезпеки люди це чудово усвідомлюють. Треба рятувати ситуацію і витягувати країну зі стану зависання.

Можу з певністю сказати, що в умовах соціально-економічної кризи ПР не візьме знову 32%, як на минулих виборах. Мій прогноз – першим буде БЮТ, далі – ПР, за ними – НУ, четвертими – комуністи. Не виключено, що пройдуть Блок Литвина, Вітренко, можливо, ще хтось. Але якщо пройдуть БЮТ і НУ, причому не в нинішньому форматі, а в розширеному, плюс Блок Литвина, то цього буде достатньо, щоб створити більшість у парламенті, хоча БЮТ та НУ розраховують, що і вдвох сформують більшість. Інші праві чи правоцентристські утворення увіллються до складу цих двох. Буде потужна широка пропрезидентська партія – невипадково Ющенко заявив, що може очолити НУ. Якщо так буде, то в НУ будуть усі – від Тарасюка і Костенка до “Пори”.

Думаю, що вибори відбудуться на третю річницю Майдану – це буде символічно і додатково мобілізує помаранчевий електорат.

Галина Ключковська