Чим загрожує владі статус «політв’язня» для Тимошенко

Свого часу глава МЗС Швеції Карл Більдт сказав, що “ключ до підписання угоди про асоціацію України з Євросоюзом знаходиться в камері пані Тимошенко”. Нещодавно ці слова західного дипломата процитував посол ЄС в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшейра. Чи розуміє до кінця українська влада, що після прозорих натяків з боку Заходу почнуться реальні дії, які вдарять не лише по Україні, а й по їхніх власних кишенях? Враховуючи те, що провладні депутати в черговий раз провалили в парламенті декриміналізацію статей, за якими засуджено Тимошенко, керівництво нашої країни досі сподівається, що європейців і далі можна водити за носа, відтягуючи вирішення питання на потім.

Резолюція ПАРЄ, підкріплена особистою позицією її нового президента Жан-Клода Міньйона, доволі однозначна: якщо до наступної сесії Парламентської Асамблеї в Україні не відбудеться жодних рухів до виконання умов європейської спільноти, керівництву нашої країни варто очікувати на санкції. Текст резолюції доволі чітко демонструє, що в занадто дипломатичних євродепутатів увірвався терпець. У всякому разі, таких жорстких формулювань на свою адресу Україна ще не чула: «Парламентська Асамблея висловлює занепокоєння кримінальним переслідуванням, розпочатим проти низки колишніх членів уряду, включаючи колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, колишнього в.о. міністра оборони Валерія Іващенка, колишнього першого заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука та колишнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Асамблея закликає Моніторинговий комітет уважно стежити за ситуацією та запропонувати будь-які наступні дії з боку Асамблеї відповідно до ситуації, включаючи розгляд можливості застосування санкцій, якщо вимоги Асамблеї не буде виконано».

На той випадок, якщо українська влада не розуміє наслідків політичної ізоляції, яка вже вдарила по іміджу країни (що було чудово помітно під час візиту Януковича на Всесвітній економічний форум в Давос), Захід натякнув більш зрозумілою для неї мовою грошей.

Так, у своєму інтерв’ю телеканалу ТВі, заступник держсекретаря Сполучених Штатів Філіп Гордон зазначив, що Міжнародний валютний фонд, який видаючи нові кредити зазвичай послуговується суто фінансовими міркуваннями, може не надати Україні черговий транш саме через недотримання демократичних принципів та порушення громадських свобод. «Найбільше втратить від цього сама Україна», – зазначив Гордон, і в цьому питанні з ним важко сперечатися.

Більше того, перекриття фінансового крану вже почалося. Єврокомісія зупинила фінансову допомогу Україні на суму більш ніж 160 млн. євро на рік.

Досі мало не всі впливові західні політики та посли європейських держав виголосили своє негативне ставлення до того, що лідер української опозиції перебуває у в’язниці. Підозри європейського співтовариства посилюються у зв’язку з тим, що до Тимошенко не допускають міжнародних спостерігачів. Так, у візиті до лідера української опозиції було відмовлено послу США Джону Тефту та послу Франції з прав людини Франсуа Зімере.

Що та від кого ховає українська влада? Невже стан Тимошенко настільки погіршився? Такі запитання порушує сьогодні міжнародна спільнота, що зовсім не додає позитиву і до без того напруженої ситуації. Враховуючи, що Європейський суд уже погодився розглянути позов Тимошенко якомога швидше (і мало в кого, відверто кажучи, є сумніви щодо його рішення), це може означати лише одне – влада намагається виграти час, поки вважає рівень тиску більш-менш прийнятним. А трапитися з Тимошенко за цей період може все що завгодно.

У самій Україні ув’язнення лідера опозиції вже давно виросло з рамок суто політичного питання. Ще одним прикладом цього стало проведення 10 лютого акції під стінами Качанівської колонії, де знаходиться Тимошенко. Мітинг на її підтримку був організований опозиційними політиками Наталією Королевською та Євгеном Сусловим спільно з громадськими активістами, які прибули до Харкова з різних регіонів України. Доволі показово, що сили громадського протесту до цього часу сконцентровані на розв’язанні своїх соціально-економічних проблем, долучилися до політичної акції. Це може свідчити лише про одне – до всіх поступово приходить розуміння того, що економічної свободи неможливо здобути, не захистивши своїх політичних свобод.

Під час мітингу громадські активісти дали старт всеукраїнському збору підписів під зверненням до ПАРЄ про надання Тимошенко та Луценку статусу політичних в’язнів. Двомісячна акція, за планами організаторів, завершиться напередодні чергової сесії Парламентської асамблеї, що відбудеться 23 квітня. Потім звернення передадуть до ПАРЄ. Не виключено, що в такий спосіб організатори акції хочуть показати – плани українського народу зовсім не збігаються з планами діючої влади. І українське суспільство бажає, щоб можливі санкції проти України стосувалися виключно тих, хто на них заслужив.

Цікаво, що адвокат Юлії Тимошенко, депутат Сергій Власенко доволі скептично поставився до вимог громадськості визнати його підзахисну політичним в’язнем, мотивуючи це тим, що статус політичного в’язня не додасть Тимошенко прав на участь у виборах. Після таких заяв деяких представників БЮТ може скластися враження, що вони самі не визначилися – чи краще щоб Юлія Володимирівна й далі сиділа у в’язниці, чи щоб вийшла на волю та очолила опозицію.

Адже статус політв’язня лідера української опозиції автоматично матиме наслідки для української влади. У європейському розумінні політичні в’язні можуть з’явитися лише в умовах диктаторського режиму. А отже, всі запевнення української влади про прихильність до демократичних перетворень – фікція. Таке визнання відкриває шлях до вжиття санкцій стосовно владної верхівки України та вдарить безпосередньо по них та їхніх родинах у найпростіший спосіб – обмеженням вільного пересування за межами країни та блокуванням коштів на рахунках. Оскільки «команда професіоналів» неодноразово доводила, що більш за все поважає саме силу грошей, то й таку відповідь можна вважати повністю симетричною, а головне – дуже дієвою. Це, у свою чергу, може серйозно змінити напрямок думок у владних коридорах. І примусить уже їх самих, а не опозицію та світове співтовариство шукати способів звільнити Тимошенко. Бо прищемити хвоста ногою завжди болючіше, ніж тільки погрожувати це зробити.

Олена Ліщинська