Газ одержали для реалізації УкрГазЕнерго, а можливості реалізувати його немає, оскільки цьому активно перешкоджає команда уряду... Щодо 4 мільярдів газу - ця історія залишається загадковою... Інтерв`ю з експертом
Ми поставили декілька запитань гендиректорові Міжнародного інституту політичної експертизи (Росія) Євгену Мінченку, який позиціонує себе як фахівець з двосторонніх, зокрема газових, відносин України і РФ.
Євгене Миколайовичу, Росія знову лякає нас газовим краном. Але ж Україна борг сплачує... А графіка погашення не існує, жоден договір з Україною про терміни не був підписаний.
І я розумію, чому Ющенко так жорстко висловлюється на адресу уряду Тимошенко: шановні, не підставляйте мене. Ви наробили боргів, я пообіцяв, що ви розплатитеся, а ви не платите.
Тимошенко не відмовлялася платити. Але в жодному документі не було сказано, що вона повинна зробити це за два тижні.
Термін два тижні озвучувався на зустрічі президентів.
Якби російська сторона обгрунтувала свої претензії документально - по термінах, - тоді ваші погрози виглядали б якось солідніше і більш аргументовано.
Можливо. Але з іншого боку, адже Ющенко терміни назвав.
А звідки після візиту прем`єр-міністра до Москви узявся борг за чотири мільярди кубометрів газу?
Щодо чотирьох мільярдів газу - то для мене поки ця історія залишається загадковою і, чесно кажучи, я починаю плутатися в свідченнях численних свідків. Наскільки розумію історію про чотири мільярди, то це перетинається з тим, що сталося, коли помаранчева команда перемогла на парламентських виборах. Хочу зазначити, що це моє припущення.
Тоді стало очевидним, що прем`єром буде Юлія Володимирівна. І звучали заяви з приводу боргу. Хоча боргу не було, «РосУкрЕнерго» закачав газ в українські підземні сховища. Цей газ мав постачатися споживачам, і споживачі повинні були розплатитися з «РосУкрЕнерго», а той з Газпромом. Об`єми закачаного газу були в рамках угоди «РосУкрЕнерго» - «УкрГазЕнерго» і Газпрому. І, швидше за все, проблем би не було, якби газ можна було реалізовувати промисловим споживачам. А зараз, як ми знаємо, Юлія Тимошенко зайняла достатньо жорстку позицію: не давати працювати «УкрГазЕнерго» за визначенням, не розмитнювати газ, не давати можливості продавати його промисловим споживачам і так далі.
Нової схеми ще не виникло, а Тимошенко намагається зламати ту, що вже існує.
Наскільки я розумію, проблема в тому, що газ одержали для реалізації «УкрГазЕнерго», а можливості реалізувати його зараз немає, оскільки цьому активно перешкоджає команда уряду. І перешкоджає, можливо, тому, що вона хоче реалізувати його через структури, близькі до спонсорів Юлії Володимирівни.
Ви стверджуєте, що Тимошенко забрала газ, тому хоче продати його сама?
Я можу припустити, що так, оскільки іншої логіки я не бачу.
І хочу звернути вашу увагу - коли говорять, що Юлія Володимирівна приїхала до Москви і нібито виступила у відповідності до директив Президента, то це не так. Юлія Володимирівна заявила, що вона не хоче ніяких СП, а тільки прямі договори і право реекспорту.
І я не дуже розумію, навіщо в цих умовах погіршувати ситуацію. Юлія Володимирівна зустрілася з Путіним. Є різні думки про те, що Тимошенко обговорювала на особистій зустрічі з Путіним. Був витік інформації у ЗМІ, що вона в обмін на прямі постачання і право реекспорту газу пропонувала доступ Газпрому до розподільчих мереж усередині України. Але як вона могла це запропонувати, якщо розподільчі мережі і так в руках приватних власників? Зокрема в руках людей її оточення. Я не бачу аргументів у Тимошенко, щоб узяти і переграти схему, про яку домовилися Ющенко і Путін.
Спочатку була достатньо прохолодна зустріч із Зубковим. Вона намагалася говорити про газ, а їй сказали: будь ласка, не треба, є господарюючий суб`єкт Газпром, і є домовленості з вашим Президентом. Потім вона спробувала поговорити з Путіним, йому це могло видатися цікавим, і він міг порадити Міллеру: подивіться, в чому суть пропозицій, розберіться. А коли Міллер почав розбиратися, виявилось, що пропозиції не так цікаві російській стороні, як могло здатися. Ось і вся драматургія візиту Тимошенко до Москви.
Розмовляла Лана Самохвалова