За словами вчених, в умовах глобального потепління детальне знання географії Антарктиди має вирішальне значення.
Науковцям вдалося дізнатися, що знаходиться під крижаною "ковдрою" Антарктиди – там є гори, різні водойми та долини. Як пише Interesting Engineering, завдяки супутниковим даним і фізиці руху льоду дослідники вперше змогли "побачити" прихований ландшафт крижаного континенту.
Зазначається, що міжнародна група вчених ідентифікувала так званий "прихований підльодовиковий рельєф" Антарктиди. І, як з’ясувалося, під багатокілометровим шаром льоду ховаються гори, долини, рівнини, западини та озера.
"Це ніби раніше у вас була зерниста плівкова камера, а тепер – добре збільшене цифрове зображення того, що насправді відбувається", – пояснила провідна авторка опублікованого в Science дослідження докторка Гелен Окенден з Університету Гренобль-Альпи.
В умовах глобального потепління детальне знання Антарктиди – від поверхні до глибин – має вирішальне значення. До цього часу картографування ґрунту під антарктичним льодом нагадувало спробу намалювати план будинку, зазираючи крізь замкову щілину.
Через повільний темп полярних експедицій підльодовиковий ландшафт залишався значною мірою невідомим. Раніше для досліджень використовували літаки зі спеціальними сенсорами, які вимірювали товщину льоду, рельєф і наявність підльодовикових озер. Хоча ці методи дали багато даних, вони не завжди були достатньо ефективними.
У новому дослідженні вчені застосували аналіз збурень потоку льоду (Ice Flow Perturbation Analysis, IFPA). Пояснюється, що цей підхід дозволив "висвітлити" невидимі гірські хребти та давні русла річок, які формували континент знизу.
Використовуючи супутникові знімки та фізичні моделі IFPA, дослідники створили своєрідний "рентген" внутрішньої будови Антарктиди. Метод аналізує, як лід деформується під час руху через перешкоди, і таким чином розкриває прихований світ альпійських долин, вирівняних низовин і древніх річкових систем, які були поховані протягом мільйонів років.
Одним із найвражаючих відкриттів стала величезна прихована западина в підльодовиковому басейні Мауд. За даними дослідників, цей занурений канал простягається майже на 400 кілометрів.
Інші так звані мезомасштабні структури мають розміри від 2 до 30 кілометрів. Саме вони діють як "шестерні й гальма" льодовикового щита, контролюючи швидкість його руху.
Оскільки ці геологічні утворення виникли ще до формування сучасного льодового покриву, вони є ключем до точніших прогнозів того, як Антарктида танутиме та скільки води зрештою потрапить у Світовий океан.
Дослідження показує, що навіть крижаний щит завтовшки до трьох кілометрів зберігає "відбиток" рельєфу під собою. За словами співавтора роботи Роберта Бінгема, навіть каньйон глибиною 100 метрів змушує поверхню льоду ледь помітно просідати – зміну, яку складно побачити неозброєним оком, але легко фіксують супутники.
Аналізуючи ці тонкі деформації, вчені тепер можуть простежити, як ландшафт формував льодовиковий щит упродовж мільйонів років. Водночас експерти застерігають: ця карта є моделлю, а не прямою фотографією. Її точність залежить від розуміння складних "невидимих" чинників – зокрема того, наскільки слизькою є основа льоду і як він деформується під власною вагою.
"Хоча нове дослідження пропонує детальну карту підльодовикового рельєфу Антарктиди в мезомасштабі, це ще не остаточне слово в антарктичній географії", – зазначив Дункан Янг у супровідному аналітичному матеріалі.
"Розуміння всіх "горбів і западин" під льодом має вирішальне значення. Нова карта створює надійнішу основу для кліматичних моделей, дозволяючи точніше визначати найбільш уразливі зони льодовика і зменшувати невизначеність у прогнозах майбутнього підвищення рівня моря", - пише видання.
Нагадаємо, танення льодовиків в усьому світі матиме наслідки не лише для локальних екосистем, але й потенційно може вплинути на епідеміологічну ситуацію. За словами науковців, льодовики – природний морозильник, де тисячі років зберігаються біологічні матеріали. Йдеться за своєрідні "генетичні архіви", що наповнені, у тому числі генами стійкості до антибіотиків, а танення перетворює їх на "активні джерела" розповсюдження цих генів.