Найімовірніше, спочатку Венера була тропічним раєм.
Венера є найспекотнішою планетою Сонячної системи, проте Меркурій розташований ближче до Сонця. У Popular Science пояснили, з чим це пов’язано.
Зазначається, що Сонячна система сформувалася приблизно 4,5 мільярда років тому. Тоді Венера, ймовірно, була тропічним раєм. За словами вчених, її поверхню вкривали океани води, а небо було усіяне пухнастими хмарами.
Меркурій раніше був найспекотнішою планетою в Сонячній системі. Однак поступово Сонце ставало яскравішим, і низка подій, відома як "неконтрольований парниковий ефект", призвела до того, що температура поверхні Венери злетіла значно вище, ніж у Меркурія.
Меркурій є найближчою до Сонця планетою, через що деякі його ділянки, як і раніше, надзвичайно гарячі. Температура на освітленій Сонцем стороні Меркурія становить близько 430 градусів за Цельсієм, чого достатньо, щоб розплавити свинець.
У виданні зазначили, що Венера – не єдина планета, на якій спостерігається парниковий ефект. Більше того, саме це явище робить поверхню Землі придатною для життя.
Нагріті об’єкти випромінюють електромагнітне випромінювання, або світло, тому що їхні атоми й молекули постійно вібрують. Поверхня Землі нагрівається Сонцем і випромінює інфрачервоне світло, невидиме для людського ока.
Люди та тварини також випромінюють інфрачервоне випромінювання, і більша частина енергії, що виділяється багаттям, є саме інфрачервоним випромінюванням. Чим гарячіший об’єкт, тим більше інфрачервоного випромінювання він випромінює.
У виданні пояснили, що на планеті без атмосфери, такій як Меркурій, ця енергія виходить прямо у космос. У результаті між розпеченою сонячною стороною Меркурія та його нічною стороною, де температура може опускатися до -180 градусів за Цельсієм, спостерігається величезна різниця в температурі.
На Землі парникові гази в атмосфері, зокрема молекули вуглекислого газу, метану та водяної пари, поглинають і утримують частину цього інфрачервоного випромінювання, діючи як ковдра навколо планети та зберігаючи тепло на поверхні.
Вчені сходяться на думці, що через схожі розміри та близькість до Сонця Земля й Венера, ймовірно, спочатку містили порівнянні кількості води та вуглекислого газу. Дослідники також не виключають, що Венера колись зберігала вуглекислий газ в океанах і гірських породах, як і Земля.
Наукові моделі зірок показують, що з моменту зародження Сонячної системи яскравість Сонця зросла приблизно на 40%. Чотири мільярди років тому воно випромінювало лише близько 70% тієї енергії, яку випромінює в наш час.
Поки що точно невідомо, чи існували коли-небудь на Венері довговічні океани. Однак дані свідчать про те, що на початку своєї історії планета мала велику кількість води.
Найімовірніше, у міру збільшення яскравості Сонця дедалі більше води на Венері, ймовірно, випаровувалося в атмосферу. За відсутності поверхневих вод, здатних поглинати й утримувати вуглекислий газ, майже весь цей парниковий газ накопичувався в атмосфері.
У наш час вуглекислий газ становить близько 96 % атмосфери Венери, а температура її поверхні вдень і вночі залишається практично постійною – близько 464 градусів Цельсія.
Раніше в Space Daily писали, що Титан, найбільший супутник Сатурна, через унікальний характер обертання вічно "зависає" на місці, завжди показуючи Сатурну одну й ту саму сторону. Він робить повний оберт навколо Сатурна за 15 днів і 22 години. Примітно, що рівно стільки ж часу займає його обертання навколо власної осі.
Саме завдяки такому збігу супутник завжди звернений до Сатурна однією й тією ж стороною. Аналогічне явище можна спостерігати й у Місяця, який постійно звернений до Землі однією півкулею.