Це відкриття дає унікальне уявлення про те, як мікроорганізми можуть зберігатися в одному з найвідоміших археологічних людських останків.
Учені виявили холодолюбні дріжджі всередині 5300-річної мумії Етці, знайденої в Альпах, спекли на їхній основі хліб і дійшли висновку, що знаменита мумія досі є домівкою для напрочуд активної мікробної екосистеми. Про це пише Indiandefencereview.com.
Згідно з новим дослідженням, опублікованим у журналі Microbiome, у мумії виявили холодолюбні дріжджі, які вдалося виростити в лабораторії та використати для випікання хліба. Це відкриття дає унікальне уявлення про те, як мікроорганізми можуть зберігатися в одному з найвідоміших археологічних людських останків.
Видання нагадало, що надзвичайно добре збережену мумію Етці в Італійських Альпах у 1991 році виявили туристи. Ця знахідка докорінно змінила уявлення науковців про життя людей доісторичної епохи. Завдяки тому, що тіло зберігалося майже за тієї самої температури, що й льодовик, який його законсервував, дослідники змогли дізнатися про раціон, здоров'я, генетику, одяг і навіть обставини смерті Крижаної людини.
"Нове дослідження додає ще один розділ до цієї історії, демонструючи, що тіло Етці досі є середовищем існування несподівано активної мікробної екосистеми", - йдеться у статті.
Видання пише, що під час дослідження вчені виявили 4 види холодолюбних дріжджів у зразках із кишківника, шкіри і талої води, яка оточувала мумію. Зазвичай такі організми мешкають у постійно холодних регіонах, наприклад в Антарктиді, тому їхня присутність стала несподіванкою.
"Ми зовсім не очікували знайти дріжджі", - розповів головний автор дослідження Мохамед Сархан із дослідницького інституту Eurac Research у Больцано.
Генетичний аналіз показав, що ці дріжджі потрапили до тіла невдовзі після смерті Етці, а не під час сучасних досліджень чи зберігання. Це свідчить про надзвичайно тривале співіснування мікроорганізмів із мумією.
"Ці дріжджі супроводжували Етці протягом усієї його багатотисячолітньої подорожі", - зазначив співавтор роботи Франк Майкснер.
Отримані результати змінюють уявлення про Крижану людину: тепер її розглядають не лише як археологічний експонат, а й як живу мікробну екосистему, яка продовжує повільно змінюватися.
Відкриття швидко надихнуло дослідників на незвичайний експеримент. Після того як їм вдалося виростити дріжджі в лабораторії за ретельно контрольованих умов охолодження, виникло закономірне запитання щодо їхнього практичного застосування.
"Щойно ти кажеш комусь, що маєш дріжджі, перше питання завжди таке: "Чи можна з них спекти хліб?"", - сказав Сархан.
Створення повноцінної закваски виявилося набагато складнішим, ніж очікували вчені. За словами мікробіолога, спочатку нічого не виходило. Відтворення умов для організмів, пристосованих до екстремально низьких температур, вимагало кількох місяців налаштувань, перш ніж вдалося досягти стабільного процесу бродіння.
Через три місяці експериментів команда отримала закваску. Утім, випікання хліба було лише видовищною частиною дослідження. Насправді експеримент довів, що ці давні холодолюбні дріжджі й досі залишаються метаболічно активними за відповідних умов.
Науковці вважають, що вони можуть бути корисними не лише в харчовій промисловості. Під час попередніх процедур зі збереження мумії її обробляли фенолом, щоб запобігти розвитку грибків. Неочікувано виявилося, що знайдені дріжджі здатні розкладати цю речовину. Як зазначається, в майбутньому це може допомогти створити біотехнології для очищення промислових територій від забруднення фенолом.
Дослідження не обмежилося лише дріжджами. Вчені проаналізували всю мікробну спільноту, що збереглася в мумії, та виявили бактерії кишківника, які майже повністю зникли у людей, що живуть у сучасних індустріалізованих країнах.
Подібні бактеріальні спільноти раніше знаходили лише в ізольованих корінних народів Африки та Південної Америки, а також у добре збережених стародавніх людських екскрементах із соляних шахт Гальштатта в Австрії.
Як зазначили у статті, такі порівняння свідчать, що доісторичний раціон, багатий на клітковину та цільні зерна, сприяв існуванню мікробів, які сьогодні майже зникли з людського кишківника.
Автори дослідження дійшли висновку, що їхня робота показує: Крижана людина - це не біологічно "заморожена" капсула часу, а складна екосистема. Іншими словами, мумія є не ідеально законсервованим фрагментом минулого, а середовищем, де протягом тисячоліть взаємодіяли стародавні мікроорганізми, мікроби довкілля та умови збереження.
Автори пишуть, що це відкриває нові можливості для дослідження того, як мікробні спільноти виживають в екстремальних умовах і як давній біологічний матеріал продовжує змінюватися навіть після смерті.
Попри захопливі результати, не всі фахівці переконані, що дріжджі безперервно перебували в тілі Етці протягом понад п'яти тисячоліть. Дослідник Латвійського інституту органічного синтезу Миколай Осколков, який не брав участі в роботі, звернув увагу, що доступні зразки були відібрані лише у 2010 та 2019 роках.
На його думку, нинішніх доказів недостатньо, щоб стверджувати про безперервне існування цих мікроорганізмів у мумії протягом тисяч років. За його словами, наявні дані дають "дуже мало доказів того, що дріжджі розмножувалися протягом тисячоліть", і, найімовірніше, вони є "відносно недавніми колонізаторами тіла мумії".
У виданні наголосили, що навіть із такими застереженнями відкриття залишається надзвичайно цінним для науки, оскільки демонструє, що мікробіом Крижаної людини є набагато динамічнішим, ніж вважалося раніше.
На думку вчених, подальші дослідження, які поєднають генетику, мікробіологію та археологію, можуть допомогти точно встановити, коли саме ці холодолюбні дріжджі потрапили до мумії та як їм вдалося вижити в одному з найкраще збережених доісторичних людських тіл.
Як повідомляв раніше УНІАН, у Мексиці археологи прорубали кілометри джунглів - і виявили недоторкане місто мая. Про відкриття поселення, прихованого глибоко в межах біосферного заповідника Калакмуль, заявив Національний інститут антропології та історії Мексики. Учені назвали це місце Мінанбе, що мовою юкатекських мая означає "немає стежки". Адже, щоб дістатися до пам'ятки, дослідникам довелося буквально прорубувати собі шлях крізь густу рослинність джунглів. Саме така ізольованість допомогла місту дивовижно добре зберегтися й уникнути розграбування.