Є лише кілька країн із достатніми ресурсами та технологіями для дослідження та освоєння місяця.
У далекому 1967 році космічні наддержави уклали угоду – Договір про космічний простір. Тоді понад 100 країн погодилися, що Місяць нікому не належить. Однак зараз на це питання, схоже, вже немає однозначної відповіді, пише The New York Times.
Бізнеси і держави роками говорять про будівництво на місяці власних баз, центрів обробки даних чи навіть перенеси на супутник Землі усю важку промисловість. США цікавляться гелієм та іншими ресурсами поблизу південного полюса Місяця, тоді як Китай у партнерстві з Росією хоче побудувати поблизу цього ж полюса свою базу.
"Ця епоха грунтується на переконанні, що "хто перший, той і кращий", і що той, хто найшвидше облаштується на Місяці, зможе встановлювати правила. Усім іншим доведеться лише слідувати за ним", – пише видання.
Підписаний у 60-х роках Договір про космічний простір проголошував, що країни не можуть претендувати на космічний простір "шляхом використання або окупації". До того ж, освоєння космосу має приносити користь усім країнам. Розміщення ядерної зброї в космосі цим документом заборонялося.
Та попри те, що документ про космос існує, на багато питань досі немає відповідей. Зокремаа, чи може компанія отримувати прибуток від багатств Місяця? Чи може держава або компанія встановити межі певної території, куди не допускатимуться інші. Спроби відповісти на ці питання не були успішним.
У 70-х роках було створено "Місячний договір", де ресурси супутника Землі проголосили спадщиною людства. До документа приєдналися 17 країн приєдналися до договору. Ані Сполучені Штати, ані Радянський Союз чи Китай цього не зробили.
Професор астрополіттики з Даремського університету в Англії Бледдін Боуен каже, що наразі країни задоволені існуючою "сірою зоною". Водночас в галузі космічного права набирає популярності теза про те, що держави можуть володіти тим, що вони видобувають, навіть якщо вони не можуть володіти самим Місяцем.
Водночас зазначається, що країни мають і власні закони щодо освоєння космосу.
НАСА тим часом прискорила реалізацію свого плану щодо розміщення ядерного реактора на Місяці. Це рішення агентство обґрунтувало тим, що якщо Китай і Росія побудують реактор першими, вони зможуть оголосити на Місяці заборонену зону, що обмежить доступ американських астронавтів та їхніх марсоходів. Такий стан справ суперечив би Договору про космічний простір, перша стаття якого гарантує вільний доступ до космосу для всіх субʼєктів.
Протягом найближчих місяців робоча група Організації Об’єднаних Націй має остаточно затвердити принципи, що регулюють деякі з питань у галузі освоєння космосу. Однак автори зазначають, що є кілька країн із достатніми ресурсаами та технологіями для дослідження та освоєння місяця. Водночас в існуючому договорі є достатньо лазівок для того, щоб якась країна встановила на Місяці ядерний реактор або ж якийсь бізнесмен розпочав видобуток копалин.
"Якщо Китай і США – це дві країни, які роблять усе на Місяці, то вони, по суті, можуть домовитися про правила між собою", – резюмує професор Боуен.
Вчені вперше виявили планету, яка могла утворитися з речовини загиблої зірки. Дослідники кажуть, що планети другого покоління зустрічаються дуже рідко. Зазвичай вибух зірки прирікає на загибель найближчі до неї планети.
Крім того, вчені виявили докази кількох зсувів осі Землі в епоху динозаврів – йдеться про чотири інтервали зі статистично значущими сигналами, що узгоджуються зі швидким справжнім зсувом полюсів. Найбільш яскраво виражені ознаки цього явища спостерігалися в юрському та крейдяному періодах.