Вчені і гадки не мають, чому кошлатий хом’як може споживати токсичну рослину і при цьому не гинути.
В Африці мешкає незвичайний гризун, який використовує рослинну отруту як зброю.
Йдеться про кошлатого хом'яка – єдиного відомого ссавця, здатного накопичувати токсичні речовини з рослин і наносити їх на свою шерсть, пише Discoverwildlife. Зазначається, що попри порівняно нешкідливий зовнішній вигляд, цей хом’як має одну з найнезвичайніших систем захисту серед ссавців.
Дорослий кошлатий хом'як може досягати приблизно 36–53 см у довжину разом із хвостом. Його тіло вкрите густою сіро-білою шерстю, а вздовж спини простягається грива з довгих чорно-білих волосків.
Саме ця грива відіграє ключову роль у захисті тварини. Коли хом’як відчуває небезпеку, він розпушує шерсть, демонструючи хижакові контрастний візерунок.
Але це не просто попередження. Під гривою знаходяться ділянки шкіри із залозами, а спеціальне волосся, що росте над ними, здатне вбирати токсичні речовини.
Для захисту хом’як використовує кору африканського дерева Acokanthera schimperi. У корі та інших частинах дерева містяться карденоліди. Ці сполуки впливають на роботу серця і у великих кількостях можуть бути вкрай небезпечними.
Кошлатий хом'як поїдає кору, а потім облизує спеціальні волоски на боках. Разом зі слиною на шерсть потрапляють токсичні речовини, що містяться в рослині.
Структура цих волосків допомагає утримувати отруту. Тому, коли хижак намагається вкусити тварину, токсин потрапляє до його пащі й може спричинити важке отруєння.
Природними ворогами кошлатого хом'яка є великі хижаки, зокрема медоїди, каракали, сервали, гієни та леопарди.
Дослідники вважають, що незвичайна система захисту дає гризуну серйозну еволюційну перевагу. Відомі випадки, коли собаки, які нападали на таких хом’яків, гинули від дії токсину. Ті тварини, що вижили, згодом намагалися уникати зустрічей із цим гризуном.
Це одна з головних загадок, пов’язаних із цим видом. Вчені поки що не мають остаточної відповіді, чому кошлатий хом’як може споживати токсичну рослину й при цьому не гинути.
Існує кілька припущень. Одне з них пов’язане з особливостями біохімії гризунів, які можуть підвищувати стійкість до карденолідів. Інша гіпотеза припускає, що певні бактерії в незвичайному багатокамерному шлунку тварини здатні розщеплювати токсичні сполуки.
У кошлатого хом’яка також є інші фізичні особливості, що допомагають йому переживати напади хижаків: дуже товста шкіра та незвично гнучкий хребет.
Цей вид зустрічається в Сомалі, Ефіопії, Судані, Танзанії, Кенії, Джибуті та Еритреї. Ці гризуни мешкають у лісах, саванах та чагарникових заростях. Вони можуть облаштовувати сховища в дуплах дерев, норах та інших укриттях.
Харчуються переважно рослинною їжею – листям і плодами, однак можуть споживати також комах, коренеплоди та м’ясо.
Раніше вчені з’ясували, скільки років білим ведмедям, де і коли вони вперше з’явилися. Так, згідно з дослідженнями, білі ведмеді походять від бурих ведмедів, які виходили на замерзлий океан, щоб полювати.
Також повідомлялося, що сонячна електростанція в США несподівано стала "дитячим садком" для маленьких сов. Після переселення фахівці залишали птахам мишей і встановили камери, щоб спостерігати за їхньою поведінкою.