Діти працювали із професійними археологами.
Група учнів приватної школи Гордонстоун, у якій колись навчався король Чарльз ІІІ, під час археологічної екскурсії знайшла на безлюдному шотландському острові залишки того, що вважається середньовічною церквою вікінгів.
Як повідомляє The Independent, знахідку виявлено на Своні, крихітному острові Оркнейських островів, де мешкає лише дика велика рогата худоба. Знайдена будівля схожа на церкву вікінгів X та XI століть.
Діти працювали із професійними археологами з Оркнейського дослідницького центру археології (Orca). Залишки церкви, включаючи те, що вважається фундаментом для її вівтаря, розміщувалися під однією з будівель на острові.
Зазначається, що радіовуглецеве датування зразків, взятих учнями, дасть більше висновків про середньовічну споруду.
"Після того, як я визначив місце, спочатку виявилося, що стіни церкви, які залишилися, належать до новішої будівлі, оскільки їх добудовували протягом багатьох років. Однак, після того, як ми разом з археологами викопали пробний котлован і розчистили бур’яни, ми виявили сходинку трохи нижче поверхні, яка вела до того, що колись було вівтарем церкви. Є й інші підказки, такі як метод будівництва, планування та орієнтація", - розповів Ден Маклін, вихователь у Гордонстоуні, який організував екскурсію.
Ще однією підказкою, за його словами, було те, що це був сухий камінь, і не було глиняного зв’язування чи розчину.
Пол Кларк, старший керівник проекту Orca, зауважив, що острів Свона має довгу та багату історію, що сягає тисячоліть, хоча до цього літа вона була предметом дуже обмежених досліджень.
"Студенти виявили великий ентузіазм, долучившись до розкопок, і це був захопливий момент для всіх, коли ми виявили залишки того, що, на нашу думку, є ранньосередньовічної каплиці. Наступний крок – дослідити взяті нами зразки, щоб побачити, що вони можуть розповісти нам про діяльність, що здійснювалася в каплиці, і, сподіваємося, отримати матеріал, придатний для радіовуглецевого датування", - пояснив Кларк.
Як повідомляв УНІАН, у 2019 році археологи витягли з просочених водою відкладень дві з’єднані між собою колоди біля водоспаду Каламбо на півночі Замбії, де Африка ризикує розколотися на дві частини вздовж нового розлому.
Колоди були спеціально розпиляні й з’єднані між собою за допомогою поперечного вирізу в одному з них, утворюючи з’єднання. Люмінесцентне датування навколишніх відкладень показало, що їхній вік становить не менше як 476 000 років. Це приблизно на 240 000 років раніше за появу нашого виду.
Верхня колода, що належить до виду Combretum zeyheri, має довжину 141 сантиметр. У ньому є U-подібний виріз довжиною 13 сантиметрів і шириною 11 сантиметрів, сформований шляхом зішкрібання та обробки кам’яними знаряддями. Через цей виріз під ним проходить другий, більший стовбур. На поверхні обох колод видно сліди навмисної обробки: сліди зішкрібання, грані від рубки, паралельні борозенки, вирізані поперек волокон.