Спостереження допомогли розкрити давню загадку.
Науковці вперше змогли задокументувати процес народження нової океанічної кори Землі – явище, яке досі вважалося неможливим спостерігати, пише Nature.
Відкриття зробила команда під керівництвом морського геофізика Жан-Іва Роайє з Французького національного центру наукових досліджень.
Більшість земної кори утворюється в океанських глибинах, куди не сягає людське око – вздовж системи серединно-океанічних хребтів завдовжки 65 тисяч кілометрів. Саме там, у місцях розходження тектонічних плит, магма проривається крізь дно, застигає і формує нову ділянку планетарної поверхні.
Ще у лютому 2024 року команда розмістила підводну обсерваторію OHA-GEODAMS біля острова Амстердам, у зоні Південно-Індійського хребта між Австралією та Антарктидою. П'ять автономних гідрофонів мали вловити рідкісний момент розриву дна.
"Ми не мріяли зафіксувати настільки масштабну подію і сподівалися хоча б виміряти повільне розтягування хребта – можливо, кілька сантиметрів. Натомість нам випала подія, яка трапляється раз на сорок років, і ми виміряли зміщення в кілька метрів в обидва боки!", – розповів Роайє виданню ScienceAlert.
Уже у квітні 2024-го, лише через кілька місяців після встановлення апаратури, дно океану розкололося. За словами вченого, "те, що сталося за ті 16 днів, – це те, що вісь хребта не витримала і накопичена магма під нею прорвалася в океанічну кору".
Гігантські магматичні "дайки" пройшли крізь кору менш ніж за дві години, впорснувши приблизно 150 мільйонів кубічних метрів розплаву. Це спричинило землетруси, розбудило давно "заснулі" розломи та осушило магматичний резервуар під хребтом. Зрештою "дайки" досягли поверхні дна, і лава вилилася назовні, а дно провалилося ще глибше – загалом на 4,2 метра.
"Загалом дно долини вздовж осі хребта опустилося на 4,2 метра, зісковзнувши по обмежувальних розломах, – сказав Роайє.
У пікові моменти хребет розходився зі швидкістю 5 сантиметрів за хвилину – це майже у півмільйона разів швидше за середній багаторічний темп, який зазвичай становить 6,3 сантиметра на рік.
"Виміряні горизонтальні зміщення (2–4 метри) еквівалентні 30–60 рокам безперервного розширення зі швидкістю 6,3 сантиметра на рік - це дає уявлення про періодичність таких "квантових" подій", – зазначив дослідник.
Спостереження також допомогли розкрити давню загадку: раніше підрахунки землетрусів ніколи не сходилися з реальними темпами розширення морського дна – сейсмічної активності явно бракувало для пояснення. Тепер з'ясувалося, що більшість руху відбувається асейсмічно – тихо, без потужних сейсмічних хвиль.
Раніше УНІАН писав, що на дні океану виявили 73 приховані вулкани. Для пошуку дослідники використали алгоритм штучного інтелекту, спочатку розроблений для виявлення ударних кратерів на Марсі. Проаналізувавши карти рельєфу океанського дна, система виявила понад 87 тисяч потенційних об'єктів. Після перевірки список скоротили до 78 ймовірних кальдер, п'ять із яких були відомі раніше.