Ці дані можуть повністю переписати історію появи нашого супутника.
Людство нарешті може дізнатися справжнє походження Місяця завдяки дослідницькій місії, яка підійшла впритул до своєї мети. Вчені планують перевірити сміливу теорію про колосальну космічну катастрофу давнини, внаслідок якої й з'явився супутник Землі, передає Onet.pl.
За однією з версій, приблизно 4,5 мільярда років тому сталася нищівна ДТП планетарного масштабу – Меркурій врізався у прото-Землю. Від удару в космос викинуло гігантську купу уламків, із яких згодом і зліпився сучасний Місяць.
Уся увага астрономів зараз прикута до апарата BepiColombo. Цей космічний мандрівник вирушив у дорогу ще у 2018 році, а тепер готується до вирішального етапу – виходу на орбіту Меркурія, який очікується вже цієї осені, найімовірніше у листопаді.
Як відомо, на борту апарата – два орбітальні модулі, оснащені сучасними приладами для детального вивчення хімічного та мінерального складу поверхні планети. Це має допомогти науковцям зрозуміти, де саме та за яких обставин сформувався Меркурій.
Хоча сьогодні Меркурій – найближча до Сонця планета, частина дослідників вважає, що народився він зовсім в іншому куточку Сонячної системи, можливо, поблизу Марса. На таку думку їх наштовхує незвична будова планети – надзвичайно щільне ядро та тонка зовнішня оболонка.
Головний науковець проєкту BepiColombo від Європейського космічного агентства професор Джерейнт Джонс пояснив:
"Гдесь у далекому минулому, 4,5 мільярда років тому, коли всі планети формувалися з уламків навколо Сонця, вважається, що Меркурій почав утворюватися, з'явилася планета середнього розміру, а потім у неї врізався ще один великий планетозималь, який зірвав її зовнішню кору".
За його словами, саме тому щільність матеріалу, що залишився, виявилася настільки високою.
Ядро Меркурія, яке складається переважно із заліза, становить близько 65% маси планети – для порівняння, у Землі цей показник дорівнює лише 32%. Професор Дірк Шульце-Макух з Берлінського технічного університету припускає, що саме матеріал, втрачений Меркурієм, міг стати будівельним матеріалом для Місяця.
Дослідники з Університету Аризони, своєю чергою, пропонують інший сценарій. Вони припускають, що Меркурій міг зіткнутися з тілами, з яких пізніше сформувалися Земля та Венера, тож частина його поверхні опинилася саме в них.
Додаткову підказку дали дані місії Messenger NASA у період між 2011 та 2015 роками, коли вміст калію й торію на Меркурії виявився близьким до марсіанських показників. Дослідник місії BepiColombo Йоганнес Бенкхофф зауважив, що калій дуже швидко випаровується в гарячому середовищі, тоді як торій витримує навіть дуже високі температури.
За його словами, на Меркурії фіксують значно більше калію, ніж очікували, і це може вказувати, що потужне зіткнення не лише змістило планету на її теперішню орбіту, а й змило більшу частину її кори.
BepiColombo – спільний проєкт Європейського космічного агентства та японського JAXA, що об'єднує два апарати під назвами Mercury Planetary Orbiter і Mercury Magnetospheric Orbiter. Місія отримала назву на честь італійського вченого Джузеппе "Бепі" Коломбо, який зіграв ключову роль у підготовці місії NASA Mariner 10 до Меркурія.
Менеджерка місії Санта Мартінес наголосила, що Меркурій став надзвичайно складною ціллю, адже до нього дуже важко дістатися і дуже важко там працювати через надмірну близькість до Сонця.
За її словами, унікальність місії полягає в тому, що вперше в історії космічних досліджень до Меркурія одразу відправляють два апарати, які вийдуть на його орбіту, і це відкриє новий розділ у розумінні Сонячної системи.
Раніше ми писали про експериментальний супутник NASA, який мав пробути на орбіті лише рік, але через затримки з польотами шаттлів провів у космосі майже шість. За цей час на його корпусі накопичилися унікальні дані про вплив мікрометеоритів, космічного сміття та радіації на різні матеріали. Результати досліджень LDEF згодом використали під час розробки Міжнародної космічної станції.