Неподалік дослідники знайшли невелику бронзову статуетку Вікторії та два обрядові камені.
У лісах гірського масиву Таунус у Німеччині, де запустять новий нічний поїзд, археологи виявили залишки римського храму, присвяченого Марсу - богу війни. Про це пише The Daily Galaxy.
Споруда довжиною майже 5 метрів залишалася непоміченою протягом майже двох тисячоліть, перебуваючи всього в декількох дюймах під поверхнею землі. Неподалік дослідники також знайшли невелику бронзову статуетку Вікторії та два обрядові камені.
Цікаво, що знахідку було зроблено поруч із сучасним містом Росбах-фор-дер-Хее, неподалік від римського форту Каперсбург. Як повідомляє Археологічне управління землі Гессен, яке оголосило про відкриття, об’єкти були виявлені під час розкопок "вікуса" - цивільного поселення, що прилягало до форту; роботи на цій ділянці ведуться з 2024 року.
Сам форт добре відомий - археологи досліджують його вже давно, проте поселення навколо нього досі залишалося загадкою. Тепер вчені вважають, що нові знахідки допоможуть пролити світло на те, як римляни, що жили в цьому регіоні близько двох тисяч років тому, облаштовували своє життя, здійснювали релігійні обряди та охороняли кордони імперії.
Зазначається, що спочатку дослідники помітили прямокутний контур, прихований прямо під лісовим покривом. У центрі виявилися добре збережені стіни товщиною близько 45 см, що утворюють невеликий квадрат. Археологи досить швидко зрозуміли, що натрапили на храм. Археолог Катаріна Гріссхабер розповіла:
"Ми були в повному захваті. Виявити такі чудово збережені римські стіни - це справжня удача".
Четверту стіну, яка могла б замкнути простір святилища, знайти не вдалося; це вказує на те, що одна сторона залишалася відкритою - можливо, вона була перегороджена дерев’яними воротами. Міцний фундамент навколо зовнішнього контуру дозволяє припустити, що біля храму міг бути амбулаторій - крита обхідна галерея, проте багато деталей конструкції поки що залишаються невідомими.
Важливо, що поруч із залишками храму було знайдено предмети, серед яких, судячи з усього, - статуя Марса, а також вотивні камені та статуетка Вікторії. Вікторія була римським уособленням перемоги - фігурка має всі її традиційні атрибути: крила, пальмову гілку та лавровий вінок. Грісхабер зазначила, що мешканці поселення біля Каперсбурга, ймовірно, приходили до храму, щоб принести жертви богам в обмін на захист або пораду.
Форт входив до складу Верхньогермансько-ретійського лімесу - оборонної системи, що захищала римські території на північ від Альп. Близько 150 років тут дислокувався допоміжний підрозділ - "нумерус нідензіум". Ця пам’ятка вважається однією з найбільш добре збережених ділянок лімесу в цьому регіоні.
При цьому вчені вивчають його ще з кінця XIX століття; найзначніший внесок зробили розкопки, що проводилися під керівництвом Луї Якобі та Імперської комісії з вивчення лімесу. Доктор Кай Мюккенбергер, який очолював останні археологічні роботи, сказав:
"Тут збереглися культурні шари, що не мають аналогів у Гессені - насамперед тому, що ця земля ніколи не використовувалася для сільськогосподарських потреб".
Археологи також виявили численні сліди ремісничого виробництва, зокрема кузню. На думку дослідників, на місці цих майстерень згодом з’явилися житлові споруди.
Залишки римських доріг дали змогу вченим реконструювати устрій цивільного поселення. Знахідки свідчать про те, що цей "вікус" не був лише придатком до Каперсбурга, а являв собою самостійне поселення з власним економічним життям.
Важливо, що розкопки також можуть пролити світло на те, як проходило життя в цьому регіоні в період занепаду Римської імперії та системи лімесу в середині III століття н. е. Приблизно в цей же час Каперсбург перестав функціонувати як військовий об’єкт. Проте знайдені артефакти вказують на те, що поселення продовжувало існувати й після відходу римських солдатів; зокрема, виявлена тут застібка пізньоантичного періоду свідчить про те, що згодом це місце займали інші групи населення.
До кінця липня 2026 року під час розкопок у комуні Гран у Франції було виявлено щонайменше 500 кістяних гральних кубиків. У місцевих ЗМІ цю знахідку описували як найбільшу з усіх коли-небудь виявлених колекцій античних гральних кісток, а за пізнішими даними, їхня загальна кількість перевищила 1000 штук.