Уран має магнітне поле, яке нахилене далеко від його осі обертання.
На диво інтенсивні радіаційні пояси Урана можуть бути зовсім не постійними. Нові дослідження свідчать про те, що вони були короткочасним наслідком потужної сонячної бурі, яка сталася під час прольоту "Вояджера-2" в 1986 році - єдиного наближення людства до крижаного гіганта. Про це пише earth.com.
Якщо це дійсно так, то десятилітня загадка перетворюється з незвичайного фізичного явища на звичний процес. Хвилі, спричинені бурею, могли швидко перезарядити електрони навколо Урана, створивши екстремальні показники, які зафіксував "Вояджер".
У новому дослідженні під керівництвом космічного фізика Роберта Аллена вчені виявили, що під час польоту космонавтів область взаємодії, що обертається разом з планетою, перетинала Уран.
Це пояснює те, чому космічний апарат зафіксував дуже потужні високочастотні хвилі. Прилади "Вояджера" виявили інтенсивні випромінювання нижнього діапазону, які відповідають радіохвилям, схожим на свист.
"Наука пройшла довгий шлях з часу прольоту "Вояджера-2", - наголосив Аллен.
Зазначається, що потужність хвиль, виміряна тоді, є найсильнішою за всю місію на будь-якій планеті, що відповідає екстремальним показанням електронів.
Уран має магнітне поле, яке нахилене далеко від його осі обертання, тому цей нахил спричиняє щоденні зміни у тому, як сонячний вітер впливає на планету.
"Коли планета завершує оберт, її магнітні полюси змінюють своє положення, піддаючи систему мінливим навантаженням. Ці зміни впливають на те, як хвилі формуються і рухаються через магнітосферу. Деякі частини стають легшими для заповнення хвилями, а інші стають тихими, коли геометрія навколо планети змінюється", - пояснили в earth.com.
Відомо, що "Вояджер-2" пролетів через цю систему, коли вісь обертання була спрямована майже в бік Сонця. Це вирівнювання створило незвичайні умови, які, ймовірно, посилили реакцію на сонячний вітер.
"Нахил і зміщення поля також ускладнюють рух електронів після того, як вони набирають енергію. Їхні траєкторії вигинаються і звиваються по-іншому, ніж на Землі, що може допомогти пояснити, чому тимчасові порушення виглядали настільки інтенсивними під час прольоту", - додали у матеріалі.
Як писав УНІАН, раніше "хитання" чорної діри підтвердило сторічне передбачення Ейнштейна про простір-час. За словами вчених, таке відкриття дає змогу краще зрозуміти, як саме чорна діра розриває зорю, та допомагає вивчити умови всередині таких катастрофічних подій.
Також повідомлялось, що на Марсі є "особливі зони", де заборонено навіть сідати. Ці райони називають "особливими регіонами", і вони - найпривабливіші, але найнебезпечніші для вивчення з наукової точки зору.