Досі цей народ відчуває наслідки трагедії, що сталася понад півтора століття тому.
Генетична різноманітність є одним із найважливіших механізмів виживання біологічних видів в нашому світі. Порушення цього закону природи може мати справді жахливі наслідки. Для однієї європейської нації це стало уроком, від якої ця країна досі не оговталася, пише у статті для Forbes американський еволюційний біолог Скотт Треверс.
Після відкриття Америки пів тисячі років тому до Європи потрапили нові рослини, до того невідомі в Старому Світі. Серед них був один овоч, який походить з Андських гір Південної Америки. Це було справжнє ботанічне диво: овоч калорійний, легкий у вирощуванні та дивовижно адаптивний. І коли іспанці привезли цей овоч в Європу, він поширився на весь континент. Мова про картоплю.
Як пише Треверс, вже у 18-му столітті картоплю вирощували досить активно в багатьох регіонах Європи. А у 19-му століття цей овоч став однією з найважливіших сільгоспкультур Європи.
Особливо раділи появі картоплі народи, яким дісталися території із бідними ґрунтами та прохолодним кліматом. Вирощування зернових там завжди було проблемним, а от для картоплі навпаки це були сприятливі умови, пише Треверс. Високоврожайна, легка у вирощуванні та висококалорійна картопля стала головним продуктом на столі деяких народів, зокрема ірландців.
Вже на початку 1800-х років приблизно половина населення острова харчувалася майже виключно картеплею, вирощеною на власному городі. Багато сімей не вирощували взагалі нічого, окрім картоплі.
"З точки зору харчування, ця залежність не була зовсім ірраціональною. Картопля надзвичайно багата на поживні речовини: вона забезпечує вуглеводи для енергії, вітамін С і калій. А якщо її вживати в достатній кількості та в поєднанні з молоком, вона також забезпечує достатню кількість білка для підтримки здоров'я людини", – пише Треверс.
Зрештою така тотальна залежність цілої нації від єдиною сільгоспкультури виявилася фатальною, зазначає науковець.
У 1845 році на території Ірландії поширилася нова хвороба рослин, що вразила картопляні поля. Листя картоплі почорніло та засохло, а бульби стали м'якими, коричневими та мали неприємний запах. Впродовж лічених тижнів хвороба охопила значні райони Ірландії.
Дослідження eLife 2013 року вважає, що винуватцем хвороби був грибоподібний організм Phytophthora infestans – різновид водяної цвілі. Його батьківщиною є високогір'я центральної Мексики. Ймовірно, цей організм був завезений в Ірландію із зараженими бульбами картоплі, доставленими з Нового світу.
Як пише Скотт Треверс, за злою іронією вологий прохолодний клімат Ірландії виявився ідеальним для Phytophthora infestans. Але головним було навіть не це. Трагедія Ірландії була в тому, що по всьому острову вирощували один і той самий сорт картоплі, тож усі поля виявилися однаково вразливими для інфекції, бо мали однакову генетичну структуру.
Під кінець 1846 року майже весь ірландський урожай картоплі був вражений хворобою. Не маючи достатньої кількості іншого продовольства та не отримуючи належної допомоги від британського колоніального уряду, Ірландія занурилася в страшенний голод.
Населення Ірландії, яке за переписом 1841 року складало понад 8 мільйонів осіб, скоротилося до менш ніж 6 мільйонів за наступне десятиліття. За оцінками істориків, щонайменше 1 мільйон ірландів померли від голоду. Крім того, ця трагедія змусили багатьох ірландців тікати з острова, зокрема в Америку.
Хоч картопляний голод вдалося зупинити, ірландці продовжували покидати батьківщину, і в наступні 100 років наслення острова скоротилася вже до 4 мільйонів осіб. Це була половина від чисельності населення напередодні голоду.
І хоча в другій половині 20-го століття населення Ірландії почало зростати, воно досі не досягнуло рівня 1841-го року. Зараз на острові проживає 7 млн осіб, з яких близько 5,4 млн – безпосередньо в Республіці Ірландія (решта – в Північній Ірландії, що входить до складу Великої Британії).
Як пише Скотт Треверс, ірландський голод показав, чому генетична різноманітність є життєво важливою для виживання видів. Популяція генетично ідентичних організмів майже не має захисту від хвороб, що і показало розповсюдження цвілі на ірландській картоплі у 1840-х роках.
"У випадку з Ірландією, однорідність картоплі означала, що Phytophthora infestans не зіткнувся з жодним опором. Спори з однієї зараженої рослини могли заразити тисячі інших за лічені дні", – пише науковець.
Як писав УНІАН, за останні століття науковий прогрес та нові технології радикально змінили життя людей, але не менш важливими для розвитку світу стали й рослини, вперше завезені з Америки до Європи. Какао, кукурудза, картопля і тютюн вплинули на харчування, економіку та культуру багатьох народів. Какао стало основою виробництва шоколаду і стратегічною сільськогосподарською культурою, а кукурудза завдяки своїй універсальності та високій врожайності поширилася по всьому світу, ставши однією з ключових зернових культур сучасності.
Картопля, хоч і не одразу здобула популярність у Європі, згодом стала важливим джерелом їжі та вплинула на демографічні процеси, зокрема в Ірландії, де її хвороба спричинила масштабний голод. Тютюн, попри свою економічну значущість, приніс із собою серйозні ризики для здоров’я, ставши причиною численних захворювань. Так, ці чотири рослини не лише змінили раціон людей, але й стали рушіями глобальних соціальних та економічних трансформацій.