Вчені, схоже, виявили нову гідравлічну систему, яку єгипетські будівельники винайшли тисячі років тому.
Вапнякова траншея, що оточує Ступінчасту піраміду Джосера в Єгипті, багато років ставила археологів у глухий кут. Ця траншея глибиною до 20 м простягається на 3 кілометри і висічена з високою точністю. З 1930-х років точаться суперечки щодо того, чи є це звичайний каменоломня чи духовний пам’ятник, пише Daily Galaxy.
Новий аналіз, опублікований у журналі PLOS ONE, пропонує третю версію: траншея могла бути частиною гідравлічної системи. Єгипетські будівельники могли використовувати її, щоб підіймати камені піраміди зсередини.
Вчені сподіваються, що це стане остаточним поясненням того, як єгиптяни піднімали важкі кам’яні блоки на висоту близько 60 метрів. Раніше пропонувалися різні варіанти: пандуси, крани, системи канатів і блоків, а також дерев’яні поперечини. Але загальноприйнятої моделі не існує, а тепер з’явилася й версія про гідравлічну систему.
Воду для неї могли доставляти з русла річки Абусір. Цьому могла сприяти стародавня гребля Гіср ель-Мудір, яка розташована за 400 м від піраміди. Конструкція нагадує поперечний зріз відомої греблі Стародавнього царства: зовнішні вапнякові поверхні оточують внутрішній насип, що складається з грубозернистого щебеню, дрібного піску та мулу.
Гребля Гіср ель-Мудір затримувала паводкові води, дозволяла більшим частинкам осідати та випускала чистішу воду на схід, у бік пірамідального комплексу. Дослідники припускають, що звідти вода проникла в так званий Сухий рів, що оточує комплекс Джосера, зокрема, у вузький, глибокий канал у його південній частині, відомий як Глибокий рів. Рів має приблизно 27 метрів у глибину та 3 метри завширшки й з’єднує щонайменше три великі, точно висічені підземні відсіки. З його передбачуваної довжини в 410 метрів розкопано лише близько 240 метрів.
Відсіки могли бути системою очищення води. Перший відстійник давав змогу великим частинкам у суспензії осідати на дно, за ним слідував накопичувальний басейн. Бічний очисний басейн, ймовірно, використовувався для питної води. Чотири поверхневі колодязі забезпечували робітникам доступ до води. Траншея постачала б внутрішні шахти піраміди водою, вільною від осаду.
Усередині пірамідального комплексу розташовані дві великі вертикальні шахти: одна під самою спорудою – північна шахта – та друга шахта приблизно за 200 метрів на південь. Обидві закінчуються гранітними ящиками, замурованими багатотонними кам’яними пробками. А нещодавно виявлений підземний тунель з’єднує шахти на глибині.
Архітектура північної шахти має важливе значення. Навколо гранітного ящика розташована проникна вапнякова засипка; над нею – стеля, скріплена розчином. Археологи у 1930-х роках також задокументували підйомні канати та дерев’яну балку, а напівсферичний склепіння простягається вгору в тіло піраміди. Ландро та його колеги стверджують, що ящик був не просто похоронним інвентарем, а клапаном для подачі та відведення води.
Вода з глибокого рову могла проникати в північну шахту й піднімати масивний дерев’яний поплавок, який був з’єднаний мотузками через блоки з платформою внизу. У міру заповнення шахти водою платформа опускалася на вантажну площадку на рівні землі, де робітники укладали на неї кам’яні блоки, а коли шахта осушувалася, поплавок, що опускався, піднімав платформу з вантажем на кожен новий будівельний рівень.
Ступінчаста піраміда була збудована приблизно 4700 років тому і є найстарішою з семи монументальних пірамід Єгипту. А також першою спорудою у світі, повністю збудованою з обробленого каменю. Для її спорудження знадобилося понад 2,3 мільйона вапнякових блоків, кожен вагою близько 300 кілограмів.
Нагадаємо, що нещодавно дослідник Сефі Леві припустив, що під час будівництва піраміди Хеопса було залишено таємний код. Йдеться про співвідношення між різними елементами піраміди – висотою та шириною основи, нахилом бічних граней тощо.