Незвичайна знахідка допомогла дослідникам дізнатися більше про ритуали стародавньої цивілізації та її уявлення про зв'язок із предками.
Міжнародна команда дослідників виявила незвичайну поховальну практику стародавніх майя: елітну жінку, поховану в печері приблизно між 250 і 400 роками нашої ери, оточували 226 людських зубів. Генетичний аналіз показав, що вони належали щонайменше 39 різним людям, похованим в інших місцях. Дослідження допомагає зрозуміти, як майя вшановували предків і підтримували зв'язок між поколіннями.
Результати роботи опубліковано у вигляді препринту на платформі bioRxiv. На момент публікації дослідження ще не пройшло рецензування.
Дослідники проаналізували генетичний матеріал із сотень зразків людських кісток і зубів, знайдених у гробницях та печерах майя. Особливу увагу привернуло поховання елітної жінки, яка померла приблизно 250–400 років нашої ери.
Навколо її тазу та верхньої частини хребта лежали 226 людських зубів. Генетичний аналіз засвідчив, що вони належали щонайменше 39 різним людям. Їхні останки були поховані в інших місцях, зокрема у гробницях на відстані понад 26 кілометрів від печери.
Дослідники також виявили, що частини скелетів окремих людей траплялися в кількох географічно віддалених місцях. За допомогою генетичних даних команда змогла відновити родинні лінії, які охоплювали чотири, шість і вісім поколінь.
У стародавній культурі майя особливе значення мали уявлення про потойбічне життя та долю померлих. Вважалося, що предки після смерті могли піднестися на небеса й стати божествами.
Печери, згідно з археологічними інтерпретаціями, вважалися місцями, через які можна було встановлювати зв'язок із предками. Тому поховання в таких місцях могли мати особливе ритуальне значення.
Дослідники зазначають, що вшанування померлих було пов'язане також із владою. Політичні та економічні еліти могли обґрунтовувати своє становище завдяки походженню від предків, які після смерті набували божественного статусу.
Окрім великої кількості зубів, дослідники виявили ще одну незвичайну особливість поховання: голову жінки було видалено, а на її місце поклали неоздоблену посудину.
Разом із поховальними предметами високого статусу ця деталь може свідчити про відтворення сцени підземного світу з міфу про створення світу майя.
Водночас генетичні результати вказують на те, що практика переміщення частин людських останків між різними місцями могла бути пов'язана передусім з елітними групами. Серед ідентифікованих людей дослідники не виявили тих, кого вважали неелітними членами суспільства.
Археологам не завжди вдається визначити призначення певних людських останків лише за їхнім розташуванням. Генетичний аналіз дає змогу встановити спорідненість між людьми, чиї кістки та зуби знайшли в різних місцях.
"ДНК – це не чарівна куля, але приємно мати додатковий набір даних", – зазначив археолог Александер Токовінін з Університету Алабами, який не брав участі в дослідженні, у коментарі виданню Science.
За словами дослідників, генетичні зв'язки між різними археологічними ділянками виявилися значно тіснішими, ніж можна було б очікувати випадково.
Автори роботи припускають, що переміщення останків давало змогу закріплювати родинні зв'язки одночасно в елітних похованнях і печерах, які використовували для складних поховальних ритуалів.
Як повідомляв УНІАН, на керамічній похоронній урні майя, якій понад тисячу років, зображено людину в костюмі ягуара, оточену людськими черепами та богами підземного світу.
На думку вчених, композиція символізує перехід померлого правителя у світ мертвих та його перетворення на шанованого предка. Зазначається, що посудину висотою близько 44,5 см, ймовірно, виготовили представники народу кіче на території сучасної Гватемали понад тисячу років тому.