Вимушене дитя компромісу з моменту народження має кілька генетичних вад, що неминуче позначаться на його розвитку, вже у першому кварталі...
Вимушене дитя компромісу - оприлюднений сьогодні закон України про бюджет на 2009 рік - з моменту народження має кілька генетичних вад, що неминуче позначаться на його розвитку, вже у першому кварталі.
Розрахунки та запозичення
Якщо права нога бюджету спирається на взяті зі стелі макроекономічні розрахунки, то ліва кінцівка марно шукає опори в запозиченнях. Інтуіція авторів бюджету не зрадила їх лише в одному – «живих» доходів наступного року буде заледве вистачати на захищені статті, тож пробоїну потрібно заліплювати ненадійним пластирем запозичень. Наступного року лише на внутрішньому ринку держава має намір запозичити 70 млрд грн. І це при тому, що на перше грудня уряд умовив банки придбати казначейські цінні папери тільки на 10 млрд. грн. Суверенний борг України в результаті має подвоїтися, і навряд чи це буде втішним сигналом для тих небагаточисельних інвесторів, які десь оперують у світі залишками вільних коштів. Оскільки доступ до зовнішнього фінансування Україні, швидше за все, буде припинено (хіба що у кращому з випадків, за винятком інституційних інвесторів на кшталт МВФ та Світового банку), то фінансування таких значних зобов”язань виключно за рахунок внутрішніх позик означатиме лише одне – емісію НБУ, відкриту чи приховану.
Незалежність Нацбанку
Щодо НБУ, то уряд в бюджеті встиг підкласти монетарному регулятору добрячого підсвинка. Хоча вердиктом Конституційного суду і заборонено вносити зміни до інших законів через бюджет, уряд таки не втримався від спокуси один із законів переглянути. Звісно – закон про НБУ. Статтю 36 відповідного закону відтепер, в межах 2009-го року, виписано таким чином, що визначати порядок рефінансування комбанків та встановлювати відповідну ставку НБУ може тільки за погодженням з Кабміном. Незалежність НБУ, з посиланням на кризу, переполовинено одним ударом з плеча - останньою, 86 статтею Держбюджету. Позбавлений права законодавчої ініціативи НБУ мізкуватиме, як йому оскаржити статтю в Конституційному суді. Президент, після звинувачень прем”єрки, навряд чи ініціюватиме таке подання, та й серед депутатів важко буде знайти охочих поставити свої підписи під таким зверненням.
Новинки держбюджету
Стабілізаційний фонд – новинка бюджету-2009, яка за місяць свого існування змінилася до невпізнання. Замислений як сейф, в якому під дбайливим оком мудрого господаря зберігатиметься недоторканий запас ресурсів на випадок порятунку економіки, СФ на очах перетворився в зливний резервуар, куди складовано лоббістські пропозиції, які, швидше за все, не будуть профінансовані. Адже в цьому фонді не має жодної «живої» гривні, лише векселя під майбутні запозичення. До того ж перелік проектів, які нібито фінансуватимуться наступного року з СФ, слугує лакмусовим папірцем, що демонструє, завдяки чому і кому уряд здобув ті чотири голоси, які йому не вистачало для успішного голосування за бюджет. Як “Пилип з конопель” в п”ятницю, 26 грудня, під час голосування в цьому фонді з”явилося містечко Буча під Києвом, яке отримало дотацію в 20 млн. гривень. Чому не Боярка, не Вишневе і не Червоноград? Дачі кого з нардепів розташовані в бучанських лісових масивах? “Вистрибнула” Керч з 10 млн. гривень на спорудження тролейбусної лінії, однак залишилася на узбіччі Біла Церква з потребою у такій же тролейбусній лінії. З”явилися в СФ додаткові дотації Житомирській та Луганській областям – по 12 млн. гривень кожній.
Позбиткувалися і над Президентом – фінансування його дітища, «Мистецького Арсеналу», було вилучено із загального фонду бюджету і перенесено в обсязі 200 млн. грн. до того ж СФ. У загальному фонді (а там лишилося 4 млн. грн.) шанси на фінансування ще були, однак в СФ вони малоймовірні.
І врешті-решт, СФ визначив, який з олімпійських видів спорту є ключовим для України – це стрільба із лука, на якій за кулуарними домовленостями було виділено 20 млн. грн. на спорудження спеціалізованої спортивної бази. Голос нардепа-«лучника», вочевидь, і виявився вирішальним у стрільбі по бюджету - 226.
Станіслав Голубченко для УНІАН