Спочатку під час бесід щодо двосторонніх відносин дверима хряснув Тарас Чорновіл. Потім «для балансу» вийшов представник Росії. А ще один з них погрожував, що прийде до України захищати Росію...
«Треба зустрічатися експертними групами, треба дружити народами, треба вступати в діалог парламентами», – хто з апологетів поліпшення українсько-російських відносин тільки не закликав до спілкування. Інформагентство УНІАН спільно з російським «РІА Новости» надали майданчик для такого діалогу і провели першу дискусію. «Україна–Росія: 15 років нарізно або разом» – так називався круглий стіл, на який були запрошені експерти і журналісти з Росії і України. Круглий стіл відбувся в Києві, в УНІАН.
Запрошенням гостей від України займався УНІАН, від російської сторони – партнери «РІА Новини». Він пройшов з емоціями і супроводжувався непростою дискусією. Але показав головне – спілкуватися потрібно частіше, тоді ми зможемо не тільки слухати, а й чути один одного.
Я думаю, що не тільки мене, а й абсолютну більшість присутніх українських журналістів це неабияк вструсило. Але я зрозуміла, в чому драма Росії. Уся біда в тому, що в них на одного скандального журналіста з прізвищем, на жаль, Шевченко припадає тільки один Бордюгов. Геннадій Бордюгов – керівник дослідницьких програм Асоціації істориків і дослідників, єдиний член російської делегації, хто серйозно готувався до зустрічі з українськими експертами і журналістами. Єдиний з росіян, хто цього дня знайшов слова, з яких реально можна починати діалог і шукати взаєморозуміння.
Геннадій Бордюгов, керівник дослідницьких програм Асоціації істориків і дослідників (Росія) |
Валерій Чалий, директор міжнародних програм центру Разумкова (Україна) |
«Я хотів би перейти до новітньої історії останніх п`ятнадцяти років наших відносин, – сказав Валерій Олексійович. – Ставлення російської влади до померанчевої влади було різке негативним, і тепер настав новий період, і ми заповнюємо пропуски і запускаємо нові механізми співпраці. Невдовзі відбудеться візит Президента Росії до України, але я впевнений, що одним візитом проблеми не вирішити. У кабінетах Президентів питання українсько-російських відносин не вичерпуються. Потрібний широкий діалог народів і еліт. Наступний період наших відносин, сподіваюся, буде чеснішим. Він приведе до нового алгоритму, нового стилю, нової якості партнерства наших країн. Від успіхів наших країн залежить майбутнє народів цих країн».
Здавалося, що й далі все пройде мирно.
Віталій Третьяков, редактор газети «Московские новости» |
Напевно, не всі російські журналісти, мислителі і громадські діячі такі далекі від українського народу. Мабуть, Віталій Третьяков не вважав, що для учасників круглого столу з українського боку і журналістів, присутніх в залі, «незалежність» означає дещо більше, ніж для того віртуального депутата. Цікаво, що дуже дипломатичний Валерій Чалий зауважив, що, мовляв, нічого дивного, що депутат не потрапив до нинішнього парламенту. Так буде з усіма, хто ставитиме під сумнів українську незалежність.
Журналіст з Росії на прізвище Шевченко |
«Російський інтелектуал» приїхав, зокрема, захищати український народ від культурного геноциду. «Ви Голодомор геноцидом оголосили? То давайте викопаємо трупи решти людей і визначимо їх національність. Ми бачимо, як нащадки тих, хто сидів в карпатських лісах, знищують ідентичність значної частини людей України. Те, що відбувається зі Сходом, ми називаємо «геноцидом», – проголосив російський журналіст.
Мимоволі згадується сумне пророцтво Анни Політковської про те, що російські журналісти або зникають, або перетворюються на ланцюгових псів влади.
Народний депутат України Тарас Чорновіл |
Після виступу «російського інтелектуала» він скипів. «Я не збираюся брати в цьому участі», – заявив депутат від Партії регіонів, відреагувавши таким чином на антиукраїнський виступ Шевченка.
У коментарі УНІАН Чорновіл пояснив, що дуже багато зробив для українсько-російських відносин, щоб «непрості моменти загальної історії не заважали становленню теплих людських відносин між нашими народами». «А з Росії привозять людей з такими поглядами шовіністів, – сказав Чорновіл, – неадекватними не тільки для українських громадян, а й для російської інтелігенції, більшості громадських діячів Росії. Я не можу своєю присутністю освячувати зборище людей, що піддають сумніву саму українську незалежність».
Слідом за ним вийшов російський гість – Віталій Третьяков. Як він сам потім зізнався, «для балансу», якщо вийшов один українець, то повинен вийти один росіянин.
Цей «обмін виходами» пом`якшив і прокоментував директор головної дирекції країн СНД і Балтії «РІА «Новости» Алан Касаєв:
– На жаль, згоден з українськими політологами, треба терміново займатися комусь формуванням експертних груп різного рівня для обговорення дуже дискусійних питань наших відносин. При цьому абсолютно зрозуміло: нікуди нам не піти від гострих питань, навіть якщо вони не опрацьовані на рівні наукових громад або вузької експертної спільноти. Виходи з залу і хряскання дверима – зрозумілі, але це не вихід.
– А чому ви не визнаєте російську мову державною, – наступально запитував під час кофе-брейку Максим, звертаючись до українських журналістів.
– Ми хочемо дати зміцніти українській мові, – м`яко опонували ми.
– А навіщо дати їй зміцніти? Націю хочете сформувати? – безглуздо огризався «інтелектуал».
– Хочемо, – я продовжувала посміхатися, і на якийсь момент, здавалося, обеззброїла його відвертістю.
– Але ми прийдемо сюди захищати свою батьківщину, – войовничо сказав той.
– Ви має на увазі вашу етнічну батьківщину? – перепитала я.
– Політичну.
Потім він узяв мобілку і почав давати комусь коментарі про «культурний геноцид» в Україні.
Який жаль, що громадську думку в Росії формують не дійсно інтелектуали, які там вистачає, а ось такі «російські журналісти», стукачі, колишні і нинішні агенти спецслужб і просто недалекі люди.
Осторонь сумно посміхався Геннадій Бордюгов. Він помітно ніяковів за своїх колег.
– Ви теж хочете захистити нас від геноциду? – запитала я.
– Ні, – посміхнувся Геннадій. – Пробачите вже його, він завжди такий.
Лана Самохвалова