Корупційний скандал навколо облаштування сектору почесних поховань на Затуринському кладовищі у Полтаві став не лише прикладом зухвалого розкрадання бюджетних коштів, а й свідченням системної проблеми – намагання влади "сховати" пам'ять про загиблих воїнів подалі від людських очей.
Про це пише відомий український військовий-"кіборг", член політради партії "ДІЯ" Олександр Оловаренко у своєму блозі на "Українських Новинах".
Як зазначає автор, ситуація в Полтаві є "діагнозом для всієї системи". Попри те, що рішення про створення почесного сектору ухвалили ще на початку повномасштабного вторгнення, реальні роботи розпочалися лише тоді, коли з’явилася можливість "освоїти" кошти. За даними Оловаренка, окремі фігуранти почали діяти не заради вшанування героїв, а щоб "прикурити на їхніх могилах".
"Колишній посадовець ДАБІ намалював проєкт із "потрібними" цінами, через що вартість звичайної тротуарної плитки та самих місць захоронення злетіла рівно вдвічі. Загалом, за даними слідства, ці упирі заволоділи бюджетними коштами на суму 8,2 млн грн", – наголошує Оловаренко.
Особливе обурення викликає той факт, що після затримання фігуранти миттєво сплатили космічні застави: по 4 та 8 мільйонів гривень, загалом – 20 млн грн.
"Люди, які крадуть на могилах, мають стільки кешу, що для них це просто дрібні операційні витрати", – констатує військовий.
На його думку, паралельно з корупцією влада блокує ініціативи вшанування у центрі міст. Оловаренко наводить приклад Павленківського парку в Полтаві, де пропонувалося за кошти меценатів звести мультиконфесійний Пантеон пам’яті на місці зруйнованої більшовиками церкви. Проте цей проєкт було відхилено.
На думку представника партії "ДІЯ", міський владі виявилося вигідніше витрачати мільйони на закупівлю саджанців, ніж створювати видимі місця національної пам’яті. Позиція мерії залишилася незмінною: "якщо хочете когось увіковічнити – будь ласка, за межами міста".
Як зазначає член політради "ДІЇ", ця ситуація не є локальною помилкою, а відображає загальнодержавний підхід. Логіка "витіснення" меморіалів на периферію простежується і в столиці. Олександр Оловаренко проводить пряму паралель із будівництвом Національного військового меморіального кладовища у лісах під Києвом (Мархалівка).
"Глобальна стратегія кабінетів сьогодні звучить так: "зникне з очей – зійде з думки". Поховання полеглих намагаються засунути кудись подалі від центрів міст та людських очей... Величний пантеон у центрі Києва чи Полтави – це щоденне нагадування кожному чиновнику по дорозі на роботу про ціну, яку платить нація. Це нагадування не тільки про подвиг, але й про фатальні провали та неготовність до війни", – пояснює військовий.
У підсумку Олександр Оловаренко наголошує, що нинішня модель меморіалізації є неспроможною. Вона перетворилася на інструмент для бюджетних схем та засіб приховування незручної для влади правди про ціну свободи.
"Нинішня система довела свою тотальну нездатність і, що гірше, свою злочинність... Якщо влада не здатна захистити навіть пам'ять та спокій тих, хто віддав за неї життя, така влада не має права на існування", – резюмує член політради партії "ДІЯ".
На думку автора, єдиним виходом є повне перезавантаження влади, оскільки системні зміни всередині чинної моделі вже неможливі.