Шкарлута зауважує, що звертатися до людини все ж варто так, як вона сама просить.
"Стьопа", "Діма", "Льоша", "Міша" та "Петя" прийшли з російської мовної традиції і масово поширилися в Україні в радянський період.
Про це у коментарі УНІАН розповіла вчителька української мови Тетяна Шкарлута, відповідаючи на запитання щодо вживання деяких чоловічих імен - Стьопа (Степан), Діма (Дмитро), Льоша (Олексій), Пєтя (Петро) та Міша (Михайло).
Вона зауважила, що в питанні про коректне вживання імен варто зважати на два аспекти: мовний та етичний. Тобто потрібно й знати мовні норми, і враховувати звичку конкретної людини.
"Форми Стьопа, Діма, Льоша, Міша, Петя не є питомими українськими зменшеними формами (демінутивами). Вони прийшли з російської мовної традиції й масово поширилися в Україні в радянський період через школу, армію, телебачення та офіційне спілкування. А форма "Пєтя" ще й передає російську вимову", - підкреслила Шкарлута.
Натомість українська мова має власні традиційні демінутиви: Степан - Степанко; Дмитро - Дмитрик; Олексій - Лесь, Лесик; Петро - Петрик, Петрусь; Михайло - Мишко, Михась. Такі форми засвідчені історично і є природними для української мовної системи.
Шкарлута наголосила, що звертатися до людини все ж варто так, як вона сама просить. "Якщо чоловік усе життя був "Дімою" і саме так себе називає, це вже частина його особистої ідентичності, а не просто мовне питання. Якщо ж він обирає "Дмитро" або "Митько", це теж слід поважати", - наголосила експертка.
Так, додає вона, мовознавчо можна говорити про українські традиційні форми, але в особистому спілкуванні головним залишається повага до вибору людини.
Крім того, на запитання, чи правда, що чоловічі імена "зросійщуються" частіше за жіночі, вона зазначила, що джерел, де доведена або спростована така думка, не знаходила.
Як повідомляв УНІАН, раніше Шкарлута розповіла, що пестливі форми "Танюша", "Валюша", "Катюша" та "Надюша" - це наслідок впливу російської мови. Водночас ті, хто хоче повернутися до української мовної традиції, можуть обрати форми "Тетянка", "Валентинка", "Катруся" та "Надійка".
Утім, каже експертка, повернення до питомих українських форм не може бути примусовим. Воно стає можливим тоді, коли людина знає історію цих форм, розуміє причини їх змін і має змогу зробити власний, усвідомлений вибір.