Лібанова вказала, що через міграцію і ненароджуваність, спричинених війною, істотно посилився процес демографічного старіння.
Втрати України внаслідок війни становлять 10 млн осіб. Таку оцінку дала директорка Інституту демографії та досліджень якості життя ім. М. Птухи Елла Лібанова в інтерв'ю РБК-Україна.
"Коли я намагаюся оцінити втрати України внаслідок війни, в мене виходить страшна цифра – 10 мільйонів людей. Це і є "демографічна прірва"", - сказала демографиня.
Вона пояснила, що в цю цифру вкладає не всі незворотні втрати, а й кількість тих, хто емігрував.
"В цю цифру входить все: і додаткова смертність, і додаткове зниження народжуваності, тобто ненароджені через війну діти. Це міграція і окупація. Чи може бути інакше? Ймовірно, може. Але я наразі інших варіантів не бачу. До зазначених чинників варто додати ще один – вплив на вікову структуру фактору ненароджених дітей. Бо якщо говорити про смертність, – там усі: й діти, й дорослі", - пояснила фахівчиня.
Однак, як зазначила Лібанова, ще до кінця не зрозуміло, як війна вплинула на майбутню демографію.
"Все стане зрозуміло після закінчення війни, коли ми проведемо перепис населення", - підкреслила вона.
Посилаючись на Євростат, Лібанова зазначила, що емігрували приблизно 4,3 млн українців. Сюди можна додати ще 700 тис., які перебувають у Британії, США, Канаді, Латинській Америці, Грузії та Молдові. Тобто, за її підрахунками, за кордоном проживає близько 5 млн українських біженців.
"Третина з них – це діти й підлітки до 18 років. І лише 6% – вікова категорія від 65 років", - деталізувала вона.
Отже, як зазначила Лібанова, через міграцію і ненароджуваність істотно посилився процес демографічного старіння.
"Це призводить до зміни співвідношення між тими, хто працює, і тими, хто за віком вже не може працювати. Діти на утриманні родини, особи старшого віку – на утриманні суспільства. Менше людей працездатного віку, менша пропозиція робочої сили, менше доходів до бюджету, відповідно, більше витрат бюджету", - пояснила взаємозалежність демографиня.
Фахівець зазначила, що не вірить, що цю ситуацію можна буде виправити бебі-бумом після війни, оскільки його не буде:
"Принаймні такого, який був після Другої світової війни. По-перше, тоді діти були економічною доцільністю. По-друге, тодішню вартість догляду й виховання дітей не порівняти з сьогоднішніми потребами. По-третє, тоді взагалі були інші вимоги до рівня і якості життя".
Вона додала, що порівняно з тим періодом, сьогодні ще й спрацьовує фактор регулювання народжуваності. За її словами, після Другої світової засобів контрацепції майже не було, а сьогодні ж народжують ті, хто хоче народжувати.
Вона навела цифри, що у 2021 році в Україні на одну жінку припадало в середньому 2,1 дитини. Сьогодні – біля 0,7.
"Після війни з часом ми можемо дорости до 1,6. І це межа. А для того, щоб наступне покоління замістило покоління батьків, потрібно 2,15", - розповіла демографиня.
За словами Лібанової, проблема спустошення сіл почалася ще до війни 2014 року й триватиме, доки не буде створено систему транспортно-мережевих зв’язків.
"Як у європейських селах, де легко можна дістатися до міста на роботу, навчання, в клуб чи до лікаря. У наших селах, якщо немає доріг і транспорту, молодь не хоче залишатися. Якщо все нормально функціонуватиме, село житиме. Тут два варіанти: або розвиватися, як європейські країни – в тому числі з орендованим житлом, або будемо розвиватись, як раніше, і як Росія", - констатувала фахівчиня.
Вона зазначила, що стан сіл – це доволі масштабна проблема, над якою потрібно серйозно працювати, і не факт, що після війни країна зможе одразу її подолати.
"Структура економіки змінюється, і зараз працювати можна онлайн з села. І якщо село недалеко від траси і є транспорт, не обов’язково жити в місті. Але це не вирішує проблему всіх сіл, звісно", - констатувала Лібанова.
Раніше Лібанова висловлювала думку, що Україні, ймовірно, вдасться повернути частини півдня країни, які зараз окуповані, включно півостровом Крим. При цьому вона зазначила, що сьогодні повернення кордонів 1991 року навряд чи є можливим, адже це вимагало б надто великої ціни.
Також Лібанова зауважувала, що абсолютно всі країни, в яких проживають українські біженці, зацікавлені в їх асиміляції. Вона припускала, що після війни можлива чоловіча міграція за кордон, але жіночої вже не буде.