Напередодні заступниця Офісу президента Ірина Верещук провела зустріч з українцями у Польщі та повідомила про плани держави запровадити систему держпідтримки для біженців за кордоном. Зазначається, що їм планують надавати тимчасове житло, гуманітарну, медичну та соціальну допомогу. Мета – аби українці, які захочуть повернутися, отримали належну підтримку від держави.
Наскільки актуальним є це питання зараз, чи допоможе такий рівень підтримки повернути українців з-за кордону та чи не викличе це розбіжностей з населенням, яке не покидало Україну, УНІАН запитав у доктора філософських наук, головного наукового співробітника, директора Інституту соціології НАН України Євгена Головахи.
Влада працює над системою соцпідтримки для біженців, які захочуть повернутися до України. Наскільки актуальними є ці рішення на цей час?
Наразі це більше політичні заяви, їхні реальні наслідки зараз дуже складно оцінювати. Загалом треба давати надію людям, які хочуть повернутися. Це радше звучить як позитивний посил, що Україна на вас чекає. Але жодної конкретики тут немає, тому оцінювати, до чого це призведе – сказати складно.
Україна має бути готова до того, щоб приймати усіх своїх громадян. Це її обовʼязок. Якщо вони хочуть повернутися – ми маємо їм допомагати. Звісно ж, у межах того, що держава може собі зараз дозволити.
Чи може Україна реально надати якісь особливі умови для своїх громадян, які виїхали за кордон? Особливо враховуючи ті обсяги допомоги, які українці у статусі біженців отримують в деяких країнах Європи?
Тут варто розуміти, що більшість людей їде у Європу не за благами, вони дійсно бояться за своє життя і своїх дітей. І більшості з них значно краще жити на своїй Батьківщині, ніж на чужій.
Тут є одне класичне правило – людина в першому поколінні ніколи не стане своєю в чужій країні. Виключенням можуть стати лише малі діти. Вони можуть ще адаптуватися до чужої країни та вважати її своєю. В інших випадках ці люди завжди будуть чужими – де вони б не були і які блага не пропонували.
Інша справа, що ці люди пристосовуються до такого життя. Але ти не будеш так вільно і легко себе почувати, як в рідній країні. Тому більшість людей хотіли б повернутися до України, незалежно від того, які блага їм дають у Європі.
Тому Україна має давати сигнали своїм громадянам. Що на них тут чекають. Єдине, щоб не було багато розчарувань – треба відразу казати, на що вони будуть розраховувати. Але я не думаю, що такі заяви призведуть до реальних наслідків. Ситуація принципово до кінця війни не зміниться, бо як я кажу, ці люди виїхали в першу чергу через війну. Тому подібні заяви матимуть значення лише після закінчення війни.
Чи не збільшить це напруження між тими, хто весь час живе в Україні з початку війни й тими, хто виїхав за кордон?
Ми проводили опитування серед українців в Україні – які чинники для вас викликають найбільшу напруженість в Україні. І повернення мігрантів – 12% назвали. А 52% називають проблему мобілізації, от і порівняйте.
Тому люди не бачать великої загрози в тому, що хтось повернеться і з цього виникне серйозна напруга. Це означає, що в цих людей немає такої установки щодо цих людей. Так, 12% про це думають, але переважна більшість ні. Тому стосовно цього особливих проблем не виникне.
Тут виникає ще одне логічне питання – чи не варто Україні проводити додаткову роботу щодо того, аби стимулювати людей не покидати країну?
Нам важливо працювати з усіма громадянами – як в Україні, так і закордоном. Просто повинні бути різні методи. Українцям, які виїхали, важливо доносити переваги, які вони отримають після повернення. А тим, хто лишився – тут треба їм пояснювати, як важко буде країні, якщо вони виїдуть. Я думаю, що більшість з тих, хто ще лишається в Україні – вони не байдужі щодо цього.
Скільки українських біженців на цьому етапі можуть повернутися в Україну в разі закінчення війни найближчим часом?
З кожним роком таких буде лише менше, звісно ж. У перший рік війни були готові повернутися 80% населення. Але час йде і ця кількість зменшується. Скоро вже буде чотири роки, як триває війна. І тут виникає паралель з війною у Балканських країнах. Там до Боснії після 4 років війни повернулося 30%. У нас ситуація схожа, ми не дуже критично відрізняємося. Тому якщо війна закінчиться найближчим часом – варто орієнтуватися на цю цифру.
Але тут усе дуже залежить від багатьох чинників. Перший з них – як, власне, закінчиться сама війна. Також важливо, яким буде ставлення до України в інших країнах. Якщо зупинять допомогу, наприклад. У нас понад 70% з тих, хто виїхав, мають вищу освіту. І ким вони переважно працюють? Звісно ж, не за фахом. А прибиральницею людині з вищою освітою не дуже приємно працювати. А вдома ця людина може працювати за фахом, як спеціаліст.
Також важлива загалом політика європейських держав щодо України та українців. Якщо ставлення буде поганим, допомоги не буде, то більша кількість українців повернеться.
Окрема категорія – це діти та їхні батьки. Якщо діти вже адаптувалися в школі, це серйозний фактор, вони швидко адаптуються. І за кілька років їм вже важче вчитися в Україні, ніж там. Батьки таких дітей малоймовірно, що повернуться в Україну.