Підприємець і волонтер Георгій Джурко організував у столиці безкоштовну реабілітацію для військових і ветеранів - і тепер намагається масштабувати досвід свого проєкту, залучаючи партнерів і волонтерів з усієї країни. Чому цими питаннями мають опікуватись добровольці і приватний сектор - його розпитав УНІАН.
Дуже багато українців пройшли через війну, полон або пережили поранення - вони, а також родичі загиблих й зниклих безвісти, потребують якісної реабілітації і допомоги з подальшим поверненням до нормального життя - реінтеграції. Бізнес та суспільство повинні допомогти державі з організацією цих процесів - лише так їх можна буде організувати масово та якісно.
Підприємець та власник столичного готелю "Камелот", очільник ВГО "Суспільна справа" Георгій Джурко одним з перших в країні започаткував відповідний проєкт - і тепер розповідає УНІАН, як та чому він направив свій готельний бізнес на допомогу військовим та ветеранам, а також чому конче потрібна участь усього суспільства у відновленні та реінтеграції свої захисників і постраждалих від війни.
Розкажіть коротко про себе та свою волонтерську діяльність для тих, хто про вас ще не знає…
Я власник столичного готелю "Камелот". Ще з перших днів АТО направив свій бізнес на допомогу військовим. Починав з точкової підтримки, а сьогодні це вже постійна організована реабілітація для військових, ветеранів та їхніх родин, які потребують відновлення. Це наша соціальна відповідальність та місія.
Підтримку отримали вже тисячі людей. Останній місяць ми "закрили" з показником 1200 людей, і маємо позитивну динаміку у 10% на місяць. Я пишаюся цими показниками, бо це досягнення моє та всього нашого волонтерського колективу.
Ви кажете про колектив - як багато у вас волонтерів та фахівців, які задіяні саме у програмі підтримки військових?
Загалом моя команда зараз налічує 67 фахівців різного профілю. Ці волонтери - це різні спеціалісти, але я усіма пишаюся. Але це мій "скарб", який я закумулював. Я дякую Богу за те, що наша спільнота - наша "родина - зростає. І що нас об’єднує єдина спільна мета - перемога.
У вас всеукраїнська громадська організація. Тобто, крім "Камелоту", там є й інші учасники?
Ні, це суто моя ініціатива. Інших учасників у ГО немає. Організація всеукраїнська, бо ми надаємо консультативну підтримку і за межами Києва - до нас звертаються з усіх регіонів країни. Але ми завжди відкриті до волонтерської співпраці з іншими бізнесами.
Ви надаєте підтримку за принципом "хто прийшов - той і отримав", чи є угоди з якимось підрозділами або бригадами, чи може з медичними закладами?
Ми працюємо в різному форматі - і з тими, хто сам прийде, і більш централізовано. Консультуємося з лікарями з госпіталів та з реабілітаційними центрами, щоб забезпечувати безперервність відновлення пацієнтів.
Загалом, ми відкриті для військових з будь-яких підрозділів, а головним нашим принципом є наявність потреби у підтримці. Адже для нас головне - успішність процесу. Але угод з бригадами не маємо, бо в мене є намагання створити такий "острівок допомоги" без будь-якої бюрократії.
Ви допомагаєте виключно у межах готелю? Чи є й віддалені формати?
Ми працюємо як в межах комплексу, так і у дистанційному форматі. Віддалено ми забезпечуємо військових всіма необхідними засобами - турнікети, грілки, окопні свічки. Свічки виробляємо самотужки - вже набили на них руку.
Також віддалено консультуємо щодо реабілітації та по маршрутах для отримання допомоги. Наша позиція - не залишити людину сам-на-сам з проблемою.
Яку саме реабілітацію ви надаєте?
Надаємо як фізичну, так і психологічну реабілітацію. Працюємо комплексно з наслідками поранень, операцій, контузій, а також з наслідками ПТСР та емоційного виснаження. Я прихильник саме комбінованого підходу, який надає психоемоційне й тілесне відновлення, адже саме він дає у перспективі найкращі результати. Організовуємо заходи як колективного терапевтичного формату, так і індивідуального.
Це все досить узагальнено, а конкретно на практиці як це відбувається? Ось, приходить людина після згаданої контузії - на яку саме підтримку вона може претендувати?
Отримує, по-перше, високий готельний рівень сервісу, а також гідність і турботу. Якщо приходить людина з контузією, то потрібно одразу з’ясувати, де територіально вона проживає. Бо я б рекомендував їй двічі на тиждень приїжджати до готелю на "класичний протокол" реабілітації. Це - басейн, помірна лазня, масаж і консультації з психологом. А можливо й більше залучення психотерапевта, в разі потреби.
А якщо в людини поранення кінцівок, наприклад? Як зміниться протокол реабілітації?
Те ж саме отримає, а також надійного постійного фахівця для фізичної підтримки та покращення психоемоційного стану. Але ми не профільна лікарня - забезпечити, наприклад, протезування ми не можемо. Можемо, проте, запропонувати біосугестивну терапію, терапію з залученням віртуальної реальності, інші терапевтичні методи.
Розумієте, для кожної людини повинен бути свій підхід, і так загалом сказати важко. Той же масаж буває дуже різний, і мої фахівці, які впроваджують відновлення тілесного вектору, на мене образилися б за те, що я всі їхні сервіси й техніки назвав "масажем".
В нас є масаж класичний, спортивний, є терапія реабілітолога, є фізичні навантаження басейні. Фізичні вправи у басейні взагалі є ідеальним варіантом для фізичного відновлення, бо у воді дуже важко собі нашкодити. В нас взагалі три лазні - фінська, хамам та гідромасажі, ванни, а також великий критий басейн.
Є й інші варіанти масажу, аж до голковколювання. Корисно, якщо людина має якісь "тригерні" зони. Потрібно комбінувати терапію й забезпечувати комплексний підхід. Одноразовий візит не дасть суттєвого результату. Для відчутного ефекту потрібно хоча б сім-десять візитів. І це буде лише початок шляху, якщо мова про тілесне відновлення.
Реінтеграція військових у суспільство - як це відбувається?
Це надважливе питання, бо головним "інститутом реінтеграції" є саме суспільство, але ми консультуємо щодо повернення до активного життя, щодо працевлаштування, щодо пошуку якихось спільних громадських ініціатив. В нас є дуже ефективний освітній проєкт, і ще проєкт з соціалізації. Перший пропонує курси англійської мови двох рівнів - побутового та більш поглибленого. Зараз запускаємо менторський проєкт з базовим рівнем ІТ-освіти. А ще - курс з набуття навичок сучасних фінансових інструментів.
Безпосередньо роботу ми не підшукуємо, але в нас є спеціаліст-грантолог, який пояснює ветеранам та їх родинам про грантові можливості для старту своєї справи, про основи взаємодії з державою та іншими благодійними фондами, які надають гранти.
У вас у команді є хтось, хто раніше проходив у вас реабілітацію, а потім залишився працювати у "Камелоті"?
Так-так, у нас у команді є ветерани. Це наша принципова позиція. І взагалі ми підтримуємо принцип "рівний - рівному", коли колишні військові допомагають ветеранам, що дуже сприяє соціалізації й реінтеграції.
Чи надаєте ви проживання, обіди? Бо ви казали, що курс потребує 7-10 візитів, і що цією можливістю можуть скористатися не лише мешканці Києва…
Ми час від часу беремо людей на довгострокові ретрити на строк до 30 днів. Але це "спецзапити" окремих батальйонів. Як, ось, хлопці з 3-го окремого штурмового батальйону. Атмосфера підвищеного комфорту дуже сприятливо впливає на настрій та стан людини.
Але забезпечити кожного проживанням та харчуванням ми, на жаль, не можемо. Бо для нас це питання стоїть досить гостро фінансово, бо витрати на харчування однієї людини - до 1 тисячі гривень на день. І було адміністративне навантаження, бо люди мали різні анамнези й потребували різної дієти.
Продовжуючи "грошове питання" - реабілітація для родичів та ветеранів вона безкоштовна, але для вас вона коштує "живих" грошей. Якщо це не комерційна таємниця, то який відсоток прибутків ви направляєте на соціальну відповідальність?
Правильно, для військових та їхніх родин реабілітація є абсолютно безкоштовною, але для нас як для бізнесу питання фінансування стоїть досить гостро, б ми все фінансуємо власним ресурсом. Це суттєве фінансове й, додам, адміністративне навантаження на готель, бо потрібно поєднувати одночасно комерційну та волонтерську діяльність. Але я ніколи на це не дивився як на статтю витрат. Це - інвестиція у людей, які захищають Україну. Це - наша соціальна відповідальність.
Тобто "Камелот" діє і як реабілітаційний центр, і як готель - як комерційний бізнес. Виходить, що реабілітацію військових опосередковано оплачують ті, хто оплачує відпочинок або інші послуги у готелі?
Саме так. Так ми й отримуємо власні ресурси - бо комплекс працює як готель. Наша комерційна діяльність фінансує наші соціальні проєкти. А кожен гість, який обирає для відпочинку "Камелот", долучається до підтримки військових. Але якби була підтримка від держави, то було б ще краще.
Тобто підтримку від держави або від великих іноземних фондів ви не отримуєте?
Ні, такої підтримки від держави ми не отримуємо, а щодо фондів - поки не напрацювали сталі контакти. Але маю надію, що така підтримка з’явиться і дозволить нам масштабувати нашу діяльність.
Як саме людині потрапити на реабілітацію у "Камелот"? Куди звернутися, чи потрібні якісь документи тощо?
Потрапити до нас дуже легко. Потрібно банально звернутися на наші контакти. Їх можна просто загуглити. Ми використовуємо, головним чином, соціальні мережі для комунікації. Людина звертається по них, отримує посилання на гугл-форму, реєструється там, її контакти передаються спочатку фахівцям з психоемоційної підтримці у онлайні, і її кейс беруть у роботу.
Кожен четвер в нас безкоштовна лазня для військових та їх родин. Головне - взяти з собою гарний настрій, капці, рушник, і показати на рецепції документ, що ти є військовим. Документ потрібен, бо, часом, лізуть й шахраї, а шахраям - "бій".
Додам, що ми дуже лояльно ставимося до питань документів, не вимагаємо статус "УБД" чи наявність форми №6, як в інших реабілітаційних центрах. Нам достатньо будь-якого документа, який засвідчить статус військово та ветерана. Але дуже добре надавати медичні довідки чи рекомендації, бо це суттєво спрощує моїм колегам формування анамнезу пацієнта й відслідковування позитивної динаміки. Такий "вхідний скрінінг" є надважливим.
Як ви прийшли до того, щоб надавати підтримку військовим і ветеранам?
Вся моя діяльність - це моя вдячність тим, хто зараз сидить у бліндажі й тримає ворога далеко від нас. Я особисто пережив російську окупацію і знаю про що кажу.
У лютому 2022 року я зробив стратегічну помилку, коли поїхав з усією родиною у сторону Гостомеля до батьків. Два тижні просиділи у окупації. За 20 метрів від хати стояли окупанти. На тій гірці, де я у дитинстві вчився їздити на велосипеді. А тоді там їздили російські танки. Тоді я зрозумів, що не можна жити в ілюзіях, що війна тебе не торкнеться. Це не просто марно - це дуже небезпечно.
Мене часто питають, звідки в мене взялася така мотивація до підтримки військовим. Бо в мене у окупації з’явилася така фундаментальна й обґрунтована позиція щодо підтримки захисників. Крім того, частина моєї родини зараз на фронті.
Ви наголошуєте на тому, що для ефективної реабілітації та реінтеграції ветеранів та постраждалих від війни обов’язково необхідна участь приватного сектору і волонтерів, громадянського суспільства. Чому саме "необхідна"?
Військові та цивільні мають бути як один "моноліт" та один "організм", ми мусимо підтримувати один одного. Ми повинні згуртуватися задля перемоги. Це моє "послання", яке я хочу зробити своєю діяльністю. Щоб й інші підприємці вчиняли так само. Щоб не забували, за рахунок кого ми можемо пити вранішню каву у мирному місті.
Проблема ця є настільки глобальною та широкою, що вирішення її лежить у поєднанні ефективної взаємодії між державою, бізнесом та суспільством. Не потрібно протиставляти бізнес та державу у питанні допомоги. Але приватний сектор може надавати допомогу більш точково - більш таргетовано, без бюрократії й більш оперативно.
Моя позиція у тому, що інститутом реабілітації має бути все суспільство, а бізнес це вже, фактично, готова інфраструктура для реабілітаційних заходів. Особливо - ресторанно-готельна сфера. Чому й мені було легко адаптувати готель. Ми всі - і держава, і громада - маємо посилити цю сферу. Співпраця приватної ініціативи й державних ресурсів надасть потрібний результат.
Варто спільно працювати над подоланням соціального декадансу та "токсичної" самоізоляції. Над цією проблемою потрібно працювати, а не уникати її. Герої не просять про допомогу, але потребують її найбільше. Держава і суспільство мають гідно зустрічати людину з фронту, і тому я взявся за справу реабілітації військових. Ти - або "у війську", або - "для війська". І спільна підтримка військових є нашою спільною метою.