Ворог звинуватив її у шпигунстві на користь ЗСУ.
На тимчасово окупованій території Запорізької області до 15 років ув’язнення засудили обвинувачену нібито в шпигунстві на користь ЗСУ 64-річну Ірину Левченко, яка багато років працювала кореспондентом в різних українських ЗМІ.
На вирок відреагував голова правління Національної спілки журналістів України (НСЖУ) Сергій Томіленко.
"Ірина Левченко має вийти на волю! Сьогодні стало відомо, що окупанти незаконно "засудили" нашу колегу – членкиню НСЖУ, відому мелітопольську журналістку Ірину Левченко… Понад три роки вона вже перебуває в російській неволі", - наголосив він.
За його словами, окупаційний "Запорізький обласний суд" у своєму повідомленні навіть не називає її імені – лише першу літеру прізвища: "Л., 1961 року народження". Але оприлюднені дані й відео із цього судилища дозволяють впізнати Ірину. Її звинуватили в "шпигунстві".
Він додає, що особливо боляче читати, як окремо наголошують: жінка "від громадянства України відмовлятися не стала".
"Українка залишилася українкою у своєму місті. Це її право, яке не потребує жодних виправдань", - підкреслив Томіленко.
За його словами, Ірина Левченко десятиліттями писала про людей, працювала в місцевих і всеукраїнських медіа. У 2017 році її визнали "Журналістом року" у творчому конкурсі НСЖУ. 16 вересня їй виповниться 65. Томіленко наголошує, що на момент викрадення окупантами вона вже була на пенсії, разом із чоловіком займалася садом і городом. Однак 6 травня 2023 року російські військові забрали їх просто з вулиці в Мелітополі.
Сестра Ірини – Олена – розповідала НСЖУ, що найбільше мріє про звістку про звільнення – щоб покинути все й нарешті побути поруч із сестрою.
"Колеги з рідної редакції розповідають: Ірина зустріла вирок із посмішкою. У цій посмішці більше сили, ніж у всій їхній системі з ФСБ, конвоями й судами. Я хочу, щоб за повідомленнями про суди й вироки ми завжди бачили цю родину, цю гідність і цю надію", - наголосив Томіленко.
Він закликав Міжнародну та Європейську федерації журналістів, правозахисників і дипломатів посилити увагу до справи Ірини Левченко й вимагати її звільнення. За його словами, потрібні доступ до незалежного адвоката, належна медична допомога й достовірна інформація про її стан.
Згідно із повідомленням вказаного суду, який розташовується в окупованому Мелітополі, Левченко, яка до вторгнення РФ працювала у цьому місті, звинувачують у шпигунстві на користь ЗСУ. Жінка нібито зв'язалась через Telegram із жителькою підконтрольної ЗСУ території та погодилася сприяти спецслужбам України, передаючи відомості про місця розташування адміністративних будівель та співробітників "органів влади РФ", маршрути пересування особового складу, військової техніки, озброєння ЗС РФ тощо в окупованій частині Запорізької області. Відповідні дані нібито були знайдені у телефоні Левченко, які вона "зберігала та не видаляла". Водночас, згідно з повідомленням, "шпигунство" жінки не мало жодних наслідків для окупантів.
Левченко звинуватили за ст. 276 КК РФ – передача, збирання чи зберігання з метою передачі противнику відомостей, які можна використовувати проти ЗС РФ – "шпигунство, якщо ці діяння скоєно іноземним громадянином". Їй призначили покарання у вигляді позбавлення волі на 15 років.
У вересні 2024 року у російському полоні загинула 27-річна українська журналістка Вікторія Рощина. Наприкінці лютого 2025 року її тіло було повернуто в Україну. Зазначалося, що на ньому були ознаки катувань. Особу журналістки було ідентифіковано за допомогою ДНК-експертизи.
Пізніше українські правоохоронці заочно повідомили про підозру керівнику СІЗО № 2 м. Таганрог Ростовської області Олександру Штуді, який організував катування журналістки.