Солістка Національної опери України Ольга Матушенко кілька днів тому написала в одній із соцмереж про те, що отримати вищу творчу освіту в Україні її донька-художниця не зможе, адже не набрала потрібної кількості балів з математики на НМТ (національному мультипредметному тесті).
За словами артистки, математика абсолютно не потрібна у майбутній фаховій діяльності талановитої дитини, однак "держава вважає, що, аби вступити на живопис, графіку чи ілюстрацію, потрібно знати синуси, алгоритми та функції".
І пропонує: якщо художником не стати без математики, то, вочевидь, абітурієнти на прикладну математику теж мають складати "живопис, диктант із сольфеджіо, або грати на трубі". Адже в країні мають бути рівні умови для всіх.
Цей допис поділив український сегмент соцмереж на тих, хто категорично заявляє: без математики немає освіти, і тих, хто підтримує позицію авторки допису. Я довго трималася, але тема зачіпає мене особисто, тому буде довгочит.
По-перше, дівчинка, про яку йдеться, - однокласниця моєї доньки, тобто, я так розумію, якби не обставини, які ми всі не обирали, на стартовій лінії срачу міг стояти й мій допис такого приблизно змісту. Щастя, що ми вирішили цього року НМТ не складати.
По-друге, всі, хто давно зі мною, знають, що математика - це предмет, який отруїв моїй доньці всі її шкільні роки й додав мені сивого волосся, а подекуди й алопеції, висмоктав купу грошей та часу. Єдине, що всі ці роки рятувало мене від відчаю, це слова мого друга (дякую тобі, Вадік): "Женя, ну, дивись, ти вчора була на виставці з роботами твоєї доньки, а де ти бачила виставку контрольних робіт з математики?" (це було ще в молодшій школі).
Я довго думала, які саме аргументи навести, на чому зробити акцент, але, переглянувши багато коментарів, вирішила відповісти на найпоширеніші тези. Та перед тим хочу зауважити, що в оригінальному дописі мова йшла не про якихось загальних "гуманітаріїв", а саме про художницю. Просто поцікавтеся, у вас же ж з математикою все ок, наскільки я зрозуміла, скільки абітурієнтів вступає кожен рік в НАОМА (Національну академію образотворчого мистецтва), наприклад. Тобто, про який відсоток дітей, від загальної кількості випускників, йдеться.
Якщо я не плутаю, в тій самій НАОМА найбільше студентів - на живописі. Знаєте, скільки? Торік було двадцять сім (27, щоб математикам було зрозуміліше).
І мама дівчинки пише лише про виші з творчим конкурсом. Тому оці всі заламування рук "в нас і без того не вистачає інженерів" я б якось притримала до інших дискусій. Це дуже специфічна, непоказова і нечисленна категорія, щоб через неї робити такі глобальні висновки. Але так, вона теж потребує уваги й, ну так вийшло, особливого підходу й ставлення.
Отже. Тезово.
1. Всі мають знати математику, бо це розвиває мозок. Ні, мозок розвивають багато різних вправ, включно з ритмічними рухами, фізичним навантаженням, дрібною моторикою, вправами на координацію, а ще малювання, музика тощо. Математика теж розвиває, але також кросворди, пазли й все таке інше. Чомусь вони не входять в НМТ.
2. Всі мають знати математику, бо без цього не проживеш. Проживеш. Ви не повірите, але відсотки можна розрахувати на калькуляторі, доручити цю справу чату GPT, відсотки він рахує краще, ніж малює портрети. До того ж математика (в тому обсязі, як її вчать в старшій школі) не знадобилася в житті переважній більшості дописувачів, що завзято за неї топлять.
І ще одне. Математика нам потрібна, але мистецтво також. Ми постійно обираємо, що вдягти, які меблі купити, як покласти їжу на тарілку, щоб було красиво. Як от це робити без вміння малювати? Всім обовʼязковий екзамен з малювання!
Ні, я не перебільшую, вміння малювати й здатність нормально підібрати краватку до сорочки корелює приблизно так само, як інтеграли зі здатністю нормально розрахувати в супермаркеті й вирахувати відсоток знижки.
І це ми, знов таки, не розглядаємо можливість порахувати все на калькуляторі або спитати ШІ.
3. Художникам математика також потрібна. Можливо, але тоді давайте, якщо ми вже обговорюємо питання що й кому потрібно, спрямуємо своє піклування й на інші професії. Лікарям потрібне малювання кісток на рівні художньої школи, бо це ж анатомія. Особливо - пластичним хірургам, не дарма ж вона називається пластична анатомія. Математикам потрібна музика, бо це ж повʼязані речі. І не просто якісь там хорові співи, хай здають сольфеджіо й принаймні один інструмент на рівні музичної школи. Інженерам потрібна біологія, бо біомеханіка і оце от все. Поглиблена біологія. Ну, й хімія теж. Нехай всі здають. Лікарі також мають здавати спортивні нормативи на рівні КМС, не менше. Бо, ви ж розумієте, які в них фізичні навантаження. Що значить - буде сімейним лікарем? А що, як хтось помре на прийомі?.. Не буду продовжувати, думаю, ви вловили мою думку. У вас же з логікою все ок, математику ж всі обожнюють.
4. Математику треба здавати, бо от, наприклад, в Британії… Ні, це невдалий приклад. Математика там обовʼязкова, але лише на виході з середньої школи. Там є спрощений екзамен з двох частин, одна з яких передбачає користування калькулятором (чомусь всі знавці британської освіти про це соромʼязливо мовчать). І, так, система настільки гнучка, що, якщо вони зацікавлені взяти в старшу школу учня, який показав себе особливим в якійсь іншій сфері, але не тягне математику, вони його беруть і дають йому можливість перездати математику кілька разів, поки він не отримає мінімальний прохідний бал. Для тих, хто у випускних класах обирає математику, обовʼязковий високий рівень і високі оцінки. Чому я про це знаю? Вгадайте. Так, моя донька в Британії здала. Це було дуже-дуже складно для неї, вболівала вся школа.
5. Дівчинка просто лінива, таких зараз багато (від професійних репетиторів інфа соточка, ага), вона нездара, просто забила на все. От тут вам доведеться повірити мені на слово, бо я мати художниці, дружина художника, подруга художників, була невісткою художника.... Так от. Серед художників багато людей, як зараз кажуть "з особливими освітніми потребами". Це не міф, не анекдот, це - реальність. Голова творчих людей всередині влаштована трохи не так, як у всіх. Деякі речі, які вам здаються елементарними, для них неосяжні. Але ж і ви, якщо ви не митець, не можете багато з того, що можуть вони. Не зможете мусити людей повірити в реальність вигаданого вами світу, плакати від захвату, здригатися від страху й суму. А для них це не складно. Просто памʼятайте про це, коли пишете, що "та там нема що розв'язувати".
6. А, от вона ж художник, а перспектива - то ж геометрія. Теоретично - так, але на практиці все так не працює.
Ви можете мати найвищий бал з геометрії й ніколи не намалювати вулицю, на якій живете, в правильній перспективі.
Та що там, елементарний натюрморт не зберете, завалите площину або ще щось. Або будете півдня розмічати все з лінійкою, а вийде фігня. А моя донька зробить це на око так, що й у разі помилки ви про це ніколи не дізнаєтесь, або скажете "а так навіть цікавіше". Бо мистецтво не можна поміряти лінійкою й описати формулою. Або можна, але до того моменту, коли починає діяти "секретний інгредієнт".
7. І останнє. Так, творчі люди особливі. Вони потребують особливого ставлення. Ось ці аргументи "навіщо їй виш, можна заробляти й після училища, от я….", або "ну, так нехай буде художником без диплома, є купа корисних навичок, вона може почати заробляти…". Люди, якщо дитина хоче йти вчитися у виш, особливо такий (ну, будемо реалістами - архаїчний та академічний як НАОМА), то це означає, що вона налаштована не на ремісництво, не на заробляння грошей, а на те, що колись вона буде рухати цей світ за своїм бажанням. Вийде це в неї, чи ні - то вже інше питання, але чи буде в неї така можливість, чи ні - то не має залежати від її здатності вираховувати відсотки.
…Поки писала, надійшли новини від моєї доньки. Вона увійшла в фінал чергового конкурсу, про що організатори сповістили її вчителів листом-запрошенням на церемонію нагородження. Вчителі в захваті, обговорюють "хто поїде в Лондон". Це вже другий конкурс за рік.
А учнів, які склали екзамен з математики в Британії цього року - десь 60 відсотків. Задача: скільки з них отримали нагороди на художніх конкурсах?