Навколо ліс і хащі, які дедалі більше захоплюють територію.
На Чернігівщині є місце, яке дедалі більше нагадує декорації до постапокаліптичного фільму. Тут немає електрики та стабільного зв’язку, а старі хати поглинає ліс. Автор YouTube-каналу "Шукач Андрій" дістався сюди на мотоциклі і показав, як сьогодні виглядає поселення, з якого зникає людське життя.
Йдеться про Новоселицю Ніжинського району – село неподалік кордону з Київською областю, яке, попри свою оптимістичну назву, фактично перетворилося на майже безлюдний населений пункт.
Перше, що вражає, – абсолютна тиша. Навколо лише старі оселі та чагарники. Щоб підійти до подвір'їв, треба пробиратися крізь траву заввишки по коліна. За словами мандрівника, через такі зарості взагалі не видно шляху, тож легко можна втрапити в халепу – наприклад, провалитися в яму.
"Село називається Новоселиця, але воно зовсім не дотягує до цієї назви. Жителі повиїжджали, а оптимістична назва залишається. Зараз село виглядає пусткою", – зазначив блогер.
Електрики тут уже немає – не видно жодної електричної опори. Про те, що колись будинки були підключені до мережі, нагадують лише окремі елементи на хатах.
"Я у такому селі ще не був", – констатує чоловік.
Не краща ситуація і з мобільним зв’язком. Телефон у кращому випадку ловить одну-дві поділки, тоді як про стабільний інтернет у цьому місці фактично не йдеться.
Сама дорога до Новоселиці стала одним із головних випробувань для блогера. Асфальту тут ніколи не було, а після дощів торф’яний ґрунт перетворюється на суцільне болото з глибокими коліями.
Тому звичайним автомобілем сюди краще не їхати. За словами чоловіка, дістатися села можна переважно на позашляховику або мотоциклі.
На Партизанській вулиці він побачив старі дерев’яні та глиняні будинки, багато з яких звели ще у 1950-х роках. Без людей і догляду вони стрімко руйнуються. На парканах навколо будинків – болти та дріт, очевидно, для захисту від незваних гостей.
В одних хатах обвалилися печі, в інших прогнили або провалилися дахи. Подекуди на будинки впали дерева. Старі колодязі у дворах засипали або накрили шифером.
Водночас деякі деталі старої архітектури все ще нагадують про минуле села. Зокрема, на окремих будинках збереглася традиційна червона глиняна черепиця, характерна для старої забудови Чернігівщини.
Найбільш незвична картина відкривається там, де колись вирувало життя. Через відсутність постійних мешканців природа поступово займає територію села. Хати заростають кленом, папороттю та бур’янами, а між покинутими будинками вільно ходять косулі.
Втім, під час поїздки мандрівник все ж таки зустрів людей, що їхали у позашляховику. Вони розповіли, що в деяких будинках час від часу все ж залишаються мешканці, а хащі з’явилися нібито через дощі.
"Вони кажуть: "Як ти сюди доїхав? Сюди ніхто не приїжджав ніколи". Кажу, що їжджу по таких віддалених селах. Пояснили мені, що зараз погода така дощова, тому все заросло. Люди приїжджають хіба що на джипі, бо на іншій машині сюди не заїдеш", – розповів блогер.
Водночас він зазначив, що можливо, українці, яких він зустрів, навмисно сказали, нібито тут хтось мешкає, щоб сторонні тут "поменше шастали". Адже у селі є будівля, яка, ймовірно, побудована нещодавно. Поруч – сад, який обнесено сіткою від зайців.
Нагадаємо, неподалік села Серхів серед поліських лісів є родинний склеп Софії Дунін-Вольської – лікарки, яка приїхала сюди з Варшави у 1930-х роках. Вона безкоштовно лікувала місцевих жителів і дбала про місцеве озеро. Тревел-блогерка Наталія Оксенюк розповіла, що неподалік цього села на Волині збереглося незвичайне місце, пов’язане з історією лікарки. Від колишнього маєтку практично нічого не залишилося. Територія заростає акаціями та іншою рослинністю, а серед лісу зберігся лише родинний склеп.