Сорочинський ярмарок, який традиційно проходив у Великих Сорочинцях на Полтавщині, через війну вперше в історії проводиться у Львові. УНІАН відвідав подію, яка зібрала понад сотню учасників, та дізнався, як їм такі зміни.
Вперше в історії Сорочинський ярмарок переїхав. З Полтавщини до Львова. Організатори заходу ухвалили таке рішення, щоб не наражати учасників на небезпеку. Адже перебування великої кількості відвідувачів на відкритій території у Великих Сорочинцях під час війни викликає питання – в населеному пункті просто немає належним чином облаштованих укриттів.
Краму на будь-який смак
"Галас, сварка, мукання, мекання, ревіння – все зливається в один безладний гомін. Воли, мішки, сіно, цигани, горшки, баби, пряники, шапки – все яскраве, строкате, безладне метушиться купами і снується перед очима", – так Микола Гоголь у своїй відомій повісті описує динамічну торгівлю на Сорочинському ярмарку на початку ХІХ століття.
У Львові, звичайно, все набагато скромніше, проте краму тут дійсно на будь-який смак та гаманець. Гуцульські сири, ковбаси, наливки, закарпатські вина, вишивка, іграшки з вовни, ляльки-мотанки, глиняний посуд, є навіть пуховики, мило ручної роботи та парфуми.
Пані Христина приїхала з Івано-Франківщини і привезла на ярмарок покутську кераміку.
"Тут особлива кожна тарілка, – каже жінка. – Все зроблено вручну. Вручну розмальовано. Тому візерунок рідко повторюється".
Пан Петро із Закарпаття привіз з дружиною власні вина. Чоловік давно займається виноробством, має виноградники. Охоче дає пробувати кожного сорту.
"Ось, це більш солодке, це – терпкіше, а оце – сухе. Пробуйте, хто яке любить. Є з винограду, ожини, малини, і навіть троянди", - каже чоловік.
За літр просить небагато – 150 гривень. Він щороку приїжджає на Сорочинський ярмарок. Але, каже, львівський не порівняєш з тим, який проходить у Великих Сорочинцях.
"Там 16 гектарів площа, купа народу. А тут що? Кілька десятків яток, людей мало. Та й більшість – підприємці, мало тих, хто продає свою продукцію. Але ми вдячні й за це. Адже кілька років ярмарку не було – то пандемія коронавірусу, потім війна…" – каже чоловік.
Географія ярмарку не обмежилася лише Україною. Грузин, який вже багато років проживає у Великих Сорочинцях, привіз сюди справжнє грузинське вино, сир сулугуні, різні грузинські соуси та спеції.
"Я сири роблю сам, за старовинним грузинським рецептом. А вино – дійсно грузинське. Його мені привезли з Грузії, правда, це було ще до війни", - розповідає він.
Літр грузинського "Кіндзмараулі" коштує 250 гривень, кілограм сиру сулугуні – 300 гривень. Є і подарункові варіанти – два літри вина у декоративних глиняних глечиках за 2 тисячі гривень.
А от гуцульська бринза значно дорожча грузинських сирів – 500-600 гривень за кілограм.
"Щоб зробити кілограм бринзи, потрібно 20 літрів овечого молока. Ви уявляєте, скільки це овець треба тримати? Тож справжньої бринзи ви в Україні не знайдете ніде. Хіба що президенту на стіл поставляють", - каже жінка з Івано-Франківщини, яка привезла сюди свої крафтові сири.
В цілому, захід зібрав понад сотню представників з різних регіонів України. Сюди приїхали народні майстри, виробники різної продукції та творчі колективи. Також людей розважають окремі виконавці - як професійні, так і самодіяльні. У рамках ярмарки проходить всеукраїнський фестиваль народної творчості "Ярмаринка", у якому беруть участь близько 50 кращих музичних, танцювальних та пісенних колективів і окремих виконавців (всього понад 500 осіб) майже з усіх регіонів України. Серед них – провідні актори Полтавського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. М. Гоголя, артисти ансамблю "Чураївна" Полтавської обласної філармонії, групи народного співу вокально-хорової студії "Домінус".
Реакція львів’ян
Жителі Львова загалом схвально відгукуються про ярмарок, однак є й ті, хто очікував на більші масштаби.
"Я багато чула про Сорочинський ярмарок, проте жодного разу там не була, - розповідає львів'янка Оксана. - Судячи з розповідей та художньої літератури, уявляла собі його таким більш народним – з коровами, гусами, гарбузами... Звичайно, у Львові всього цього нема, він тут більш вишуканий, інтелігентний. Але мені дуже сподобалося. От, купила смаколиків – меду, сиру гуцульського, сулугуні. Дітям придбала іграшки з вовни".
Пані Ганна приїхала до Львова на ярмарок із Жовкви (райцентр за 30 км від міста Лева). Жінка розповідає, що торік дочка-десятикласниця саме читала однойменну повість Миколи Гоголя. Тож вирішили подивитися на власні очі, що це таке.
"Чесно кажучи, чекала більшого. Мало торговців, більшість підприємців. Наприклад, є виробники ковбас, які у Львові чи не на кожному кроці мають свої магазини. Та й чебуреки якось не дуже асоціюються з українською культурою, традицією, тим більше – Сорочинським ярмарком. Словом, бізнес - і нічого більше", - зізналася жінка.
Повітряна тривога – не завада
Сорочинський ярмарок проходить у Львові на території Палацу мистецтв – ятки та павільйони розмістили на подвір'ї та першому поверсі. Коли під час його відвідин УНІАНом пролунала лунала повітряна тривога, охоронець зачинив браму та нікого не впускав.
"Можна відчиняти лише на вихід, на вхід нікого не впускаємо! Навіть учасників!", - суворо пояснював він відвідувачам, які намагалися прорватися.
"Але ж там на території багато людей, їм що, не загрожує ракетна небезпека?", - обурювалися присутні, яким довелося стояти під розпеченим сонцем.
"Ми ж не можемо їх в плечі випихати. Попросили вийти, хто хотів, той вийшов, а хто ні – ну, то їх право. Он поліція – їх і питайте", - відповідав охоронець.
На території ярмарку й справді було досить людно. Мами з дітьми розглядали іграшки ручної роботи, чоловіки сиділи в затінку за столиками та пили пиво. Ніхто не зважав на сигнал про небезпеку.
До речі, де найближче укриття, на ярмарку ніде не вказано. Тому питаємо охоронця: "Сказали, десь на Словацького, 1 – Дорошенка, 40. Там якась арка, треба туди зайти і там має бути", - пояснив чоловік.
Заради цікавості йдемо туди. Те, що Словацького, 1 – це приміщення головпошти, мабуть, знають лише львів'яни, тим більше, де там розташована арка. Жодних написів чи вказівників немає. Але укриття там справді є. На той момент, коли його відвідав УНІАН, в ньому було кілька жінок із дітьми…
На ярмарку збирають кошти для ЗСУ
Як розповідає керівниця проекту "Сорочинський ярмарок" Світлана Свищева, Сорочинський ярмарок почався за часів навіть не Миколи Гоголя, а його батька.
"Гоголь написав свою відому повість на початку ХІХ століття. На той час Сорочинський ярмарок був ще невеликим, але на сьогодні в Україні є найбільшим. Він єдиний має статус національного. В Європі, я б сказала, теж подібних ярмарків, мабуть, дуже мало", - зазначає Свищева.
За її словами, на ярмарку люди не лише торгують, а й знаходять бізнес-партнерів та укладають угоди. Вона веде цей проект вже 25 років. Каже, за ці роки ярмарок відвідало понад 45 представників різних країн світу.
"Ми представляли ярмарок в Одесі, Естонії, Словаччині, Польщі, Грузії. Тож це не перший виїзний ярмарок. Але мені здається, у Львові – найбільш вдалий. Тут ми співпрацюємо з виставковою компанією – нам підготували павільйони, а це значно зручніше, ніж везти свої", - каже Свищева.
Керівниця проекту зазначила, що учасники ярмарку платять за оренду павільйонів, орієнтовно, 6-8 тисяч гривень за чотири дні. А на вулиці для фастфудів вартість місця приблизно 10 тисяч.
Окрім того, під час ярмарку збирають гроші на потреби ЗСУ, їх передадуть 103-ій бригаді ТрО. Ярмаркуватимуть у Львові чотири дні – з 24 до 27 серпня включно.
Мирослава Бзікадзе