Будинки пустіють, школи закрилися, а молодь виїжджає.
Серед гір Калабрії, далеко від відомих туристам італійських міст, лежить Соріанелло – крихітне селище, де сьогодні мешкає трохи більше тисячі людей. У 1960-х роках тут мешкало ще понад дві тисячі, але з тих пір будинки спорожніли, школи затихли, а молодь дедалі частіше шукає кращої долі в інших місцях.
Іноземцю, коли він думає про Південну Італію, ймовірно, першими спадають на думку казкові пляжі Сицилії, тоді як бідніші, занедбані поселення майже завжди залишаються поза світлом прожекторів. Список таких сіл поповнює й Соріанелло, яке на перший погляд виглядає як типове південноіталійське гірське село, пише Hamuesgyemant.
Вузькі вулички, кам’яні будинки, крихітні площі та старі будівлі змінюють одне одного, і все ж упадає в око тиша. У селищі зараз мешкає трохи більше тисячі людей. На початку 1800-х років ця цифра становила 1400–1500, до 1960-х років тут мешкало вже дві тисячі, а потім почалося стійке скорочення.
За зменшенням населення стоїть тривалий історичний процес. Південна Італія, зокрема Калабрія, десятиліттями боролася з бідністю, нестачею родючої землі та обмеженими можливостями для роботи. Тому з кінця XIX і початку XX століття мільйони людей вирушили з Італії, багато хто – саме з південних регіонів.
Багато мешканців Соріанелло також переїхали до Північної Італії або за кордон. Еміграція з часом перетворилася на самопідсилюючий процес. Спочатку вирушали кілька чоловіків, пізніше за ними слідували брати та цілі родини.
У селищі й сьогодні добре помітні сліди відтоку людей. Кілька старих будинків стоять порожніми, колишні шкільні будівлі втратили своє первісне призначення, магазини закрилися, а дітей у селі дедалі менше.
Колишня будівля муніципалітету теж стояла без діла, хоча за допомогою ремонту в ній намагаються знову налагодити надання громадських послуг. Один із залів старої школи сьогодні вже порожній, тоді як деякі місцеві жителі ще добре пам’ятають часи, коли там викладали або навчалися.
Серед будинків уздовж вузьких вуличок трапляються й дуже прості споруди. Частина з них була зведена як так зване "тимчасове житло", часто з неправильним, вкрай вузьким плануванням. Інші споруди тим часом повністю відремонтували зсередини, хоча зовні вони виглядають занедбаними.
В історії Соріанелло важливу роль відіграли католицька громада та візантійські ченці, пам’ять про що зберігає й місцева церква. Вежа, яка вважається символом села, також є визначальною частиною обрисів поселення.
На стінах будинків у багатьох місцях облаштовані невеликі релігійні ніші із зображеннями різних святих. Серед них можна побачити й твори, що зображують Діву Марію та немовля Ісуса. У старих будівлях поселення й сьогодні збереглися оригінальна теракотова плитка, дерев’яні двері та підвальні приміщення, де раніше виготовляли й зберігали вино або оцет.
Процес, що розпочався понад сто років тому, по суті, не завершився й досі. Багато молодих людей, як і раніше, шукають роботу та кращі можливості у більших містах Калабрії, у Північній Італії або за кордоном. Тож дітей у селі стає дедалі менше, а населення продовжує зменшуватися.
Однак поселення, як і раніше, не повністю вимерло. Влітку тут влаштовують невеликі вистави під відкритим небом, є й сім’ї, які ремонтують старі будинки. У селищі доступні базові послуги – наприклад, вода, електрика, медичне обслуговування, пошта та аптека.
До того ж бездомність і голод тут не характерні, а в невеликих громадах майже кожен має доступ хоча б до базових продуктів. Через рельєф місцевості та вузькі вулички їзда на автомобілі теж непроста, і все ж місцеві пересуваються навіть найвужчими дорогами.
Звісно, це не єдине італійське поселення, яке бореться зі знелюдненням. Інші керівництва, усвідомивши проблему, змінили стратегію і почали продавати часто напівзруйновану нерухомість всього за один євро. Деякі пішли ще далі і за допомогою інших пільг намагаються вдихнути нове життя в поселення.
Раніше УНІАН повідомляв, що в Іспанії продають замок XI століття.