Такий крок міг би стати проривом для українського оборонпрому, вважає Анатолій Храпчинський.
Генеральний директор шведської оборонної компанії Мікаель Юханссон Saab заявив, що компанія готова відкрити завод з остаточного складання винищувачів Gripen в Україні. Він зауважив, що під час війни це непросто, утім було б чудово створити в нашій країні потужності хоча б для остаточного складання та випробувань, а, можливо, і для часткового виробництва літаків. І це на фоні того, що Saab наразі інвестує у збільшення виробничих потужностей у Бразилії, аби мати можливість випускати близько 20-30 Gripen на рік. Детально про те, яку користь принесе Україні таке рішення, УНІАН розповів Анатолій Храпчинський, заступник генерального директора компанії з виробництва засобів радіоелектронної боротьби.
Раніше з’явилася інформація, що компанія Saab готова відкрити завод з остаточного складання винищувачів Gripen в Україні. Наскільки це безпечно для нас, для того міста, місця, де його буде відкрито? Адже інформація про локацію рано чи пізно може просочитися.
Офіційні заяви передбачають можливе відкриття або співпрацю в цьому напрямку лише після набуття сталого миру. Це позитивний крок, бо ми плануємо не просто купити літаки, а, за прикладом Бразилії, також виробляти їх на потужностях заводу.
Якщо говорити про безпеку, то я більш ніж упевнений, що будуть серйозно ставитися питання щодо захисту цього заводу. Але про розгортання виробництва йтиметься вже після сталого миру.
Чи довго будувати такий завод? І чи вигідно це нам в якомусь економічному сенсі?
Безумовно, це вигідно для нас, бо відбувається локалізація виробництва основного типу літака, який буде експлуатуватися в Повітряних силах. Якщо подивитися на візію Повітряних сил, яка була оприлюднена ще наприкінці 20-х років, - там зазначалось, що Gripen є найперспективнішим літаком, який хочуть експлуатувати Повітряні сили. І йшли певні переговори щодо імплементації його в Повітряні сили.
З початком війни це питання теж підіймалося, але на той час Saab не міг забезпечити достатньою кількістю літаків і комплектуючих, тому було ухвалене рішення брати F-16, бо цих винищувачів дуже багато і їх легко відремонтувати або знайти до них деталі.
Враховуючи те, що це буде основний літак Повітряних сил, локалізація виробництва передбачає максимум позитивних моментів. Проте дуже важливо - локалізувати виробництво не в одному місці. Якщо подивитися на український ОПК в контексті авіаційної галузі, то у нас є Харківський авіаційний завод, у нас був "МіГремонт", у нас є Львівський авіаційний завод, у нас є "Мотор Січ", у нас є "Івченко-Прогрес", у нас є завод Антонова, тобто маємо розлогу мережу заводів, які могли б стати елементами одного літака.
Умовно кажучи, якби певні комплектуючі випускалися на певних заводах, то це дозволило б нам створити розлогу систему, захищену від можливих проявів якихось диверсій з боку ворога.
Крім того, треба будувати літак так, як це, до прикладу, зробила Туреччина з F-16. У Туреччини є можливість випускати свої види озброєння під крило F-16. Польща може модернізувати свої F-16 від Block 52 до Block 70.
Тому недостатньо просто відкрити завод, треба зробити зрозумілу структуру, яка буде не лише забезпечувати літаками, а й можливими видами озброєння. Бо Gripen несе різноманітні типи ракет, починаючи від всього того, що ми зараз експлуатуємо на наших "Міражах", F-16 та "МіГах". Це і ракети Thales, і АІМ-120, і JDAM, і Hammer, і бомби. Крім того, якщо ми кажемо про версію E, то тут ще можливе використання далекобійних ракет Taurus.
Ви передбачаєте, що літаки збиратимуть на різних локаціях?
Я лиш кажу, як треба робити. Це ж для економіки держави корисно – ми її підіймаємо, коли починає працювати авіаційний завод у Харкові та у Львові. Це робочі місця, це додаткові можливості. Плюс це літак, який може бути модернізований і продаватися потім в інші країни Євросоюзу або Європи.
Хто, до речі, контролюватиме якість зібраних у нас літаків?
Думаю, що спочатку за якість літаків відповідатимуть безпосередньо представники компанії-виробника - поки не буде сформований окремий підрозділ з контролю. В будь-якому випадку налагодження виробництва відбуватиметься під керівництвом представників Saab.
Тобто перевіряти, наприклад, як винищувачі літають, у нас не будуть, так? Їх тут зберуть. А як далі перевірять їхню спроможність взагалі, справність?
Є певні технічні умови, згідно до яких збирається будь-який виріб. І дотримання тих технічних умов передбачає створення готового продукту. Я більш ніж упевнений, що якщо правильно все робити, то все буде вибудувано на потужностях України.
Де ми зберігатимемо ці літаки, і про яку одномоментну кількість може йтися?
Потужності виробництва шведського Saab - близько 12 літаків на рік. Тому тут все залежить здебільшого від фінансування. А щодо зберігання, то цей літак крутий тим, що він може приземлитися на будь-якому шосе.
Головна задача зараз - побудувати, наприклад, в лісі біля траси Київ-Чоп підземні ангари. У нас є низка трас, які вже обладнані, умовно, під аеродром. Це дозволяє цим машинам бути літаками швидкого реагування. 10 хвилин - зарядка озброєння, заправка паливом при увімкненому двигуні. Це літак, умовно, приземлився, за 10 хвилин він повністю перезаряджається і повністю заправляється пальним.
Сам літак передбачає різноманітні можливості, які дозволяють йому уникати, наприклад, потреби стояти на аеродромах постійно. В умовах війни він може бути передислокований. А в мирний час будуть використовуватися наші аеродроми, які передбачають експлуатацію таких літаків та їхнє забезпечення.
Наприклад, якщо ми кажемо про F-16, - там складне технічне обслуговування, яке потребує серйозних технологічних апаратів, машин. Якщо ми кажемо про Saab, то у нього в польових умовах за годину можна замінити двигун.
Ви в буквальному сенсі маєте на увазі, що потрібні будуть підземні ангари, чи просто як приклад навели?
Поки світ не відмовився від Російської Федерації на політичних мапах, в будь-якому випадку треба будувати такі аеродроми з підземним ангаром, бо це є елементом безпеки держави. Треба мати в незрозумілому місці приховану базу, яка могла би швидко розгорнутися, і звідти вилетіти. Щоб ворог не мав розвідувальної інформації, яка дозволяє йому виявити, що, наприклад, десь аеродром і десь стоять літаки.
То йдеться лише про побудову? Не зараз, а лише після завершення воєнного стану?
У нас є поки що меморандум про намір закупівлі 100-150 літаків, який передбачає, можливо, розлогу інфраструктуру. Активно порушилося питання стосовно цього всього після того, коли було заявлено, що ми будемо купувати літаки. Коли ми всі почали казати про те, що є Бразилія, яка не просто купила літак, а ще й почала його виробляти. І тоді з'являється інформація, що буцімто це буде саме так.
Saab – це компанія, яка продає більше не літаки, а технології. Думаю, вже при першому меморандумі передбачалося, що буде побудова заводу. Але ж давайте пригадаємо те, що заявляли посадовці Швеції: що це все буде протягом трьох років після набуття сталого миру.
В цілому, про що може свідчити поява такого заводу в Україні? Йдеться про визнання України як держави, яка розуміється на озброєнні? Чи мова про підтримку нас Європою?
Це більше про стратегічне бачення. Це правильний крок з боку певних посадових осіб, які передбачають локалізацію виробництва того продукту, який буде використовуватися в Збройних силах України.
Безумовно, досвід України поважають у світі. І, можливо, такі кроки можливі саме за рахунок того, що Україна - одна з двох країн у світі, які мають унікальний досвід ведення бойових дій в сучасній війні.
Яка все ж нам користь? Нам платитимуть за роботу чи, можливо, нам зроблять якусь знижку на Gripen, чи подарують його?
Одна справа - продати готовий літак, а інша - продати можливість його виготовляти. Тому тут ціна може бути різною. Скажімо, є контракт: ви можете купити літак за 80 мільйонів євро. А коли мова йде про технологію, то ви купуєте, наприклад, 100 літаків по 150 мільйонів, але при цьому можете в подальшому виготовити не 100, а 200-300. У вас вже є розгорнута інфраструктура, яка забезпечує, ремонтує, допомагає тримати їх в робочому належному стані і бути незалежними від якихось рішень іншої країни.
То ми ці літаки самі для себе складаємо? Чи Saab їх потім братиме у нас на якийсь свій експорт?
Думаю, поки треба казати про своє для себе, бо є певна черга на ці літаки. Але вона не така велика… Також постає питання, який буде двигун, і чи будуть якісь зміни в технічному питанні, бо Україна, в принципі, могла б виробляти двигуни у себе на території. Можливості у нас є, але треба буде зробити певну модернізацію.