Російський журналіст Майкл Накі в інтерв'ю УНІАН спрогнозував наростання протестних настроїв у Росії через розв'язану проти України війну, розповів про "розмивання" вертикалі влади у РФ, а також пояснив, чому поведінка Путіна – "велика проблема" для Китаю.
Давайте з вами почнемо з бунтів мобілізованих. В інтерв'ю "Навальний-Live" ви сказали, що ці бунти можуть ширитися по Росії. Хтось каже, що це ні до чого не призведе, що Росгвардія все придушить. Хтось каже, що це може бути і 1917 рік. Тим часом Путін у своїй промові сказав, що 318 тисяч вже мобілізували, і кількість добровольців не зменшуються.
Глобально ніхто не зможе вам відповісти на питання, наскільки це буде масштабно і як вплине, з однієї простої причини – це дуже індивідуальні речі. Те, про що ми можемо говорити, – зростання невдоволення і фактори, які на нього впливають. Чи буде це конвертуватися в протести, в бунти, в перевороти, ми сказати не можемо. Однак можемо сказати, що ймовірність цього збільшується. Ключовою проблемою тут є те, що кожен раз це у будь-якому випадку індивідуальне рішення окремо взятої людини. Ми не можемо залізти до нього у голову, ми не можемо передбачити його поведінку.
Бували ситуації в історії, коли на тлі невдоволення не те що бунти були, а цілі військові перевороти та інше. А бували історії, коли люди, що називається, стиснули зуби і терпіли. З одного боку – російська армія у Першій світовій, а з іншого боку – німецька, в якій теж були досить жахливі умови, але при цьому навіть в останні дні, години війни їх все одно змушували йти в атаки попри все. Тому говорити про те, що точно буде, проблематично, ми все-таки і не ворожки.
ЧИМ БІЛЬШЕ БУДЕ ТРУН, ТИМ СИЛЬНІШЕ БУДЕ НЕВДОВОЛЕННЯ У РФ
Ми бачимо, що ситуація серед мобілізованих стає все гострішою і гострішою, невдоволення зростає. Тому що у перші тижні у багатьох мобілізованих було уявлення, що вони їдуть розважатися, що їх не відправлять в зону бойових дій, що вони не будуть на лінії фронту. Їм же все це клятвено обіцяли. Виглядало це все як пригода, дитячий табір для дорослих. І, власне, за кадрами, які з'являлися у мережі, було видно, що люди, яких мобілізували, ось так собі це і уявляли. Вони бухали, веселилися, їм дуже все подобалося. Було кілька регіонів, в яких так не робили. Це регіони, в які ще до мобілізації приходила найбільша кількість трун і похоронок. Ось у цих регіонах мобілізацію сприймали інакше. Один з найпомітніших був Дагестан, який якраз був рекордсменом за кількістю похоронок і трун. Тому там і самі люди не дуже хотіли мобілізуватися, і їхні рідні та близькі замість того, щоб проводжати і радіти, що їхніх рідних забирають, всіляко цьому чинили опір.
Минав час, через кілька тижнів частина мобілізованих потрапили на фронт без навчання, без екіпіровки, без усього... Через кілька тижнів люди почали розуміти, куди вони потрапили – у систему, яка була не підготовлена для мобілізації такої кількості людей. Ніхто не думав, що закон про мобілізацію використовуватимуть. Він написаний лівою лапою, і в ньому нічого не прописано, вся інфраструктура абсолютно не готова до мобілізації. І з юридичної, і зі звичайної точки зору величезна кількість провалів. У результаті хтось із мобілізованих спав на підлозі, комусь їжі не вистачало. Екіпірування, яке їм видали: озброєння середини минулого століття і страйкбольні бронежилети. Зрозуміло, що ми говоримо про окремі випадки, але вони є якоюсь репрезентацією загальної проблеми, яку ми до мобілізації прекрасно розуміли. Коли запитували, як буде проходити мобілізація, всі говорили, що погано, тому що нічого до неї не підготовлено. Більш того, частина людей вирушила на фронт без підготовки, їх день-два нібито готували і відразу відправляли, і ці люди там, відповідно, відразу вмирали. Причому відправляли їх у гарячі точки, наприклад, під Сватове, де тривають бої досі.
І ось якраз почалися похоронки, почалися проблеми з постачанням, з розміщенням, у когось воші (це не для "красного слівця", дійсно масова проблема в умовах антисанітарії), у когось проблеми зі здоров'ям, тому що гребли ж всіх підряд. В указі про мобілізацію не було прописано нічого про обмеження за станом здоров'я, мобілізували людей з категорією "В". Щоб ви розуміли, категорія "В" – це люди, які не допускаються до армійської служби, у яких астма, наприклад, або порок серця, або ще що-небудь. Ніяких додаткових медичних комісій не проводили. І всіх цих людей благополучно мобілізували. За підтвердженими випадками, чимала кількість людей померли, не доїхавши до фронту, десятки людей. У когось серце зупинилося, хтось убив себе, хтось допився до цирозу. Це все реальні історії. І чим більше це відбувається, тим більше, відповідно, людям не подобається, що відбувається.
Щоб не було відчуття, що це все бідні і нещасні люди, це люди, які в будь-якому випадку пішли вбивати, сподіваючись, що самі не будуть вбиті. І бунт мобілізованих не означає бунт хороших людей проти поганої системи. Як, наприклад, останній бунт через те, що мобілізованим не виплачують гроші (це велика проблема і для контрактників). Тобто люди не бунтували проти того, що їх відправляють вбивати і вмирати, а бунтували проти того, що їм не виплачують гроші. Але ситуації бувають різні. Деякі бунтували через поводження з собою, тому що дідівщину теж ніхто не відміняв. Є досить велика кількість підтверджених випадків, коли контрактники, які уявили себе старослужащими, забирали екіпіровку, техніку, яку мобілізовані купували за свій рахунок. До речі кажучи, деякі – у кредит. І були великі бійки, найрезонансніший випадок – у Білгородській області, де дві або три людини на стрільбищах розвернули кулемет у бік своїх же товаришів по службі і вбили більше 10 людей.
Чим більше нервозність, чим гірше забезпечення, чим більше невиконаних з боку держави зобов'язань, тим вище ризик того, що люди будуть активно проявляти невдоволення. Особливо враховуючи, що люди зі зброєю, особливо враховуючи, що там досить активно п'ють, хоч цьому і намагаються запобігти. У низці міст взагалі заборонили продавати алкоголь будь-яким військовим, вийшли такі укази, тому що місцеві жителі не можуть це все виносити: бухають тисячі 40-річних мужиків зі зброєю, які постійно б'ються і з'ясовують стосунки.
Зараз ще буде зима, а людям не вистачало навіть літньої форми, що стосується зимової форми, я думаю, там буде ще більше проблем. Ми бачили це ще на початку вторгнення, у лютому-березні, коли контрактники і всі інші опинялися без грубок у наметах, без потрібного обмундирування, і просто замерзали. А враховуючи, що це люди без вишколу, не військові, вони не намуштровані, таких ситуацій ставатиме все більше і більше. Чисто статистично якась кількість мобілізованих не погоджуватиметься з цим і яким-небудь чином почне чинити опір.
Чи переросте це у масові виступи, у переворот або щось таке, сказати поки складно. Але чим довше це триватиме, чим більше буде відсутня можливість вирішити всі ці проблеми з постачанням, логістикою, командуванням, тим сильніше ситуація буде погіршуватися. А проблеми ці нерозв'язні. У Росії немає необхідних ресурсів і можливостей. Зараз вже публікуються новини, що Росія збирається закуповувати одяг у Північної Кореї, відомого постачальника з достатком всього на світі.
Більш того, ми ж бачимо тільки верхівку айсберга. Десь через два тижні після початку мобілізації, коли інтернет заповнили відео, в яких умовах ці мобілізовані живуть, у них почали віднімати телефони, забороняти відеозйомки, погрожувати та інше-інше. Тому ті уривки інформації, які до нас доходять, – це лише верхівка айсберга.
Ось так виглядає вся ця ситуація і психологічний стан всіх цих людей. І, знову ж таки, чим більше буде трун, а їх буде більше, тим більше буде це невдоволення ширитися.
Як мінімум, сподіваємося, що не йтимуть добровільно мобілізуватися, про що заявив Путін.
Ми це вже бачимо насправді. Тому що у перші два тижні мобілізації, коли у людей не було великого розуміння, вони дійсно йшли у військкомати за повістками. І я, і багато інших доклали чимало зусиль, щоб передати повідомлення, що це найгірше, що вони можуть зробити. Для когось з моральних міркувань, як для мене, наприклад. Якби я опинився в такій ситуації, я б ніколи не пішов вбивати людей, на яких напала моя країна. А тим, для кого моральні міркування не працюють, доносили, що, швидше за все, вони загинуть, залишаться без кінцівок та ін.
Через два тижні, судячи з реакції влади, яку ми бачили, почалися проблеми, тому що пішли облави, причому облави не тільки по периферійних регіонах, де вони були з самого початку, але і по столицях – Москві та Петербургу. Поліція приходила серед ночі з цими облавами в офісні будівлі, в хостели. Це означає, що люди перестали приходити до військкоматів.
Звичайно, коли буде друга хвиля мобілізації, а вона безумовно буде у січні-лютому, то при владі будуть великі проблеми з тим, щоб мобілізувати людей. Вже буде дуже багато загиблих серед мобілізованих, і сарафанне радіо буде працювати, попри те, що майже всі джерела інформації заблоковані у Росії. Люди будуть розуміти, що обіцянки, що другої мобілізації не буде та інше, не мають ніякого відношення до дійсності. Тому ми вже бачимо, що бажання людей бути мобілізованими сильно знизилося за час першої хвилі мобілізації, яка тривала не так довго, півтора місяці.
Ви сказали про другу хвилю мобілізації у січні-лютому, хоча Шойгу заявив, що вона закінчилася, але указ Путіним так підписаний і не був.
Так, це одна з найбільш приголомшливих історій на моїй пам'яті, тому що вони просто роблять вигляд, що указ не потрібен, роблять це публічно, що досить дивно, тому що у самому указі про мобілізацію прописані положення, які діють на період мобілізації, тобто, там так прямо і написано. І, відповідно, якщо немає указу про кінець мобілізації, то не дуже зрозуміло – цей період триває чи ні.
Якщо мобілізація дійсно закінчена, то всі контрактники і добровольці, які є зараз на війні, можуть прямо сьогодні написати заяву – "дякую велике, до побачення, я звільняюся". На період мобілізації ти не можеш цього робити. Але щось ми не бачимо масу таких звернень і щось підказує, що, будучи написаними, ними розпорядяться не для тих цілей, на які цей папір був використаний.
Більш того, на гарячих лініях Міністерства оборони, куди дзвонила ціла низка журналістів вже 1 листопада, тобто через кілька днів, як Шойгу з Путіним сказали, що все закінчено, заявили: "у нас немає про це інформації, ми не знаємо". І ціла низка глав регіонів говорить, що указу не було, тому "ми нічого не можемо сказати". Це, звичайно, такий великий обман, зрозуміло для чого зроблений. Але, слухайте, скільки ще раз Шойгу і Путін повинні людей обдурити, щоб ми якось нарешті звикли до того, що їхні слова не варті звуку відтворюючих пристроїв, витрати енергії на них, з яких ми ці слова слухаємо?
ПОЗИЦІЇ ПРИГОЖИНА І КАДИРОВА СИЛЬНО ОСЛАБЛИ
Видання The Times написало, що почати війну Путіна переконали секретар Ради Безпеки Патрушев і директор ФСБ Бортніков, також вплинув на його рішення мільярдер Юрій Ковальчук. Зараз ми бачимо на арені в основному Пригожина і Кадирова, які перехоплюють кермо влади, Лапіна звільняють... Це зміна впливу еліт на Путіна, якісь "павуки у банці" починають гризтися, підкилимні ігри?
Для початку історія з Патрушевим викликає сумнів. По-перше, тому що ще місяці три або чотири тому Washington Post якраз говорив, що навпаки все було, що Патрушев до останнього намагався з американцями домовитися. Більше того, ми пам'ятаємо, що за рік до вторгнення теж була історія з навчаннями біля кордонів України. Багато хто вже забув, але тоді теж ніби як збирали війська і ніби як готувався напад. І в цьому сенсі, чесно кажучи, не дуже віриться, що Патрушев і Бортніков якось педалювали цю війну. Я читав цю публікацію, поки не зрозуміло, на чому вона заснована. Не в сенсі, що журналісти це вигадали, може, це якісь джерела у Кремлі. Проблема з джерелами у чому полягає? Періодично вони можуть вам згодовувати щось, що вигідно їм, а не те, що було насправді.
Що стосується Кадирова і Пригожина, це такі люди, чия публічність з початком вторгнення сильно збільшилася. Особливо у Пригожина, він був більше тіньовою фігурою, зараз став публічним активним спікером. Вони досить довго намагалися утримувати на собі якусь увагу. Кадиров з його TikTok-військами, Пригожин зі своєю групою "Вагнера". Але їхні позиції сильно послабилися після оголошення мобілізації, тому що до оголошення мобілізації і Пригожин, і Кадиров намагалися позиціонувати себе альтернативою. Пригожин прямо говорив: "Або зеки, або ваші діти". А у підсумку через короткий проміжок часу з'ясувалося, що і зеки, і ваші діти, і ваші чоловіки, і хто завгодно. Тому з 21 вересня, коли була оголошена мобілізація, позиції Пригожина і Кадирова сильно ослабли. Зараз вони всіляко намагаються їх дещо відновити, якраз настрибуючи на Міністерство оборони, доводячи, що Міністерство оборони – дурники, а вони розумні.
Іронія полягає у тому, що всі ці три жаби і гадюки нічим особливо один від одного не відрізняються. Вони однаково ефективні, а точніше – однаково неефективні.
"Кадирівські" війська – взагалі притча у язицех, їх тому і називають TikTok-військами, тому що вони не брали участі ні в одному з боїв. Найвідоміший їхній бій – бій з багатоповерхівкою у Маріуполі, де вони просто по периметру обстрілювали порожню багатоповерхівку, а потім показували якусь нашивку в кінці. А коли ці власне "солдати" потрапляють у якусь засідку, наприклад, їх досить швидко вбивають. Єдине, що вони вміють робити, – це їздити по лінії фронту і пресувати своїх же, які сумніваються у їхніх бойових навичках. Як це було з одним з польових командирів самопроголошених "Л/ДНР" Ходаковським, який сказав: "Слухайте, ну це не серйозні військові, що на них увагу звертати". Після цього вони приїхали до нього разом з Адамом Делімхановим, катом Кадирова, як його називають, і Ходаковський вибачався на камеру, говорив, що "мене не так зрозуміли, відмінні військові, дуже хороші". А з точки зору саме бойової "кадировці" взагалі ніяк не впливають на цю війну.
З групою "Вагнера" все трохи інакше, вони дійсно воюють, вони дійсно виконують якісь бойові завдання. Інше питання, що виконують вони їх досить погано. Ось чотири місяці вони намагаються штурмувати Бахмут саме групою "Вагнера". Намагаються просуватися. Приблизно раз на два тижні розповідають, що вони вже все захопили, потім виявляється, що це не так. Тому їхня ефективність теж під великим питанням, і в цьому сенсі вони, що називається, рівні Міністерству оборони. Вони публічно намагаються боротися за якийсь свій вплив, я б його не переоцінював, він не дуже відображає те, що відбувається всередині [путінської системи].
Єдина велика перемога цього пригожинсько-кадировського блоку – зняття генерала Лапіна. І це піррова перемога для російської армії, мені здається, у тому сенсі, що Міністерство оборони в цілому не любить і Пригожина, і Кадирова, тому що Кадиров постійно приписує собі заслуги Міністерства оборони, а група "Вагнера" постійно відкрито знущається над Міністерством оборони. Навіть у перші місяці війни вони розсилали і розклеювали всілякі оголошення, що "не йдіть у Міністерство оборони добровольцем, там екіпіровки немає, нічого немає і командує вами фіг знає хто, йдіть до нас у ПВК "Вагнер". Тобто, вони активно стрибали на Міністерство оборони ще тоді. І зараз, коли Кадиров буквально знімає генерал-полковника з поста і ставить близького до себе іншого генерала – Мордвічева, це, звичайно, сильний удар по Міністерству оборони. Серед генералітету це може створити сильне невдоволення. Тепер вони розуміють, що, виявляється, не Путін їх знімає і призначає, а Кадиров, який зі своїми військами нічого не робив, може впливати на їхню долю.
ВЕРТИКАЛЬ ВЛАДИ В РОСІЇ РОЗМИВАЄТЬСЯ
Це все досить цікавий процес, верхівка айсберга, яку ми спостерігаємо, тому що найстрашніше для будь-якої диктатури, а Російська Федерація безумовно зараз є диктатурою, це розмивання ієрархії, розмивання вертикалі. Це у конкурентних державах, конкурентних демократіях влада народу, ще кого-небудь, ротації та інше. Тут же все побудовано на тому, що кожен вважає, що він звітує перед конкретною людиною. І поява різних центрів впливу досить сильно загрожує вертикалі, розмиває її. І люди тепер не дуже розуміють: виявляється, що не Володимир Путін – ключовий актор, виявляється, я Кадирову повинен сподобатися, Пригожину сподобатися, ще кому-небудь сподобатися.
У рамках зруйнованої вертикальності можна вже робити спроби боротися за те, щоб цю вертикаль очолити. Ця ситуація дуже сильно впливає на внутрішній розклад сил і у цілому створює деяке протиборство. З мінусів – ми не дуже розуміємо, як воно виглядає. Тобто, ми не дуже розуміємо – це вистава чи не вистава. Швидше за все, не спектакль, тому що у цілому гомогенність путінської вертикалі вже досить сильно пливе, ми це бачимо в тому числі по олігархах – хто з російського громадянства виходить, хто, як Фрідман, дзвонить американським представникам у Києві і намагається домовитися, дати якихось грошей Україні, щоб з нього зняли санкції. Згуртованих рядів серед путінської еліти немає, а це дуже серйозна ерозія, що б'є по сприйняттю диктатора серед його ж кіл.
Як руйнування вертикалі російської влади може вплинути на війну в Україні, на її хід і темпи?
По-різному. Чисто на рівні здорового глузду. Якщо ви починаєте боротися за владу всередині країни, то треба економити власні сили і ресурси, щоб цю боротьбу вести. Ті, проти кого ви готуєтеся вести боротьбу, вони опиняються у тому ж положенні. Більш того, в цілому нескоординованість між собою і відсутність суворого управління і вертикалі породжує ситуації, в рамках яких рішення ухвалюють люди на місцях. А оскільки люди там набрані некваліфіковані і некомпетентні, все починає розмиватися. Тобто, дії нескоординовані, мотивації менше і, власне, напрямок дії сильно змінюється.
З точки зору цієї війни протиборство силових груп всередині (Міністерство оборони проти Пригожина, Кадиров проти Міністерства оборони, ФСБ проти всіх) знижує можливість воювати, як чітка спрямована структура, і наслідки цієї розкоординованості ми ще побачимо.
У черговому твіті Дмитра Медведєва йдеться про те, що повинен впасти світовий порядок, "Росія проти Сатани"…
Розумієте, якщо Кадирова, Шойгу, Пригожина, Путіна, Патрушева, Бортнікова ще можна обговорювати і навіть щось думати про їхні висловлювання, то Дмитро Медведєв не є ким-небудь зараз у російській структурі влади. Він в Радбезі на посаді, яку вигадали спеціально під нього після того, як він перестав бути прем'єр-міністром. Він займається в основному тим, що бухає і щось кудись пише. У нього немає ніяких повноважень, у нього немає ніякого впливу, ні формального, ні неформального, тому він просто епатує публіку, його слова не мають ваги і постійно розходяться з лініями партії. Тому його слова можна використовувати виключно для того, щоб в черговий раз над ним поглумитися і порадити йому звернутися до лікаря. Напевно, він так поводиться з початку війни – це моя здогадка – тому що взагалі для російських громадян Путін – це президент війни, стагнації і занепаду, а при Медведєві, попри війну з Грузією у 2008 році, було перезавантаження і спроба вибудовування відносин із Заходом, була відмова від мілітаристської риторики. І на порівнянні нинішній Путін дуже сильно програє.
У контексті війни, коли позиції Путіна сильно знизилися, Медведєв може багатьма сприйматися як очевидна фігура в якості заміни. Можливо, сам Медведєв це розуміє, тому намагається максимально замазатися і сказати: "Не треба мене садити, Володимир Володимирович, я вам не загроза, я ось буду грати у найбільшого ССівца при нинішньому Гестапо". Але з точки зору реальної влади на Дмитра Медведєва уваги звертати не має сенсу.
ВІЙНА РФ ПРОТИ УКРАЇНИ – ВЕЛИКА ПІДНІЖКА КИТАЮ
Канцлер ФРН Шольц поїхав до Китаю і говорив там з Сі Цзіньпінем про те, що війна в Україні свідчить про переділ світового впливу і сфер, і що його дуже турбує, що світ перестає жити за правилами. Що, на вашу думку, він мав на увазі і чому саме це він сказав Сі Цзіньпіню?
Взаємодія з Китаєм – це окрема велика історія. Китай – досить складна країна, у них зараз змінюється система управління, відбулися великі зміни в структурі влади, тому всі і починають зараз комунікувати з Китаєм. Формально у них устаканилася нова політика.
Що конкретно мав на увазі Шольц, сказати складно. Але треба відзначити, що сам Китай не дуже задоволений діями Росії. Принаймні, повинен бути не дуже задоволений діями Росії, тому що політика Китаю останніх років більше схильна до мілітаризму. Сі Цзіньпін починає говорити про єдиний Китай, що вони повинні забрати всі свої території і все інше, тобто, намагається політичним чином заглушити реальні проблеми.
Чому поведінка Росії для Сі Цзіньпіня – велика проблема, тому що Володимир Путін фактично воскресив весь світовий ВПК. Якщо ще кілька років тому йшли розмови про те, "а чи взагалі треба нам НАТО, а чому ми витрачаємо на нього стільки грошей, а ось вже як би ніхто ніде не воює, давайте це все розформуємо", Трамп посварився з європейцями з приводу внесків до НАТО, то Володимир Путін зробив НАТО знову однією з найважливіших структур, які існують у світі.
Більш того, величезна кількість країн, включаючи Америку, Німеччину та інших, розконсервують свої військові виробництва, нарощують військові замовлення, запускають нові лінії складання бронемашин, танків, снарядів. І якщо Китай збирався, а я думаю, він збирався в осяжному майбутньому і з Тайванем радикально вирішити питання, і в цілому посилюватися у регіоні, то для Китаю це велика підніжка. Тепер в осяжному майбутньому і Америка, і Німеччина, і у цілому НАТО будуть більше з військової точки зору підготовлені до масштабних бойових дій. Тому невдоволення Китаю, я думаю, Захід може зчитувати.
Китай може бути джерелом ресурсів для нинішньої ізольованої Росії, тому є вторинні санкції і все на світі. Захід намагається у цьому сенсі Китаю дати зрозуміти, що не варто робити ставку на Росію, не варто намагатися будь-яким чином з нею тут взаємодіяти, тому що це буде чревате і для самого Китаю, і для подальшого його включення або невключення в світові процеси. І, судячи з усього, саме цю думку Китаю намагаються донести якраз, щоб все залишалося в якихось рамках і правилах гри, які якраз Росія зі свого боку порушує.
Щодо відносин США та Ірану. Байден сказав: "Ми звільнимо Іран, вони самі себе звільнять дуже скоро". Як думаєте, що він мав на увазі?
Інтерпретувати, що говорить Байден, ще складніше, тому що зазвичай через кілька днів виходить Білий дім і каже, що Байден мав на увазі ось це. Але з Іраном дуже цікава ситуація, тому що Іран дуже багато дурниць робить.
У самому Ірані зараз йдуть протести, там вже 300 загиблих: дівчину хотіли змусити надіти хіджаб, його не було, її вбили, спалахнули протести. У диктатурах протести самі по собі не дуже небезпечні. Тобто, тиснути громадянські протести в диктатурах досить просто, якщо немає двох факторів. Перший – це військових або силовиків, які переходять на бік протестувальників. Другий – зовнішнє втручання. І якби Іран просто придушував протести і нікуди не ліз, то у нього б великих проблем не виникло. Але чомусь Іран вирішив залізти у цю війну, постачати Росії дрони-камікадзе, а тепер і балістичні ракети, і це вже суперечить інтересам Заходу.
У цьому сенсі Іран дуже сильно ризикує. Коли щось суперечить інтересам більшої громади, ніж сам Іран, включаються різні процеси. Наприклад, коли Іран активно розвивав свою ядерну програму і підібрався до можливості її здійснити, з припаркованої машини, повз яку їхав один видатний Іранський вчений, який всім цим займався, вилізли кулемети, і не стало іранського вченого. Ходять чутки, що зараз щось схоже сталося з людиною, яка відповідала за безпілотники.
У будь-якому випадку Ізраїль та США мають велику кількість способів впливати на те, що відбувається в Ірані. Тому залазячи у війну в Україні, а як пишуть деякі, готуючи ще війну проти Саудівської Аравії, іранська влада ставить своє існування під знак питання. У публічній риториці, в тому числі з боку Джо Байдена, йдуть прямі погрози Ірану. Це, звичайно, в основному наслідок того, що Іран забезпечує Росію зброєю для злочинів. Можливо, результатом війни стане не тільки падіння режиму Володимира Путіна, але і падіння режиму в Ірані.
Наостанок, Майкл, як думаєте, чому керівництво Росії у всіх "гріхах", починаючи від "Північного потоку-2", закінчуючи вибухами у Севастополі, скрізь бачать британський слід?
Це досить давня історія. Вона пов'язана з такими напівконспірологічними теоріями, що Захід управляється Британією, тому що Британія була родоначальником Сполучених Штатів. Тому вони і говорять постійно: англо-сакси.
Зрозуміло ж, що "весь світ проти Росії", і зрозуміло, що весь світ повинен під чиюсь дудку танцювати. Сполученим Штатам якось не по чину, тому що вони не так давно з'явилися, тому вони танцюють під дудку Великобританії. За терміном "англо-сакси" можна відразу виявити людину, яку не треба сприймати всерйоз. Не сприймають це всерйоз і світові лідери, не сприймає це всерйоз і російська аудиторія. Запитай у будь-якого з них, хто такі англо-сакси, що взагалі це означає, вони тут же досить швидко розгубляться.
Просто пропагандистський штамп, який досить активно застосовується і використовується для того, щоб сказати, що проти нас якась могутня сила. Ну, ось нікого більш могутнього, ніж Великобританія, не придумали. Раніше Ізраїль у всьому звинувачували, зараз Великобританію модно. Питома вага сучасної Великобританії у світовій політиці вже не настільки великий, як був колись. Тому тим дивніше це виглядає для людей і для самої Великобританії, яка вже відверто говорить, що, "хлопці, слухайте, це вже занадто велика брехня, ми до всього звикли, але припиніть, це вже за межею добра і зла".