Росія все частіше використовує для ударів по Україні "Іскандер-М", зенітні ракети С-300/С-400, адаптовані протикорабельні "Циркони", північнокорейські KN-23… Зокрема, ракети системи С-400 мають радіус дії до 200 км, що дозволяє застосовувати їх для ударів по Києву та інших тилових містах… В липні росіяни запустили 126 балістичних ракет – більше, ніж під час масованих атак раніше. І наслідки цього терору – велика кількість жертв серед мирних громадян.
Зараз розрахунок росіян - на дефіцит протиракет в українських системах ППО, адже головна небезпека балістичних ракет - в складності їхнього перехоплення. ОТРК "Іскандер-М" має мінімальний час підготовки: після отримання точних координат до запуску ракети командному модулю потрібно лише 15 секунд.
Що стосується можливостей вражати нашими силами самі пускові установки, щоб запобігти ударам, то випадки їх знищення, звісно, були. Переважно, це відбувалось в пунктах постійної дислокації, коли після тривалого часу розвідці вдавалося виявити місця їх розташування. Але поступово росіяни покращили захист місць зберігання та ховають техніку під землею. А це ускладнює її ураження наявними у нас засобами.
Що ж до ймовірності влучання по пусковій установці в момент її розгортання, маємо розуміти, що це розгортання займає близько шести хвилин.
І, якщо врахувати час на марш від місця зберігання до стартової позиції (в середньому, це 14-15 хвилин), то загальне "вікно можливостей" для ураження такої цілі становить від шести до двадцяти хвилин.
Також це вимагає від нас максимально оперативної розвідки, отримання якісних розвідданих в реальному часі. Зазвичай супутникова розвідка дозволяє зафіксувати пускову установку за тепловим слідом у момент пуску ракети. Проте, коли ракета вже вилетіла, вікно можливостей для знищення самої установки суттєво скорочується.
Саме тому під час зустрічі з президентом США Дональдом Трампом (про яку писало видання The Atlantic) президент України Володимир Зеленський просив надати дозвіл використовувати Starlink на території Росії. Головна ідея полягала в тому, щоб отримати можливості для швидкої реакції – ураження російських пускових установок, з яких РФ обстрілює українські міста балістикою.
Ще один момент: зазвичай пускові установки розгортаються на відстані близько 180 км від кордону України. Щоб подолати таку відстань за лічені хвилини, засоби ураження повинні мати швидкість понад 1,8 Маха. Теоретично, для таких завдань підходять балістичні ракети на кшталт ATACMS. Проте поки що Сили оборони України мають обмежену кількість цього озброєння. Саме тому стратегічним рішенням для України є створення власних балістичних ракет із радіусом дії від 100 до 250 км.
І також маємо брати до уваги кількість таких пускових установок противника. Так, безпосередньо в зоні пуску вздовж українських кордонів Росія постійно утримує близько 26 одиниць. Загальний же арсенал таких машин у РФ оцінюється приблизно у 160. Тому, за необхідності, Росія може перекидати їх, куди потрібно.
Та є у противника в цьому питанні "вузьке місце". Нагадаю, нещодавно Сили оборони України завдали удару по заводу у Волгограді, який спеціалізується на виготовленні, модернізації та ремонті пускових установок… Для РФ це було "боляче". І саме тому росіяни намагаються зараз диверсифікувати ризики та залучити до атак по Україні північнокорейські пускові установки разом із корейськими екіпажами.
Анатолій Храпчинський, заступник гендиректора компанії з виробництва засобів РЕБ, авіаційний експерт