САУ Archer має свої унікальні переваги, які закладені у формулу: бити далі, точніше, швидше та постійно маневрувати.
Час від часу у мережі з’являється інформація, що Збройні Сили України вже найближчим часом мають отримати самохідну артилерійську установку Archer, яка розроблена та серійно виробляється шведською компанією Bofors (зараз частина BAE Systems).
І хоча поки жодних офіційних підтверджень поповнення артилерійського парку українського війська і цією далекобійною артилерійською системою немає, цілком можливо придивитись до її можливостей та характеристик, які справедливо роблять її однією з найкращих у світі.
Проект Archer розпочався ще у середині 90-х років з метою створення нової артилерійської системи, яка призначена для умов та викликів Швеції та Норвегії. Обидві країни мають схожий рельєф, кліматичні умови та тактично-оперативні можливості протистояти єдиному гіпотетичному ворогу - Росії.
Саме тому під час розробки Archer була закладена ідеальна формула: бити далі, точніше, швидше та постійно маневрувати. В результаті у 2013 році Швеція отримала на озброєння FH77BW L52, або просто Archer.
Це 155-мм гаубиця з довжиною ствола у 52 калібри, що зараз вважається еталоном для всіх західних артсистем. Заявлені дальності стрільби: звичайним снарядом - 30 км, 40 км - активно-реактивним, а високоточним Excalibur - 50 км. Це вже дає абсолютну перевагу у дальності вогню над всіма російським артсистемами.
Але найголовніше в Archer - повна автоматизація наведення, заряджання та пострілу. Фактично, вся артилерійська частина машини це безекіпажний бойовий модуль, який дистанційно керується з кабіни через цифрову систему управління вогнем. Екіпаж, який складається лише з трьох осіб, торкається боєприпасів лише один раз, під час завантаження боєкомплекту.
В результаті Archer одна з найшвидкострільніших САУ у світі. Весь боєкомплект у 21 снаряд ця артсистема може випустити за 3,5 хвилини. У цій царині єдиним конкурентом для неї є німецька PzH 2000, яка за "паспортом" має швидкострільність у 10 пострілів за хвилину, але в ній це залежить від майстерності заряджаючого, який має руками докладати вишибні заряди.
Ще один козир Archer - швидкість відкриття вогню та залишення позиції. Феноменальні здібності цієї системи найкраще описує наступне відео.
Переведення у бойове положення та перший постріл - 23 секунди, серія з трьох пострілів - 40 секунд, а через 24 секунди Archer вже залишив позицію і зробив це до того, як на позиції ворога вибухнув перший снаряд. В умовах контрбатарейної боротьби це абсолютна перевага над ворогом.
Але за всім цим криється декілька особливостей. По-перше, боєкомплект Archer складає 21 снаряд, після чого САУ повинна піти на перезаряджання. Тобто можливості вести постійний вогонь, коли снаряди подають "з ґрунту" в Archer немає. В умовах контрбатарейної маневрової війни це і не є потрібним, але може стати вирішальним недоліком, коли необхідно просто забезпечити стабільний вогневий вплив на противника.
Archer виявився доволі важкою системою, для шведської армії у ролі шасі для неї був обраний кар’єрний самоскид Volvo A30D з колісною формулою 6х6. У цьому варіанті його вага САУ становить 30 тонн, враховуючи бронювання кабіни, а при шасі MAN 8х8 вага зростає до 33 тонн. І колісне шасі - це завжди ставка на оперативну мобільність, коли машини можливо швидко перекидати по всій довжині фронту, але не про реальну прохідність на місцях.
Ще один доволі неочевидний фактор - екіпаж у три особи. Якщо брати традиційний підхід, коли розрахунок САУ має її самостійно і обслужити, і оперативно полагодити прямо у полі, то трьох осіб для цих задач відверто замало.
У будь-якому випадку, попри всі свої можливості поки Archer не може похизуватися великим портфелем замовлень. Загалом, лише 48 одиниць в армії Швеції. Норвегія, яка спочатку також була зацікавлена в Archer, вийшла з програми й потім закупила корейські САУ K9.
Через економічні причини зірвався контракт з Хорватією, яка "зі знижкою" купила бувші у використанні німецькі PzH 2000. Тобто окрім базового замовника, оки клієнтів на цю систему не знайшлось, хоча США та Швейцарія розглядають її, як одного з кандидатів на оновлення власного артилерійського парку.