У серпні Україна завдала з десяток результативних ударів по російських нафтопереробних заводах. Аналітики Defense Express вважають, що, уразивши ще два чи три заводи, Україна завершить вибиття основних НПЗ Росії в радіусі 1000 кілометрів. В ніч на 28 серпня ми здійснили дві результативні атаки – на Куйбишевський НПЗ у Самарі, а також Афіпський НПЗ у Краснодарському краї. Зокрема це означає, що росіян чекають перебої з постачанням палива.
На що Силам оборони України ще варто звернути увагу, аби російська логістика була неспроможна забезпечити паливом їхнє військо? Таких факторів три. Перший - виробництво, другий - транспортування, лінії комунікації, третій - це розподіл, тобто склади, де це все концентрується перед надходженням у війська.
І мова йде як про паливно-мастильні матеріали, так і про боєприпаси, і військову техніку, і особовий склад.
Якщо говорити про південь Російської Федерації, саме цим ми, приблизно, і займаємось. Якщо дивитись на нафтову галузь РФ загалом, то південний регіон вибитий – це і НПЗ, і лінії комунікації – залізниця. Адже раніше, якщо брати до уваги Кримський міст (в широкому сенсі – і залізничний, і автодорожний, і Керченську поромну переправу), то їхні спроможності у постачанні в обхід Азову ніщо не обмежувало. Адже на виході з Криму у них під контролем були Чонгар, Перекоп…
Зараз варто розуміти, що болючі удари по НПЗ та логістиці ворога навряд призупинять бойові дії, але можуть ослабити сили противника, його спроможність вести наступальні дії стратегічного характеру.
Чи вплине це на дипломатію? Я скептичний до цього питання. Звісно, наші успіхи з ураження НПЗ в Росії помітять і у США, і в Китаї.
Але, по-перше, дипломатія – це не рушій, а інструмент. Дипломатією можна скористатися тільки тоді, коли в тебе є аргументи: аргументи на полі бою, аргументи політичні.
А так - це говорильня. Дипломатія якраз може формалізувати воєнні рішення, а не навпаки.
По-друге, може, днями Путін приїде до Сі. Також буде Кім Чен Ин. Вони зберуться до купи будуть "терти терки" свої диктаторські. Може, Путін поскаржиться Сі Цзіньпіню на Україну. Ну, то й що? В Штатах теж все непередбачувано. Бо Трамп - непередбачуваний. Що він сприймає і як саме – не зрозуміло. І що продукує в результаті – так само. Трамп - жлоб і барига. Він готовий продати рідну маму, якщо буде хороший навар…
Тож ми б’ємо по противнику не для того, щоб це помітили в Китаї чи в Сполучених Штатах, а для того, щоб полегшити важку роботу наших військових, яка пов’язана зі збереженням їхніх життів.