Російська Федерація не тільки не відмовляється від загарбницької війни проти України, ігноруючи заклики президента США Дональда Трампа погодитись почати рух до миру, але й з осінніми похолоданнями і наближенням зими, дедалі більше посилює масовані ракетні та дронові атаки на українські критичні об'єкти інфраструктури, вочевидь, переслідуючи намір занурити Україну у повний блекаут. УНІАН поспілкувався з військовим експертом Іваном Ступаком про головні виклики і загрози напередодні настання нового зимового сезону.
Минулі дві зими ми змогли втриматися і більш-менш пройти, а зараз, схоже, російські загарбники знову повертаються до масованих обстрілів критичних об'єктів інфраструктури як це було у 2022 році. На вашу думку, з чим пов'язана така активізація у нанесенні ударів?
По-перше, вони це робили кожної зими. Я ділюся виключно своїми враженнями. Перша зима була важка. Друга була важча. Як на мене, третя була простіша, ніж друга. Зараз вони виходять на серйозні оберти. У першу чергу, це військова складова. Росіяни від цього не відмовляються, бо розуміють: якщо немає електрики, немає виробництва будь-якої електроенергії – немає виробничих потужностей України. Не збираються дрони DeepStrike, не збираються FPV-дрони. Ми ж розуміємо, це 3D принтери, воно там друкується, немає комплектуючих, і просідають фронти.
В додачу, економічна складова. Немає електрики – не працює економіка. Не надходять податки до бюджету. Немає грошей фінансувати армію. Це так само логічно.
Зрозуміла складова – це соціальна. Як міркують в Росії? Чим більше Кремлю здається, що треба бити по населенню, тим більше воно буде ослабленим, тим більше воно буде пом’якшеним до будь-яких вимог Росії. Наприклад, вони міркують: в Києві, у Вінниці місяць немає світла, і народ буде до Зеленського: зупинити цю війну, чорт з ним, з тим Донбасом, віддай цей Донбас, віддай Крим, щоб зупинилася ця війна, аби дали електрику. Розрахунок такий, звісно, є.
І також – це помста. Основне – це помста за НПЗ. Бо НПЗ – це дуже болюче. Ніяка не Бєлгородська ТЕЦ. Бєлгород чи Курськ буде знеструмлений, а НПЗ – це дуже болюче для бюджету, для олігархів. Вони ж всі приходять, починають скаржитись, і я думаю, що в Кремлі нікому не подобається вислуховувати скарги: "ой, а ви знаєте, у нас збитки на десять мільйонів, компенсуйте". Ніхто цього чути не хоче. Тому, думаю, це так само складова помсти, щоб змусити Україну перестати бити по НПЗ.
Росіяни спрямовують удари не лише на енергетичні об'єкти, щоб позбавити нас світла, але й щоб позбавити нас газу і води. На вашу думку, чи перебуваємо ми на порозі надзвичайно важкого зимового сезону?
Я думаю, що ця зима буде гіршою для нас, ніж попередня. Важча. Я не беруся казати – на 20% або на 30%. Хоча, можливо, на третину важча, ніж була попередня. Це мої власні суб'єктивні очікування. Не можна ж порівнювати. Наприклад, якщо запитати у харків'ян і дніпрян – у них там взагалі повний абзац що відбувається. У Києві плюс-мінус нормальніше. Якщо ми кажемо про Луцьк і Ужгород – там абсолютно третя історія. Тому, з точки зору Києва, я припускаю, що ця зима може бути відсотків на 20-30 можливо важча, ніж попередній період. У нас є велике знесилення. Знесилення цих ТЕЦ. У них постійно влучають, відновлюють. Вони вже не такі міцні, як були раніше. Лінії електропередач не такі міцні.
Зрозуміло, вони б'ють по газовій інфраструктурі, по місцях, де зберігається газ, газосховищах. Так, до них не дотягнутися. Але я припускаю, що у росіян розрахунок такий, щоб бити по цих місцях. Це ідея фікс, щоб воно здетонувало. Звісно, це було би супер для росіян – щоб увесь газ, усі обсяги здетонували, щоб все вибухнуло, це буде як ядерний вибух. Інший варіант – щоб ті західні компанії, які зберігають там свій газ, аби вони забрали свій газ, не платили Україні за оренду цих газосховищ, і відповідно, український бюджет недоотримає.
Головне для росіян – знищити те, що тільки можна знищити. Те що може вибухнути – повинно бути знищено. Це думка росіян.
На вашу думку, які найбільш необхідні заходи, аби як найефективніше відбивати російські масовані атаки?
Я не погоджуюся, коли кажуть: повинні були захистити ці теплоцентралі, провести певні заходи – мішки з піском, мати якісь ангари як в Чорнобильській АЕС, оці конфайменти… Не погоджуюсь, бо не вистачить жодного бетону, щоб збудувати дійсно надійні такі саркофаги. Це має бути метри чотири товщина цього саркофагу, щоб хоча б втримати конструкцію від руйнування. Уявіть собі, як можна над теплоцентраллю, наприклад, в Києві, звести таку споруду. Скільки там треба бетону. У нас просто не вистачить ресурсу. А в росіян є можливість бити раз за разом, пробивати цю споруду, і вона зруйнується рано чи пізно.
Тому, говорити про те, що повинні були… Так, якщо від уламків можна захистити якісь невеличкі станції, трансформаторні підстанції, можна побудувати навколо них якісь споруди. Але на 100% жодна споруда не захистить. Окей, перший, другий дрон витримала. А далі п'ятий, шостий, десятий точно пробиватиме і буде результат, на який росіяни розраховують.
На мою думку, збивати дрони більш ефективно. І збивати дешевшими засобами, і, звісно, перехоплювачами. Дрони-перехоплювачі – це у нас зараз найкращий аргумент проти Російської Федерації.
Ви напевно чули, що президент України Володимир Зеленський висловлював думку, що якщо російські загарбники хочуть занурити Київ в блекаут, тоді з нашої сторони має бути відповідна реакція, аби занурити у блекаут Москву. Ми розуміємо, що це більше звернення до західних партнерів, аби вони більше допомагали Україні. А, на вашу думку, чи реально занурити Москву в блекаут?
Буду відвертим про Москву, я думаю, це важко. Москва – це важко, бо там надзвичайно велике скупчення засобів ППО. Вона далеко – 800 км. І нам потрібно, можливо, в десятки більше дронів, щоб хоч щось долетіло до Москви. Бо, як кажуть, за різними оцінками, тільки відсотків десять до Москви може долетіти в найкращому випадку. Бо все збивається на підльотах.
З іншої сторони, відправити в блекаут Бєлгород, Курськ, Брянськ, так звані "молоді республіки ЛНР і ДНР", Крим, Ростов, Таганрог, я думаю, це можна зробити. Це непросто буде, але можна у порівнянні з Москвою.
Питання у тому, чому це не робиться? Одні є тільки заяви – що ми можемо це зробити. Я більше дотримуюся такої думки: якщо у нас вже четвертий рік поспіль знищують інфраструктуру, ми повинні це робити у відповідь і нікому нічого не пояснювати.
Гаразд, ми рік перший тихесенько просиділи. Другий, третій – скільки вже можна. Треба відповідати і не говорити про це. Є можливість – вдарили, знеструмили, якщо є така можливість. Це робити треба.
Відповідно, на думку нашого президента, Росія таким чином зможе відчути ціну війни. Наприклад, якщо у прикордонних з Україною російських областях влаштуємо аналогічну відповідь як реакцію на російський ракетний і дроновий терор. На вашу думку, чи дійсно ця ціна може бути обтяжливою і вплинути на російське керівництво, щоб те відмовилось від масованих ударів по Україні?
Я думаю, що ні. Я думаю, що вони не зменшать удари по Україні. Це для них принципово. Можна порівняти, коли в Берліні в 1945 році фюрер сидів у бункері, у нього вдосталь було шнапсу, ікри, шампанського. Тому, для нього закінчувати війну було нецікаво. Тільки вперед, і тільки до кінця. І так само у Москві.
Я впевнений, що ключова історія – не просто позбавити Брянськ світла, не в цьому історія, щоб пересічні мешканці Брянська сиділи без світла. Нам потрібно знищити все те, що виготовляється. Немає світла – немає ремонтних баз для російської важкої техніки. Вони ж там поближче до фронту є. Так само є виробництво безпілотників поближче для фронту. Є штаби. Їх треба знеструмити. Чим важче буде пересуватися російським військовим без світла, без зв'язку – тим краще буде для наших оборонців. Я не кажу, що воно спрацює одразу. Але на якісь десятки відсотків воно повинно пом’якшити ситуацію на наших фронтах. Тобто, це прикордоння ми повинні знеструмити виключно з військовою метою. Не з цивільною. Не для того, щоб насолоджуватися в Курську без світла, відчуйте наші проблеми. Ні, йдеться саме про військову складову. Немає світла, немає зв’язку, немає мобільного зв’язку – важче з’єднатися, і їм буде важче запускати дрони. Треба зробити максимальні проблеми для військової складової.
Сполучені Штати за президенства Дональда Трампа просувають ідею перемир'я. Українська делегація ще в березні на зустрічі в Джидді (Саудівська Аравія) погодилась на перемир'я, але Росія на це не пішла. На вашу думку, все ж, чи можливо досягти якихось домовленостей, аби не було ударів по критичним об'єктам, чи це неможливо?
Україна намагається цього досягнути. Ми казали, що для росіян НПЗ – це дуже болюче. Дійсно болюче, і я думаю, що вони хотіли б, аби ми перестали бити по НПЗ. Але, в той же час, вони не бажають від опції відмовлятися бити по українських енергопідприємствах, бо це дуже солодко, класно, спокусливо. Пам'ятаєте, вони ж просували ідею, щоб відмовитися від взаємних дронових атак. Але ж це була пастка. Пастка яка? Україна відмовляється від дронових атак. Окей. І Росія відмовляється від дронових атак. А про ракети? Про ракети мова не йдеться. Бо в України їх немає, а в Росії вони є. Тобто, це така хитрість. Вони намагалися її реалізувати.
Тому, я припускаю, що вони готові терпіти, коли не буде світла в Ростові, Волгограді, коли вони будуть сидіти з генераторами і звинувачувати Україну, що то вона руйнує все, але про свої удари вони говорити не будуть. Тут така дуалістична стратегія.