За його словами, не варто розраховувати виключно на партнерів.
Україні треба думати, як робити свої "Петріоти", які будуть перехоплювати балістику. Не можна тільки на допомогу партнерів розраховувати, мають бути варіанти, як заробляти гроші і самим, зокрема, варто експортувати зброю. Про це в інтерв’ю УНІАН розповів Тарас Загородній, політолог, керівний партнер Національної антикризової групи. Він також оцінив перемовини в Туреччині і висловився про те, як можна "переламати хребет" Росії.
В Туреччині відновилися перемовини між українською та російськими делегаціями. Чи є якісь бодай мізерні перспективи досягнути таким чином припинення вогню?
Ні, звичайно. Поки Путін при владі, він буде воювати. Він не змінить своєї позиції. Завдяки перемовинам можливе хіба що вирішення гуманітарних питань, зокрема, повернення полонених.
Зараз термін війни залежить від України. Якщо ми зможемо паралізувати все залізничне сполучення Росії, перекрити порти Балтійського і Чорного морів, то гаплик країні-агресору. Не треба всю РФ бомбардувати, а необхідно знайти вузькі місця. Маємо приклад ситуації з аеропортами, де відбуваються колапси через повітряні загрози. Для такої великої за площею країни відсутність авіаційного сполучення – це фактично фрагментація Росії, бо регіони залишаються відірваними без транспортного сполучення.
Зараз в Ростовській області Сили оборони "лупашать" по залізницях, щоб паралізувати рух, бо росіяни тоді воювати не зможуть. Ворог добре наступає там, де є поряд залізниця, зокрема, на Донбасі.
Війна продовжується і вимагає великих фінансів, багато озброєння. Міністр оборони України Денис Шмигаль заявив, що в 2026 році на оборонку необхідно щонайменше 120 млрд доларів. Де ми можемо взяти таку неймовірно велику суму?
Ця цифра цілком реальна і може навіть більша. Нам потрібно більше грошей для збереження життів наших людей.
Зброї багато не буває, а для цього необхідні колосальні вкладення. Військові, коли планують операції, виходять завжди з найгіршого варіанту розвитку подій і під це передбачають ресурс. Генеральний штаб і офіцери з найвищого складу - це фактично математики, які вираховують, скільки потрібно ресурсів в обороні, для наступу і для перенесення війни на територію ворога. Звісно, коли зростають атаки на території РФ, то і всі витрати збільшуються. Війна - це насамперед гроші, і чим їх більше, тим потужніше забезпечення ресурсами для досягнення результатів.
У нас є нестача людей на фронті. І це також питання грошей. Чи може ЄС виділити Україні 3,5 млрд доларів на рік, щоб можна було привести на фронт 100 тисяч людей з різних країн для участі у воєнних діях ? Звичайно. І люди приїдуть із задоволенням, але все в гроші впирається. У нас уже сьогодні велика кількість колумбійців воює.
Ми не можемо змагатися з росіянами в плані мобілізації. Навіть якщо будуть втрати 1 до 10, то якщо росіяни готові мільйон своїх покласти, то скільки тоді наших людей загине? Це пастка, яку часто пропагують, коли в питанні мобілізації все зводять виключно до того, скільки людей повинно бути в армії.
Ми ж не можемо тільки на допомогу партнерів розраховувати. Тому мають бути варіанти, як заробляти гроші і самим.
Один із способів - це експорт зброї. В нас недозавантажені підприємства стоять, люди без роботи і тікають за кордон. Якщо задіяти ці виробничі потужності, то вже в перший рік можна отримати мільярд доларів від експорту зброї. Є бездонний ринок Індії, який поглине будь-які обсяги, які ми запропонуємо.
Але чи морально правильно продавати зброю, якої не вистачає на фронті?
Ці слова - пастка, в яку часто і військові потрапляють, ставлячи схожі питання. Коли завод стоїть, то ніякої зброї не виробляє, людям немає, чим платити зарплату. Кваліфіковані працівники виїжджають за кордон, ми втрачаємо науковий і людський потенціал і не виробляємо там жодної зброї ні для фронту, ні для експорту.
Ізраїль постійно експортує зброю навіть під час війни, тому що всі там розуміють, що це заробіток, в тому числі і для держави, і для того, щоб підтримувати армію.
Які внутрішні ресурси можна залучити в Україні для фінансування виробництва зброї?
Підприємства, які мають прямі контракти з Міністерством оборони, зокрема, виробник РЕБів "Kvertus", КБ "ЛУЧ", завод "Антонова", компанія "Українська бронетехніка", можуть випустити облігації на 80 млрд гривень, державні банки їх викуповують, а Національний банк дає рефінансування. Отак одразу закачується 2 млрд доларів.
Але на сьогодні реальність все ж така, що ми змушені купувати за допомогою партнерів зброю, зокрема, і в США. А інформація про те, що обіцяні президентом США Дональдом Трампом нові батареї ЗРК Patriot потраплять в Україну не раніше весни 2026 року, не додає оптимізму.
На сьогодні із США зброя іде. Трамп різко повеселішав, коли з’явилися гроші, за які Європа купує її для України. Він вже НАТО любить. Ну так, в нього така логіка - Трамп не проти продавати, і це чудова новина для нас. Але тут ми впираємось в обмежене виробництво ракет для Patriot. Одна ракета коштує в залежності від комплектації від 1 до 5 мільйонів доларів. А щоб збити одну балістику, то потрібно 3-4 ракети, які досить дорогі і їх мало виробляють.
Це проблема, бо в них виробництво не в таких обсягах, як потрібно для війни. Але це питання знову ж до нас. В нас є багато союзників, котрі з нами в одному човні, зокрема, Швеція та Норвегія, в яких гроші є. І треба думати, як робити свої "Петріоти", які будуть перехоплювати балістику. Якщо буде аналог, наприклад, "Петріота" зроблений, то це конкурент для США, а в нас він точно дешевшим буде. У США є свої інтереси. Там військові також виходять з гіршого сценарію - якщо завтра Китай нападе на Філіппіни, то тоді в пріоритеті буде точно не наша країна. Тому виробляти все потрібно в Україні, бо це наша безпека.
І треба усвідомлювати, що внутрішнє виробництво відрізняється від продукції, яка вироблена на іноземних підприємствах тим, що там не проводиться модернізація зброї під потреби фронту, його сучасні особливості.