Російську армію залишили без Starlink, що викрило величезні проблеми в управлінні силами окупантів. Втім, впадати в ейфорію не варто – ворог має всі шанси отримати якщо не аналог системи Маска, то принаймні її ерзац-версію.
Дехто вважає, що "чудо-зброї" не існує, але це не так. Мабуть, найкращою ілюстрацією вундерваффе стала глобальна планетарна система супутників, розгорнутих компанією SpaceX.
Саме вона значною мірою забезпечила перевагу ЗСУ на полі бою, дозволяючи координувати підрозділи, керувати БпЛА, коригувати артилерію та забезпечувати зв'язок у місцях з пошкодженою інфраструктурою.
Росіяни швидко оцінили переваги Starlink та почали самі його використовувати. Не тільки для зв’язку, а й для наведення далекобійних ударних дронів - на кшталт БМ-35, дальність якого досягає вражаючих 500 км.
Разом із бойовою частиною близько 40 кг та стійкістю до радіоелектронної боротьби це дійсно була велика загроза – зокрема, для української авіації на аеродромах.
Але "недовго музика там грала".
Завдяки співпраці Міністерства оборони України з компанією SpaceX вдалося заблокувати всі незареєстровані термінали Starlink на території України.
Це суттєво обмежило можливості Росії щодо використання Starlink для керування далекобійними БпЛА.
Відключення терміналів стало також відчутним ударом для операторів "звичайних" дронів, адже саме завдяки швидкому та стабільному інтернету вони мали змогу транслювати відео у режимі реального часу, що є критично важливим на сучасному полі бою.
Загалом, за даними New York Post, на тлі блокування несанкціонованих терміналів Starlink втрати Росії в особовому складі досягли найвищого рівня за весь час повномасштабного вторгнення.
Експерти сходяться на тому, що росіяни "загрались". І не передбачили можливих кроків української сторони.
"За останні роки росіяни наситили свої сили "Старлінками", а розвитком своїх систем майже не займалися, – говорить УНІАН колишній співробітник Служби безпеки України, військовий експерт Іван Ступак. – Здавалося, що це буде єдина система, яка надійно працюватиме, а альтернативи непотрібні. Так, є "Ямал", є "Рассвєт", але не йдеться про повсякчасне використання. Тобто, вони є, але дуже точково".
Загалом росіяни могли отримати понад 40 тисяч терміналів, які завезли контрабандним шляхом.
"Замінити їх станом на зараз неможливо. Можливо, це вдасться протягом двох років", – вважає спеціаліст.
Щоб краще зрозуміти ситуацію, треба нагадати, як саме працює Starlink.
Для функціонування системи компанія SpaceX розмістила на низькій навколоземній орбіті (переважно на висоті близько 550 км) тисячі невеликих супутників.
За довгі роки була створена розгалужена супутникова мережа. Така конфігурація забезпечує широке покриття, високу швидкість інтернет-з’єднання та мінімальну затримку сигналу.
Ймовірно, читачі звертали увагу на те, що термінали Starlink мають пласку конструкцію, а не традиційну форму супутникової тарілки.
Справа в тому, що у терміналах встановлено активну фазовану антенну решітку, яка забезпечує швидке перемикання між супутниками без втрати сигналу. Іншими словами, вони не потребують механічного наведення на супутник.
У терміналів Starlink є ще одна перевага, яка стала критичною в умовах війни.
"Це засіб, який важко помітити. Його можна просто "прикопати" в землі і він буде працювати, – говорить УНІАН директор з розвитку оборонного підприємства, офіцер повітряних сил у резерві Анатолій Храпчинський. – Більшість військових засобів зв’язку передбачають або наявність станції зав’язку, або якихось інших модулів, які є помітними. Це, зокрема, великі супутникові антени. Це явно не те, що можна використовувати у сучасній війні в умовах великої кількості FPV-дронів".
Росія не була б Росією, якби не намагалась скопіювати вдалі західні рішення. Але робить вона це не з урахуванням своїх реальних потреб і можливостей (іншими словами, з розумом), а перетворює усе на банальну профанацію та "розпил бабла".
Черговою демонстрацією цього стала система "Бюро 1440". За цією невибагливою назвою стоїть спроба створити свій власний Starlink.
"Бюро 1440" почало працювати в листопаді 2020 року як проєктний офіс російської компанії "Мегафон" для вивчення потенціалу низькоорбітальних супутникових систем для високошвидкісної передачі даних.
Назва містила відсилання до 1440 обертів, які здійснив навколо планети перший штучний супутник Землі – ПС-1.
Перші робочі супутники планувалося вивести на орбіту у 2025 році, а до 2027 року росіяни хотіли наростити угруповання до понад 250 апаратів, розпочавши комерційну експлуатацію проєкту.
У паспорті федерального проєкту "Інфраструктура доступу до Інтернету" зазначалося, що:
• перші 16 супутників варто запустити у 2025 році;
• у 2026 році їх має стати вже 156;
• у 2027 році – 292;
• у 2028 році – 318.
Для виведення такої кількості апаратів на орбіту планувалося здійснити 24 запуски до 2030 року.
Але все це – фантазії. У реальному житті все виявилося значно скромніше. Достатньо подивитися лише на дві цифри:
• 10 000+ – саме стільки супутників Starlink запустила компанія SpaceX;
• 0 – саме стільки працюючих супутників "Бюро 1440" має сьогодні РФ.
Станом на початок року на орбіті знаходилися лише шість апаратів "Бюро 1440", запущених в рамках двох експериментальних місій. Три з них було виведено на орбіту у червні 2023 року. Ще три запустили у травні 2024-го.
Передбачуваний запуск перших 16 робочих супутників "Бюро 1440", який, як вже зазначалося, раніше був запланований на 2025-й, відклали на 2026 рік.
В принципі, на цьому можна було б закінчувати розповідь про "російський Старлінк", але не буде зайвим ще кілька фактів. Доволі показових для сучасної РФ.
Якщо звичайні користувачі не отримали від "Бюро" в буквальному сенсі нічого, то російські чиновники значно покращили своє фінансове становище.
Відповідно до звіту російського Мінфіну, за підсумками минулого року було використано 100% коштів, передбачених на реалізацію зазначеного федерального проєкту. У самому "Бюро 1440" заявили, що роботи виконуються "згідно з планом".
Всього на реалізацію проєкту хочуть спрямувати 102,8 млрд російських рублів (близько 1,3 млрд долара) з федерального бюджету та 329 млрд рублів (понад 4 млрд доларів) власних коштів підприємства до 2030 року.
Це великі кошти. Особливо, для сучасною РФ, яка вимушена на всьому економити через війну з Україною.
Варто також додати, що російські фахівці і раніше доволі стримано оцінювали власний аналог Starlink. Вони казали, що з огляду на обмеженість внутрішнього ринку, комерційний успіх системи значною мірою залежатиме від вартості абонентських терміналів, яка навряд чи буде дуже низькою.
Таким чином, Росія не тільки не має аналогу Starlink, а й не зможе його створити у найближчому майбутньому (а можливо, ніколи не зможе). Тому Москві доведеться покладатися на рішення, які вже є.
Один із таких варіантів – система супутникового зв’язку від компанії "Газпром" на базі супутників "Ямал".
Йдеться про космічні апарати, розташовані на геостаціонарній орбіті, на висоті 36 000 км над земною поверхнею. Через гігантську дистанцію затримка сигналу становить приблизно від 600 до 1200 мс.
Система має малу пропускну здатність. За даними Defense Express, попри те, що максимальний тариф "Газпрому" заявляє швидкість до 100 Мбіт/с на приймання та до 10 Мбіт/с на передачу, він передбачає обмеження трафіку.
Безлімітного доступу немає – так звані "бізнес-пакети" розраховані лише на 60 ГБ протягом 30 днів. Бюджетні пропозиції приватним клієнтам становлять до 58 ГБ при швидкості 20 Мбіт/с та 1 Мбіт/с відповідно.
На думку фахівців, навряд чи із такою швидкістю росіянам вдасться провести хоч одну стабільну трансляцію у нормальній роздільній здатності.
Самі супутники охоплюють територію РФ, включно з окупованими частинами України. Для підключення використовуються різні типи антен.
Перший варіант – це стаціонарні тарілки, які вручну встановлюються та фіксуються у напрямку супутника.
Другий – поворотні антени, що автоматично наводяться на супутник і самостійно коригують своє положення.
Цей тип представлений двома терміналами супутникового зв’язку:
• мобільний РС-30М – працює на об'єктах, що рухаються;
• стаціонарний РС-30С – створений для нерухомої роботи на землі.
Обидва передають дані з однаковою швидкістю. Обидва типи антен мають доволі великі габарити, що ускладнює їх маскування.
Через розміри їх дуже важко встановити на безпілотні літальні апарати. Наприклад, термінал РС-30М, який позиціонують як "компактний", важить 2,5 кг, а його розміри становлять 50х30х20 см. Таке можна встановити хіба що на великий безпілотник.
Джерелом енергії для мобільного терміналу служить автономний блок живлення у складі комплекту, або штатна електромережа транспортного засобу.
Антенне дзеркало та радіоелектронні вузли обох моделей поміщені в захисний кожух із радіопрозорого матеріалу – він не створює перешкод для радіохвиль і працює за будь-якої погоди, включаючи сильний вітер та опади.
Як вже зазначалося, промінь в антені Starlink формується за допомогою фазованої антенної решітки, яка електронно керує напрямком сигналу.
РС-30М не оснащена такою решіткою, тож у цьому випадку промінь формується механічним способом. Іншими словами, тарілку необхідно точно спрямовувати безпосередньо на супутник.
Таким чином, хитання чи поворот в теорії може спричинити перебої в сигналі. Тому навіть встановлення антен на морські дрони може бути проблемним, бо на морі бувають хвилі, а висока швидкість катера ще більше ускладнить ситуацію.
Іншими словами, рішення від "Газпрому" має цілу низьку недоліків, зокрема:
• низьку пропускну здатність та високу затримку;
• великі габарити антен;
• велику помітність для засобів радіоелектронної розвідки.
На жаль, Росія на міжнародній арені не одна. Їй допомагають країни Глобального Півдня, в першу чергу – Китайська Народна Республіка.
Зараз її науко-технічні можливості неспівставні з російськими. Чи може Пекін прийти на допомогу Москві? В теорії, це можливо.
"Є китайський проєкт, який називається "Сузір'я тисячі вітрил" (також знають як "Цяньфань", – УНІАН). Планується 15 тисяч супутників на орбіті, але немає інформації щодо активного використання системи. Що вона впроваджена, що вона працює без багів, без збоїв", – говорить УНІАН Іван Ступак.
Сьогодні із упевненістю можна сказати лише те, що на відміну від російського китайський проєкт рухається вперед. Перші 18 супутників із запланованих було виведено на орбіту ще 6 серпня 2024 року.
Чи захоче Китай допомагати Росії – інше питання. США завжди можуть натякнути Сі Цзіньпіну про нові мита. Він це прекрасно розуміє і робить все, аби дистанціюватися від бойових дій.
Нещодавно міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив, що Україна отримає від Китаю пакет допомоги для енергосектору. Таким чином, Китай хоча й допомагає Росії економічно, але демонструє, що не готовий до відкритої війни із Заходом заради інтересів Кремля.
Тому, ймовірно, останньому доведеться покладатися на інші рішення. Компромісні, якщо можна так казати, адже реальної альтернативи Starlink немає. Ймовірно, одне з таких рішень вже знайдено.
Як нещодавно повідомив фахівець та консультант у галузі військових радіотехнологій Сергій Флеш, росіяни успішно здійснили перший запуск безпілотної стратосферної платформи "Барраж-1", розробленої новгородською компанією "Аеродроммаш" спільно з університетом ім. М. Е. Баумана.
Платформу позиціонують як доступнішу й економічно вигідну альтернативу "дорогим" супутниковим системам на низькій навколоземній орбіті.
Одним із ключових напрямів для "Барража" стане тестування зв’язку стандарту 5G NTN. Розміщення передавального обладнання на висоті близько 20 км дасть змогу забезпечити широкосмуговим інтернетом і стабільним зв’язком великі території, де встановлення наземної інфраструктури є складним або неможливим (зокрема, через бойові дії).
Відомо, що платформа може піднімати до 100 кг корисного навантаження на висоту до 20 км. Для регулювання висоти польоту вона застосовує систему пневматичного баластування, що дає змогу ефективно використовувати повітряні потоки.
Завдяки цьому апарат може маневрувати, утримувати визначену позицію або рухатися заданою траєкторією. Використання спеціальних полімерних матеріалів забезпечує тривале перебування в повітрі.
На думку фахівців, подібна концепція дійсно може допомогти Росії у війні.
"Найкращою для росіян альтернативною Starlink є модулі 5G, які ставлять на аеростати і піднімають в небо – 20-40 кілометрів. Це можливість дещо спростити набір інструментів, необхідних для якісного зв’язку", – говорить УНІАН Анатолій Храпчинський.
В будь-якому випадку українцям треба готуватися до будь-яких сюрпризів з боку росіян. П’ять років війни наочно продемонстрували, що вони вміють їх робити.
Причому зазвичай йдеться про відносно дешеві масові рішення – як це, наприклад, було із Уніфікованими модулями планування та корекції (в народі відомі як "КАБи") або FPV-дронами на оптоволокні.
Головний же висновок можна сформулювати так: ситуація зі Starlink вчергове продемонструвала тотальну відсталість Росії від Заходу у сфері зв’язку і високих технологій.
У частині озброєнь Москва, звичайно, теж відстає. Але якщо у випадку з танками, бомбами чи ракетами Кремль може обійтись "мультиками" і парадами, то тут ситуація кардинально відрізняється. Бо зв'язок або є, або його немає.
Російській пропаганді доведеться сильно постаратися, аби пояснити своєму населенню, куди пішли сотні мільярдів нафтодоларів, і чому у ключовому елементі сучасної війни Кремль опинився майже повністю залежним від системи, яку створили у країні НАТО.
Ілля Ведмеденко