Підпишіться на нас в Google
Вже в червні 2026 року в київському кінотеатрі "Жовтень" відбудеться українська прем'єра документальної стрічки "Сліди" (Traces) режисерки Аліси Коваленко та співрежисерки Марисі Нікітюк, яка вже встигла гучно заявити про себе на міжнародних кінофестивалях.
Зокрема, картина увійшла до національного конкурсу DOCU/УКРАЇНА 23-го Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, що пройде з 5 по 12 червня у Києві. Згодом фільм покажуть на фестивалі глядацького кіно Миколайчук OPEN, що пройде з 13 по 20 червня у Чернівцях.
УНІАН розповідає, чому варто не пропустити цю стрічку.
Світові нагороди – від Берлінале до Гааги
Світова прем'єра фільму "Сліди" відбулася на Берлінському міжнародному фестивалі у 2026 році в секції Panorama Dokumente, де він отримав Глядацький приз. І що важливо, стрічка українського виробництва вперше отримала головний приз у цій програмі.
Згодом "Сліди" став найкращим фільмом документального конкурсу на фестивалі MOVIES THAT MATTER у Гаазі. Ця нагорода відкриває для фільму шлях для подання на премію "Оскар" у категорії "Найкращий документальний повнометражний фільм".
Також стрічка потрапила до ТОП-20 фільмів глядацьких фаворитів документального фестивалю в Торонто HOT DOCS, а на фестивалі Millennium Docs Against Gravity Film Festival у Варшаві вона отримала спеціальну відзнаку як "глибоко зворушливий фільм, у якому режисерка майстерно поєднує жахливу реальність насильства під час війни з колективним портретом стійкості" і Smakjam Award за найкращий продакшн від польської компанії.
Важлива тема та зміна ролі жертви
Фільм розповідає історії жінок із різних регіонів України – від Донбасу до Херсона та Київщини – які пережили насильство під час окупації або в умовах незаконного ув'язнення. Вони мають різний особистий і професійний бекграунд – підприємниці, фермерки, вчителька української мови та літератури, держслужбовиця – але всіх їх об'єднує те, що вони є членкинями громадської організації SEMA Україна. Організація є першою в Україні неурядовою організацією, очолювана постраждалими, яка стала драйвером змін у сфері протидії сексуальному насильству, пов'язаному з конфліктом (СНПК).
Стрічка торкається стигматизованої теми і має цим на меті стати імпульсом до діалогу, як каталізатор змін – крок до подолання мовчання та стигми навколо цієї теми в нашому суспільстві.
"Мені дуже хочеться, щоб люди змогли переступити цей внутрішній страх і стигму, адже наш фільм – не лише про біль і жахи. У ньому є світло, надія, тріумф людської гідності над злом. Ця надія звучить не лише в історіях постраждалих від воєнних злочинів СНПК, які змогли відновитися, а й знайшли в собі силу боротися за справедливість – вона може бути надихаючою для всіх нас. Цей фільм – про подолання травми, про відновлення і стійкість, які сьогодні надзвичайно важливо артикулювати", – каже режисерка Аліса Коваленко.
Вона також наголошує, що спостерігаючи за шляхом відновлення жінок після пережитих травм, ти й сам проходиш певне внутрішнє зцілення.
Особиста історія режисерки
Режисерка фільму, Аліса Коваленко, також є членкинею SEMA Ukraine та активно займається правозахисною діяльністю – під час утримання у полоні у 2014 році на Донбасі вона зазнала насильства. Вона стала першою жінкою в Україні, яка відкрито заговорила про пережите СНПК, а згодом, у 2019 році, долучилася до заснування мережі SEMA Україна. Відтоді вона активно займається правозахисною та адвокаційною діяльністю у сфері СНПК в контексті російсько-української війни. У 2025 році вона також стала членкинею світової мережі постраждалих від СНПК, куди входять представники 19-ти країн, – SEMA Global Network of Survivors of Conflict-related Sexual Violence.
Саме особистий досвід став одним із поштовхів до створення фільму "Сліди", що робить його рідкісною та глибоко потерпіло-орієнтованою роботою – створеною разом з і зсередини спільноти постраждалих. Її попередні документальні роботи також були створені на особистому досвіді, серед них "Аліса в країні війни" (IDFA 2015), "Домашні ігри" (Sheffield Doc/Fest 2018), "Ми не згаснемо" (Berlinale 2023) та "З любов'ю з фронту" (CPH:DOX 2025). Усі стрічки отримали престижні нагороди на міжнародних кінофестивалях.
Кінофестивалі Docudays UA та Миколайчук OPEN
Вперше в Україні фільм покажуть на 23-му Міжнародному фестивалі документального кіно про права людини Docudays UA у національному конкурсі DOCU/УКРАЇНА. Фестиваль проходить у Києві з 5 по 12 червня та сприяє дотриманню й захисту прав людини та основоположних свобод, а також розвиває документальне кіно в Україні.
Другий фестивальний показ фільму "Сліди" в Україні відбудеться на фестивалі глядацького кіно Миколайчук OPEN у Чернівцях з 13 по 20 червня у позаконкурсній програмі "Невигадане".
Миколайчук OPEN – один із найбільших кінофестивалів в Україні, заснований у 2022. Це перший кінофестиваль, що відбувся офлайн під час повномасштабного вторгнення. Сьогодні фестиваль є майданчиком для прем'єр українського та світового кіно (понад 60 фільмів у 2026-му), щороку збираючи тисячі глядачів та зіркових гостей. Зокрема, у 2024-му подію відвідав голлівудський актор Віґґо Мортенсен.
Сестринство у команді та на екрані
В якості співрежисерки до команди фільму долучилась Марися Нікітюк, відома в Україні за ігровими стрічками "Коли падають дерева" (Berlinale 2018) та "Я, Ніна" (PÖFF 2022). Під час повномасштабного вторгнення Марися почала активно співпрацювати з фондом "Голоси дітей". З дітьми та підлітками, якими опікується фонд, вона створила трилогію з коротких фільмів, де вони рефлексують свій досвід проживання війни.
"Я долучилася до цього проєкту, щоб підтримати Алісу в проживанні й осмисленні однієї з найтяжчих тем, які сьогодні існують. Я знала її особистий шлях і розуміла, що маю бути поруч, як жінка і як громадянка. "Сліди" створені через досвід жіночої солідарності та посестринства. Це фільм, який не відтворює ані образ жертви, ані образ месниці. Нам було важливо показати шлях – внутрішню трансформацію героїнь: від пережитого насильства до відновлення суб'єктності та голосу", – підкреслює Марися Нікітюк.
Продюсерками фільму стали Наталія Лібет та Ольга Брегман з кінокомпанії 2Brave Productions. Серед їхніх спільних проєктів – "Стрічка часу" Катерини Горностай з головного конкурсу Берлінале 2025, переможець фестивалю у Трайбеці 2023 "Правило двох стін" Девіда Гутніка, стрічка "Куба і Аляска" Єгора Трояновського з фестивалю Sheffield DocFest та інші.
Це об'єднання жінок, як і SEMA Україна, працює не лише з позиції кіно, але і займається адвокаційною кампанією навколо фільму. Все для того, щоб, як каже головна героїня Ірина Довгань у фільмі, "мати засоби, щоб притягнути їх до відповідальності".
