фото УНІАН
Якщо країни знову зможуть безкарно вдаватися до окупації території сусідів, масштабного кровопролиття не уникнути.
Чи бувало таке, що ви лежите в ліжку вночі, мріючи про анексію частини сусідньої країни? Якщо так, тоді ви не одні. Нове дослідження Pew Research Center виявило, що вражаюча кількість європейців насправді незадоволені тим, де пролягають кордони їхніх країн.
На питання, чи є такі «частини сусідніх країн, які насправді належать нашій», 67% угорців відповіли схвально, так само як і 60% греків, 58% болгар і турків, 53% росіян і 48% поляків, - пише Financial Times. Такі настрої навіть поширені у Західній Європі. Несправедливими кордони вважають 37% іспанців, 36% італійців і 30% німців.
В нормальні часи такі ідеї не мали б великого значення. Угорці, приміром, можуть оплакувати Тріанонський договір за 1920 рік, який, на їхню думку, призвів до втрати Угорщиною двох третин її територій. Тож для них мрії про повернення земель можуть здаватися цілком практичними. Небезпека в тому, що настали ненормальні часи.
Читайте такожПентагон звинуватив РФ і Китай в намаганні "переписати світовий порядок"
«Ідея анексії, яка тривалий час була табу в міжнародній політиці, знову заповзає в глобальну політичну дискусію. Найбільш важливою подією стало те, як Росія відірвала Крим від України у 2014 році», - пише видання.
Лише купка країн, таких як Північна Корея, Венесуела й Зімбабве, визнали російський суверенітет над Кримом. Але більше п’яти років Москва зміцнює свою хватку на території. Світ демонструє мовчазну згоду з тим, що шанси повернення Криму під контроль України дуже невеликі. А тому виходить, що анексія спрацювала.
Нинішні вибори в Ізраїлі проводяться на тлі дебатів про те, чи повинна країна формально анексувати третину Західного узбережжя Йордану. Хоч ця територія вже давно під формальним контролем Ізраїлю, більшість країн у світі вважають її окупованою землею Палестини. Мирний план президента США Дональда Трампа для Близького Сходу пропонує визнати ізраїльський суверенітет над Західним узбережжям. А ізраїльський прем’єр-міністр Беньямін Нетаньяху хоче оголосити про приєднання регіону перед голосуванням, яке пройде 2 березня. Однак, адміністрація Трампа закликала Нетаньяху утриматися від оголошення формальної анексії.
Читайте такожDer Spiegel: Путін все більше відриває Крим від України
США повинні дотримуватися цієї позиції з причин, які виходять за межі Близького Сходу. Одностороння зміна інших міжнародних кордонів без згоди причетних сторін чи без міжнародної угоди посилить відчуття, що настали часи в історії, коли лінії на міжнародних картах знову перекреслюють. Майбутні організатори анексій у всьому світі стрибали б від щастя. Але якщо змиритися з поширенням анексій, почнеться масове кровопролиття й переміщення населення.
«Кордони в Європі були накреслені кров’ю. І їхня зміна теж буде вимагати крові», - застеріг колишній прем’єр-міністр Швеції Карл Більдт.
Видання зауважує, що озвучене шведським політиком застереження стосується не лише Європи, а й Азії. В Японії прем’єр-міністр Сіндзо Абе зробив ключовим питанням повернення під контроль острови, окуповані Росією в часи Другої світової війни. Однак, він абсолютно чітко дав зрозуміти, що це можна зробити лише шляхом переговорів. Але уряд Китаю, навпаки, завжди наполягав на своєму праві за допомогою військової сили взяти під контроль фактично незалежний Тайвань.
Насправді росіяни, китайці, угорці, ізраїльтяни, люди в усіх країнах світу мають повне право вірити у власні теорії про території своїх народів. Кордони впродовж історії змінювалися часто. Тож завжди будуть групи людей, які з етнічних чи релігійних причин будуть відчувати, що живуть не в тій країні. Найкращий спосіб вирішити цю проблему – це укласти угоду про права меншин і подвійне громадянство. Але абсолютно незаконно закликати до зміни кордонів. Сучасне табу на такі процеси бере свій початок в 1930-х роках.
Читайте такожNew York Times: Ми досі живемо у світі Сталіна
Після вторгнення Адольфа Гітлера в Рейнську область Німеччина анексувала Австрію й розчленувала Чехословаччину. І всьому цьому дозволили успішно відбутися. Покоління післявоєнних політиків засвоїли урок: якщо дозволити безкарно захоплювати чужі території, це закінчиться війною. Впродовж останніх років міжнародні кордони змінювалися зазвичай тоді, коли новоутворені країни боролися за незалежність після тривалої історії поневолення й пригноблення.
Але дозволяти новим країнам, таким як Східний Тімор чи Південний Судан, ставати вільними через переговори й визнані міжнародною спільнотою референдуми – це одне. А дозволити наявним країнам силою захоплювати частини території сусідів – зовсім інше.
Впродовж останніх десятиліть 20-го століття країни неухильно дотримувалися табу на анексію. Саме тому Велика Британія пішла на війну проти Аргентини за Фолклендські острови в 1982 році. І саме тому США в 1991 році сформували міжнародну коаліцію, щоб визволити Кувейт з окупації Іраку. В рік першої іранської війни також розпався СРСР, що призвело до створення 15 нових суверенних держав. Варто зазначити, що розділення радянської імперії відбулося майже мирно й через міжнародні угоди. Але рішення Москви анексувати Крим через 23 роки позначило повернення односторонньої агресії. Воно повинно лишитися ізольованим випадком, а не початком нової ери.