Якщо опитати експертів з глобальної безпеки про частини світу, які не дають їм спати в ночі, в трійку головних таких точок вони занесуть Україну і Крим, Корейський півострів у Західну Європу після Brexit. За дивовижним збігом, проблеми, з якими доводиться мати справу всім цим місцям, беруть свій початок з короткої конференції, яка відбулася рівно 75 років тому.
Йдеться про зустріч, яка зібрала разом на кримському курорті в Ялті головних лідерів союзників: президента США Франкліна Рузвельта, прем’єра Великої Британії Вінстона Черчилля і диктатора СРСР Йосипа Сталіна, - пише New York Times. Війна закінчувалася. І вони хотіли вирішити, що буде далі.
Серед найголовніших проблем були кордони й майбутнє демократичних свобод в Польщі, які Рузвельт і Черчилль хотіли захистити. До лютого 1945 року, однак, Червона Армія контролювала більшу частину Східної Європи.
«Хто окупував території, той і встановлює на них свою соціальну систему», - сказав Сталін. СРСР був надто могутнім, щоб з ним сперечатися.
Рузвельт і Черчилль вимагали права на самовизначення для Польщі й інших країн Східної Європи. Але, зрештою, вони змогли добитися лише обіцянок на папері, які Захід не міг виконати, а Сталін порушив за лічені тижні. Польща була причиною, чому Велика Британія пішла на війну проти Німеччини. І Черчилль не забув про це того місяця. Повернувшись з Ялти, він попросив своїх військових командирів оцінити ціну застосування сили проти Сталіна, щоб змусити його дати Польщі чесний вибір. Відповіддю на питання британського прем’єра стала необхідність застосування 45-ї англо-американської дивізії, кількох польських дивізій і 100 тисяч переозброєних німецьких солдатів. Командири назвали ідею війни проти Радянського Союзу «Операція немислима», оскільки саме такою вона й була. Через рік Черчилль оголосив, що «залізна завіса» опустилася на Європу.
СРСР розвалився майже 30 років тому. Але розкол і старі точки загострення лишилися. Зовсім не випадково, що суть протистояння між Росією й Заходом сьогодні стосується Криму й частини континентальної України, які Володимир Путін анексував. Як і в 1945 році, лідери Заходу знають, що в них не так багато надійних варіантів окрім морального тиску, які можна було б застосувати проти росіян-окупантів. Сталін якось сказав: «Боятися вовків – у ліс не ходити». І зайти в ліс Путіна здається не менш проблематичним.
Ялтинська конференція лишила по собі й іншу проблемну спадщину. Однією з цілей Рузвельта на зустрічі було переконати СРСР вступити у війну проти Японії, щоб врятувати мільйони американських життів, які, на його думку, могли б стати ціною вторгнення на острови імперії. Своєчасна атака Радянського Союзу могла б змусити японську армію здатися. Тому президент США швидко погодився на вимоги Сталіна й пішов на територіальні й інші поступки ціною Китаю, який був американським союзником. Сталін також вимагав майбутніх поступок від переможеної Японії.
Читайте такожSüddeutsche Zeitung: Спроби Росії виправдати пакт «Ріббентропа-Молотова» безпідставні
Через п’ять місяців після того троє лідерів союзників дізналися, що США випробували атомну бомбу. За лічені тижні її скинули на Японію. Якби був доступ до нової могутньої зброї, в отриманні якого сумнівалися Рузвельт і Черчіль зокрема, міг би зробити радянське вторгнення на східному фронті непотрібним. Швидко це зрозумівши, Сталін пришвидшив заплановану атаку проти Японії. 9 серпня 1945 року, через три дні після бомбардування Хіросіми й в день атомного удару по Нагасакі, Червона Армія вторглася в окуповану японською армією Маньчжурію й в північну частину Кореї, яку Японія контролювала з 1910 року. Радянські війська швидко просувалися до 38-ї паралелі. На умовах, які американські планувальники поспіхом склади, сили СРСР прийняли капітуляцію всіх японських військ на північ від лінії, а американські війська – на південь від неї через день після того.
Невдовзі, попри обіцянки Сталіна підтримати вільну й незалежну Корею, радянська армія заблокувала 38-му паралель. Корейський комуністичний лідер Кім Ір Сен приїхав у Пхеньян в уніформі майора Червоної Армії. За підтримки військ Радянського Союзу він взяв на себе владу на півночі. З цього почалося створення Північної й Південної Кореї, Корейська війна, ще більший розкол регіону й поява нестабільності через поведінку династії Кіма.
Інша і, вірогідно, менш очевидна частина спадщини Ялтинської конференції криється в часто напружених відносинах Британії з Францію, що відбивається на всьому Євросоюзі. Генерал Шарль де Голль, який очолював сили «Вільної Франції», наполягав на запрошенні його в Ялту. Але Рузвельт, Черчилль і Сталін були проти. Обурення Де Голля було настільки великим, що під час конференції він виступив зі зверненням до французького народу, у якому заявив, що не буде виконувати рішення з Ялти й продовжить дотримуватися незалежної лінії.
Читайте такожNRC Handelsblad: Диявольський пакт між Сталіним і Гітлером досі живий
Виключення Де Голля з Ялтинської зустрічі посилило його недовіру до того, що він вважав післявоєнною англо-американською гегемонією. В 1963 році, а потім в 1967-му, він наклав вето на вступ Британії в Європейську спільноту. В 1966 році він вивів Францію з структури командування НАТО. Британія вступила в Євросоюз в 1973-му. Якби вона приєдналася до організації раніше, вона могла б краще інтегруватися в блок. Навряд чи можна сказати напевне, але цілком вірогідно, що через 43 роки після того Brexit міг би не відбутися.
Багато хто вважає Ялтинську конференцію синонімом відступу чи зради. В 2005 році Джордж Буш-молодший назвав наслідки Мюнхенської угоди від 1938 року «розпродажем» для диктатур. Ялта, без сумніву, лишила народи Східної Європи прив’язаними до СРСР на півстоліття. Але у західних лідерів було мало важелів впливу на Сталіна, тим більше що СРСР мав найбільшу моральну позицію після війни. Адже він зазнав найбільших втрат.
У інших сферах, правда, Західні союзники добилися багатьох своїх цілей. Рузвельт зміг втілити свою давню мрію створення ООН. Попри те, що право вето, погоджене в Ялті, часто підривало можливість Ради безпеки вирішувати конфлікти між великими державами, організація стала ефективною миротворчою силою у світі. Багато її агенцій, таких як ВООЗ, виконують цінну роботу.
Читайте такожDie Welt: Кім Чен Ин на бронепоїзді грається в Сталіна
Черчилль теж добився своєї мети зберегти Британську імперію. В одному випадку, зберігши контроль над Гонконгом, він закріпив західний форпост під боком у Китаю на багато тривожних років. І наслідки цього відчутні й досі. Стенограма Ялтинської конференції багато говорить як про особистість, так і про політику Рузвельта, Черчилля і Сталіна. Тріщини у колись тісних відносинах спокійного, відстороненого президента США з емоційним прем’єр-міністром Великої Британії очевидні. Для Рузвельта це бу в його останній хід на світовій сцені. Будучи у помітно важкому фізичному стані, він помер через два місяці після Ялти. Черчилль дожив до наступної конференції Союзників, яка пройшла у німецькому Потсдамі. Але через кілька днів до зустрічі його замінив новий прем’єр-міністр Клемент Етлі.
Лише Сталін лишився. Геополітичні переговори завжди розвиваються навколо персоналій й стратегій причетних людей. Ті, чиї цілі найбільш безкомпромісні, так само як бачення й бажання досягти їх, мають перевагу. В Ялті Сталін показав чітке розуміння деталей, жорстку рішучість й здатність помічати й використовувати чужі слабкості. Три чверті століття минули. Але Сталін досі тихо впливає на глобальні справи.
