Пам`ятаючи про виселених після війни німців
Президент Чехії Вацлав КЛАУС заявив, що до ратифікації Лісабонської угоди про реформу Європейського Союзу Чехії потрібно добитися одного винятку.
В.КЛАУС висловив побоювання, що ця угода дасть можливість обійти судову систему Чехії при пред`явленні вимог повернути нерухомість, конфісковану при виселенні трьох мільйонів судетських німців після Другої світової війни, передає радіо «Свобода».
В.КЛАУС - єдиний лідер країни Євросоюзу, що відмовляється ратифікувати Лісабонську угоду, вже схвалену чеським парламентом.
Президент Польщі Лех КАЧИНСЬКИЙ підпише документ сьогодні. Після того як ірландські виборці проголосували за угоду на референдумі 2 жовтня, Польща і Чеська Республіка залишилися єдиними країнами Євросоюзу, де документ ще не ратифікований.
Утім, Президент Європарламенту Єжи БУЗЕК налаштований оптимістично.
Як повідомили власному кореспонденту УНІАН у Брюсселі в прес-службі Європарламенту, про це Є.БУЗЕК заявив учора в Празі після зустрічі з Президентом Чехії Вацлавом КЛАУСОМ.
Він зазначив, що зустріч із В.КЛАУСОМ була відкритою і відвертою.
За словами Є.БУЗЕКА, Президент Чехії також виступає за те, щоб на Чехію не поширювалася дія Хартії фундаментальних прав, як цього добилися для себе Велика Британія та Польща.
Хартія фундаментальних прав є документом, на який містяться посилання в Лісабонській угоді. Велика Британія та Польща отримали право не застосовувати цю Хартію після набуття Лісабонською угодою чинності. Хартія, зокрема, дає право громадянам ЄС позиватися щодо порушення своїх прав не лише до національних урядів, а й до європейських керівних органів в Європейському суді в Люксембурзі.
Довідка УНІАН. 13 грудня 2007 року лідери 27 країн-членів ЄС підписали у Лісабоні нову угоду ЄС, яка отримала назву Лісабонської.
Нову угоду прийнято замість Конституції ЄС, яку не вдалося затвердити через провал її ратифікації на референдумах у Франції і Нідерландах в 2005 році. Нова угода спрямована на реформування інститутів ЄС для ефективнішого ухвалення рішень. Серед іншого угода передбачає запровадження посади президента та Верховного представника з питань зовнішньої політики (по суті міністра закордонних справ) ЄС.