Експерт: наступна генерація японців ще відчує наслідки аварії на Фукусімі

Рене Канаяма, глава Японської інвестиційної ради, до аварії на Фукусімі займався тим, що вивчав можливості японського бізнесу у розробці нових уранових родовищ в Україні. Ще працював над проектами на Хмельницькій АЕС, розраховуючи підключити до роботи японських виробників нереакторного устаткування і створити там центри керування аваріями. Ядерна трагедія в Японії змінила і плани, і сам «атомний дискурс». І хоча у Японії залишилися спільні проекти з Україною, наші питання стосувалися в основному Фукусіми.

Пане Канаяма, у Японії залишився працювати тільки один атомний реактор. Інші вивели з експлуатації після Фукусіми. Як ви будете жити  без атомної енергетики?

Вуглеводень допоможе, - посміхається. - Але якщо серйозно. Протягом цього року Японія замінила потужності атомних реакторів вугіллям і паливним мазутом. А надалі розвиватиме газовий сектор. Впродовж наступних п'яти-семи років Японія перелаштується на інші сектори енергетики, розвиватиме альтернативні джерела енергії, ну і використовуватиме газ. Японське суспільство дуже негативно ставиться до атомної енергії, і політики не зможуть нехтувати його думкою. Атомна енергетика буде згорнута, нових реакторів будуватися не буде. Адже Фукусіма - це чотири Чорнобилі.

Пане Канаяма, відома неурядова організація вашої країни зробила велику доповідь, звинувативши Японію у тому, що вона приховала масштаби трагедії на Фукусімі.

Як японцеві мені важко про це говорити. Але все, що стосується невідвертості японців у питаннях із Фукусімою, це більше пов'язано з нашою ментальністю. Такої надзвичайної ситуації в Японії не було з часів Другої світової війни. Подумайте, у такій стабільній і процвітаючій країні, як Японія, навіть немає своєї армії. Ми, японці, звикли до світу, до життя, що не припускає якихось надзвичайних ситуацій. У нас дуже мало цінується індивідуалізм, дуже цінуються колективні рішення. І ніхто не хоче брати на себе відповідальність за рішення. Можливо, це вплинуло на те, що керівництво компанії-оператора припускало, що все не так страшно, як здається.

Але дії на той момент прем'єр-міністра Наото Кана доповідачі визнали правильними. Це думка суспільства?

Наото Кан, який згодом пішов у відставку, пропонував зробити евакуацію Токіо.

Як провести евакуацію дванадцятимільйонного мегаполіса, якщо в країні всього живе тридцять п'ять мільйонів чоловік. Мені це здається складним завданням, м'яко кажучи. Якщо говорити про жертви. Від землетрусу і цунамі загинуло 25 тисяч чоловік. Від наслідків на Фукусімі поки не помер жоден фахівець. Звичайно, люди, які працювали на первинному етапі ліквідації, були опромінені. І наступна генерація японців ще відчує наслідки аварії.

Наші великі фахівці, які керували сектором безпеки в Чорнобилі і залишалися там весь період ліквідації вважають, що ні у нас, ні на Фукусімі не було ухвалено правильного рішення про те, як правильно ліквідовувати наслідки. Замість того, щоб у перші дні зневоднювати реактор, його сталі заливати водою. При цьому подати об'єм води, який необхідний для розхолоджування (десять тонн на секунду), було просто неможливо. І через ці помилки в Японії одержали нову серію вибухів.

Насправді перші три місяці було мало інформації про рівень радіації і про ступінь кваліфікації робіт, які були проведені. І лише літом, в липні-серпні уряд став відвертіший, як треба ліквідовувати.

Масштаб аварії був настільки великий, що ми поки не можемо зосередитися на глибокому аналізі помилок, на довгостроковій перспективі та прогнозуванні того, як постраждає населення Токіо й інших регіонів. Сьогодні в Японії всі страждають від підвищеної радіації. Всі пильнують походження всіх продуктів харчування і не купують того, що було вироблене в регіонах ризику. Я упевнений, що надалі уряд і фахівці будуть інтенсивніше спілкуватися з фахівцями з питань ліквідації в Україні. Наша держава вимушена чекати два-три роки, доки охолоджуватиметься реактор, де відбулось розплавляння палива. Температура повинна бути менша ста градусів, тому що вище, ніж сто градусів, вода випаровується. І пара - це велика небезпека для атмосфери. Це означає, що всі речовини йтимуть в атмосферу. Ми чекатимемо два-три роки, щоб вистигли реактори і тоді буде розроблена технологія для витяганням розплавленого палива і його десь зберігання.

Уряд Японії зробив правильний крок у тому, що створив консорціум банків-кредиторів, які виділяють кошти і для ліквідації, і для промисловості, яка постраждала від подій на Фукусімі, і для населення, яке постраждало від неї. Тому що людей треба переселити кудись. На сьогодні японський уряд робить те, що може і те, що вимушений через тиск світової спільноти.

Як ви оцінюєте українські атомні станції?

Я знаю Хмельницьку, Запорізьку, Південноукраїнську атомні станції. І я скажу: відчувається, що після розпаду СРСР Україна не дуже модернізувалася. Виїжджаючи за межі Києва, відразу розумієш, що рівень життя в регіонах не такий високий. Раніше дуже відчувалося, що на ваших підприємствах є великий потенціал у вигляді кадрів, фахівців, технологій, патентів. Але за двадцять років вони втратили всі переваги, необхідні для розвитку підприємств. За останні 20 років все відстало і застаріло. Але в порівнянні з іншими галузями ваші ядерні станції працюють чудово і з хорошими фахівцями.

Безпека, контроль, техніка — все працює.

Не дивлячись на те, що вони, за вашими словами, так добре працюють, наш уряд хоче їх приватизовувати. Або точніше, спершу корпоратизувати. Як ви вважаєте, це потрібно? Адже державний «атом» це інший рівень відповідальності, ніж приватний, інший рівень публічності.

Будь-яке підприємство, яке хоче добре виглядати, повинне піклуватися про залучення фінансів. І для залучення коштів для ваших АЕС залишився один спосіб — приватизація. Процес корпоратизації Енергоатома, який тримає під собою всі українські атомні станції, буде тривалим. Тиск чинника Фукусіми залишатиметься для атомних станцій дуже серйозним. Чинник Фукусіми впливатиме на дії всіх національних урядів. Усі країни, які використовують атомну енергетику в цілях розвитку своєї економіки, вимушені підкорятися правилам МАГАТЕ. І країни, де ядерна енергетика знаходиться у приватних руках також мають високий ступінь контролю, і міжнародного і державного.

У нас всі реактори в Україні російські. Росіяни хочуть добудовувати два блоки на Хмельницькій АЕС. Ви вважаєте правильною таку прив'язку до російської атомної промисловості?

Недавно я відвідав форум компанії «Енергоатом» з розвитку ядерної енергетики в Україні. Там виступали і французькі фахівці «Арева» і спеціалісти із США від «Вестінгхаус». Чи беруть участь ці компанії в конференції, як статисти, чи вони реалізують конкретні проекти я не готовий сказати. Звичайно, з погляду фінансиста кожна країна повинна думати про диверсифікацію всього. Але роботи, пов'язані з добудовою енергоблоків пов'язані з економікою. Не секрет, що будівництво одного блоку коштує не менше 1 мільярда євро. Ми навіть не говоримо про розвиток інфраструктури, ліній електропередач. Якщо Україна намагатиметься показати потенціал неросійським виробникам реакторів, то інтерес у них буде. Але в країнах СНД важко відокремити економіку і політику. Далі слід враховувати історичні зв'язки з Російською Федерацією. Це не тільки питання любові до країни або звички до якогось історичного партнера, це питання, хто і на яких умовах готовий відразу профінансувати проект. Ваші відносини з Росією тут настроєні. Але раз Енергоатом намагається диверсифікувати постачання ядерного палива, працюючи з Вестінгхаус або думає про нових ректорів, спілкуючись з представниками французької компанії Арева, то це означає, що ця «диверсифікація» є в головах ваших атомників.

Розмовляла Маша Міщенко