У поліцейських США є цілком практичне пояснення такому жесту.
Водії часто помічають, що поліцейський перед розмовою обов'язково торкається рукою їхньої машини – багажника, крила чи ліхтаря, пише Interia Automotive.
Стало відомо, що традиція з'явилася ще тоді, коли поліцейські авто не мали реєстраторів, а самі офіцери не носили нагрудних камер. Доторкнувшись до кузова, поліцейський залишав на ньому свої відбитки пальців – це був простий спосіб "позначити" машину без жодних додаткових інструментів.
Такий слід міг стати у пригоді, якщо водій раптом тікав з місця перевірки. Особливо це працювало у випадках з викраденими автомобілями чи підробленими номерними знаками. Якщо машину згодом знаходили, відбитки допомагали довести, що саме її зупиняли поліцейські.
Як пояснюють автори, самі номерні знаки – не найнадійніший доказ: їх можуть зняти або підробити. А одного запису з камери часто замало, щоб точно впізнати авто, особливо якщо модель доволі поширена. Фізичний слід на кузові, навпаки, підвищує шанс пізніше ідентифікувати машину.
Цікаво, що, наприклад, в Польщі такий прийом не прижився – там бояться, що дотик до авто може пошкодити можливі сліди злочину на кузові. А от в Іспанії та Великій Британії поліцейські часом теж кладуть руку на дах машини чи мотоцикла під час розмови з водієм – і збоку це виглядає цілком природно.
Раніше лівосторонній рух був поширений майже в усьому світі – здебільшого через те, що більшість людей правші, і їм було зручніше триматися лівого боку дороги. Переломним моментом стала Франція, яка після революції законодавчо закріпила саме правосторонній рух – частково на противагу Британії. Цей "тренд" швидко підхопили інші європейські країни, а остаточно правосторонній рух переміг в епоху автомобілебудування, коли виробникам стало вигідно стандартизувати техніку. Втім, Британія та її колишні колонії – Індія, Австралія, Південна Африка, Нова Зеландія – лівосторонній рух так і не скасували.