Місяць тому росіяни намагались переконати США, що європейці планують передати Україні ядерну зброю. Тепер вони розповідають, що "країни НАТО" готують сценарій "скоординованого ядерного удару" по РФ. УНІАН поцікавився, навіщо Москва зараз вчергове розганяє ядерну істерію.
З початку поточного тижня російські пропагандисти взялись цитувати постпреда РФ при Відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві Генадія Гатілова, який розродився заявою про те, що, мовляв, країни НАТО готуються застосувати сценарій ядерного удару по Росії. Зважаючи, що використання Росією "ядерної карти" стало вже настільки буденним, а чергова "страшилка" озвучена далеко не першими особами РФ, здається, що на це можна було би не звертати увагу. Проте кілька цікавих збігів змушують це зробити.
По-перше, заява про "підлі плани" НАТО проти Росії прозвучала на тлі переговорів між США та РФ щодо взаємних обмежень на ядерні арсенали (дія попередньої угоди спливла на початку лютого); відмови Пекіна приєднатись до домовленостей між ними про стратегічну стабільність; намірів Франції розширити свій ядерний потенціал та потенційно інтегрувати ядерну зброю у спільну європейську оборону (ідея знайшла відгук у Німеччині, Польщі, Нідерландах, Швеції, Данії та інших) та значного охолодження стосунків між Дональдом Трампом й лідерами країн НАТО в Європі (через їх відмову вступати у війну в Ірані).
По-друге, сталося це на тлі активізації розмов про підготовку РФ до ймовірної ескалації якщо не в країнах Балтії, то точно у Польщі. Мовляв, поки США відволіклись на власну "СВО" в Ірані, європейці навряд можуть розраховувати на американську підтримку. Тут, з одного боку, вже давно існують великі сумніви щодо швидкого застосування 5-ї статті Статуту НАТО у разі небезпеки для когось із країн-членів Альянсу. Але з іншого – йдеться про те, що "ядерна загроза" від європейців цілком може бути використана росіянами просто як привід для вторгнення.
По-третє, тему "ядерки" Росія вчергове дістала з кишені під час провалу весняного наступу російської армії в Україні. І коли "погоду" на фронті не змінює ні активізація російських м’ясних штурмів, ні постійний терор тилових українських міст, застосування тактичної ядерної зброї може бути для Кремля останнім аргументом. Особливо, якщо заздалегідь підготувати міжнародне суспільство, щоб мати змогу заявити: "Це - не ми. Ми попереджали про плани ядерної атаки з боку країн НАТО" і так далі.
Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик звертає увагу, що з 60-70-х років минулого століття і до сьогодні уявлення людства про ядерний апокаліпсис дуже змінилось.
"Локальне використання ядерного заряду з площини стратегічно неможливого перетворилось на тактично можливе, - зазначає він. – Якщо раніше не допускалась навіть думка про ймовірне застосування ядерної зброї країнами з ядерного клубу, то зараз думка про те, що країни, які мають ядерний заряд, можуть використати його в якомусь локальному варіанті вже не викликає того страху, як це було раніше".
Так звані ядерні оптимісти стосовно ймовірного використання тактичної ядерної зброї вважають, що використання такого заряду не призведе до ядерного апокаліпсису та ядерної зими. І якщо ураження буде не великим, то наслідки для екосистеми Землі будуть локальними – як Чорнобильська катастрофа чи трагедія на Фукусімі.
Разом з тим, співзасновник аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Анатолій Амелін нагадує, що на наприкінці січня поточного року Годинник Судного дня – загально визнаний показник вразливості світу до глобальної катастрофи людства – вчені перевели на 85 секунд до півночі. Це – найближчий показник до катастрофи, який був коли-небудь від створення цього відліку.
Цікаво також, що до найгіршого, ядерного сценарію готується і Всесвітня організація охорони здоров’я. На минулому тижні регіональний директор організації у Східному Середземномор’ї Ханан Балхі в інтерв’ю Politico розповіла: "Найгірший сценарій – це ядерний інцидент, включаючи атаку на ядерний об’єкт або застосування зброї. Це те, що нас турбує найбільше…".
Тобто, як зазначив лікар-епідеміолог, директор Національної експертної групи з інфекційного контролю (NEGIC) Андрій Александрін, ВООЗ, сподіваючись, що найгірший сценарій не буде втілений у життя, все одно готується.
"Йдеться про те, що атаки на ядерні об’єкти можуть мати довгострокові наслідки для здоров’я людей і систем охорони здоров’я. Тому підготовка означає: потребу в запасах препаратів (йод, засоби деконтамінації, підтримуюча терапія), навчання персоналу діям при радіаційних інцидентах, готовність лікарень працювати в умовах перевантаження, контроль води, їжі та довкілля… Важливо розуміти, що ВООЗ не лякає, а робить те, що має робити. Це – стандартна логіка реагування системи охорони здоров’я на ризики. Так працює будь-яка нормальна система – не чекає на катастрофу, а має план до того, як вона станеться", - нагадує він.
І, за його словами, на таку підготовку ВООЗ варто звернути увагу і дати відповідь на питання: "Чи готові до кризових сценаріїв наші заклади?".
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну бойове застосування ядерної зброї стало можливим вперше з 1945-го року. Але світ опинився в ситуації, коли таке застосування може відбутись щодо неядерної країни.
"Так, зокрема мова про можливість такого сценарію у війні Росії проти України. Кремль погрожує цим уже багато років, і навіть вніс це у свою оборонну доктрину. Тобто, росіяни це передбачають… На фронті вже були ситуації, коли ми стояли перед ймовірністю такої загрози. Та й зараз ми перед нею стоїмо. Вона нікуди не дівається, поки війна Росії проти України триває. Це – відкрита опція", - вважає він.
При цьому, реакцією українців на підвищення ядерної загрози з боку РФ стало масове поширення у соцмережах мемів про Щекавицю. Із закликом, у разі російського ядерного удару, зібратися на цій київській горі та влаштувати оргію. Мовляв, якщо вже буде кінець світу, то зустрічати його варто тільки так.
А, якщо серйозно, то, за словами Кулика, вже не можна абсолютно відкидати можливість застосування тактичних ядерних зарядів у конфліктах між, приміром, Пакистаном та Індією, Ізраїлем та Іраном.
"Це може бути навіть акт відчаю у разі, коли режиму загрожує смерть. Тобто, ядерна зброя може стати таким собі фактором спротиву, стримування можливої атаки на знищення цього режиму. Наприклад, до такого кроку може вдатись Північна Корея, або Іран", - вважає політичний експерт.
І ще один момент (важливий в контексті чергових російських фантазій про "плани нападу з боку НАТО"): вже згадуваний Пакистан у своїй військовій доктрині передбачає використання ядерної зброї навіть на своїй території – у випадку, якщо країна опиниться перед екзистенційною загрозою.
Фактично, екзистенційна загроза для російського диктатора Володимира Путіна може стати пусковим гачком для "ядерної двіжухи" на території самої Росії. А винуватців ззовні Кремль завжди знайде. Врешті, ІПСО в сучасних війнах – одна з важливих складових.
До речі, "ідеї" про можливість передачі ядерного заряду для здійснення якогось терористичного акту під третім прапором вже озвучувались.
"Приміром, в мережі активно розганяється думка, що тактична ядерна зброя може різними шляхами потрапити до Талібану, а він – використає проти всіх", - зазначає Віталій Кулик.
Загалом же такі історії (навіть натяки на таку можливість розвитку подій) – це головний біль для глобальних гравців.
"Наприклад, Китай не може дозволити, щоб ядерна зброя (з невеличким тактичним зарядом) ставала товаром, який можна передати під треті прапори. І не лише тому, що буде остаточно зруйновано режим нерозповсюдження (хоча він і так тріщить по швах). А тому, що, потенційно, це призведе до можливої появи ядерного заряду у прихильників незалежності Уйгуристану, або у якихось ісламських фундаменталістів на території Китаю. Пекіну зовсім не потрібно, щоб ядерна зброя стала доступною", - зазначає політичний експерт.
З ним погоджується експерт аналітичного центру "Об’єднана Україна" Олексій Кущ: "Використання кимось деінде тактичної ядерної зброї відкриє справжню скриньку "Пандори". Приміром, використання тактичних ядерних зарядів США в Ірані стало б справжньою "ядерною індульгенцією" для РФ. Але уважно спостерігатимуть за ситуацією (і братимуть приклад для себе) і КНДР, і той же Пакистан… Залишається сподіватись, що не лише в Пекіні, а й у Вашингтоні це розуміють".
А поки світ продовжує жити у хаосі й геополітичній невизначеності, коли "дорослих в кімнаті" просто немає. Натомість є багато країн, які раніше не були учасниками ядерного клубу, а зараз виявляють різний ступінь стратегічного інтересу до "ядерної" теми. Дехто, як Південна Корея, поки що продовжує покладатись на "ядерну парасольку" США. Дехто, як Польща, зацікавлена в диверсифікації захисту і готова пристати задля цього на пропозицію розширення ядерного арсеналу Франції. Дехто, як Іран, більше не виказує готовності до поступок і розбавлення власного урану, збагаченого вже до 60% (за оцінками МАГАТЕ, це дуже близько до збройового рівня). А дехто, як Саудівська Аравія, не приховує: якщо Іран успішно отримає ядерну зброю, Королівство теж буде змушене її придбати.