Колись тут працювали театр, лікарня на дев'ять поверхів і навіть лимонадна фабрика.
Посеред Каспійського моря, приблизно за сотню кілометрів від Баку, вже понад сім десятиліть стоїть ціле місто на сталевих палях. Його звели ще за наказом Сталіна, а сьогодні воно водночас працює і повільно руйнується, пише CNN.
Йдеться про Нафтові Камені, або Нефт-Дашлари, як їх називають в Азербайджані. За даними журналістів, це найстаріша у світі морська нафтова платформа. Насправді це мережа свердловин, з'єднаних мостами над найбільшим озером планети. У найкращі часи тут мешкали понад п'ять тисяч людей і працювали близько двох тисяч свердловин.
Режисер-документаліст Марк Вольфенсбергер, який зняв про це місце фільм, розповів CNN, що спершу вважав його звичайною легендою. Він не раз чув про таємне місто на воді, однак повірив, лише коли наприкінці 1990-х побачив його на власні очі.
"Це перевершило все, що я будь-коли бачив до того", – зізнався режисер.
За його словами, туди його супроводжували військові кораблі, а саме місто нагадувало "автостраду в морі". Після першого візиту Вольфенсбергер ще вісім років умовляв азербайджанську владу дозволити йому повернутися зі знімальною групою. Зрештою у 2008 році він за два тижні відзняв документальний фільм "Нафтові Камені: Місто над морем".
Все почалося у 1940-х роках. Тоді Сталін наказав збудувати штучний острів там, де нафту і газ можна було видобувати з глибини 1100 метрів. Перші мешканці прибули сюди наприкінці сорокових, пробне буріння провели у 1949 році, а вже у 1951-му до берега вирушив перший танкер, заповнений нафтою. Відтоді будівництво пішло значно швидше, розповідається у матеріалі.
Будівельники вганяли у морське дно величезні залізні балки, а між ними опускали великі камені для стійкості. Опори здіймалися на кілька метрів над водою, тож здавалося, що споруди ширяють над морем. Загалом, за наявними даними, тут з'явилися близько двох тисяч свердловин, 320 видобувних майданчиків, понад 180 кілометрів мостів і приблизно сто кілометрів нафто- і газопроводів. Також звели два порти та двоповерхові житлові будинки з двосхилими дахами.
Мости мали замінити незручне сполучення танкерами. Вони мусили витримувати морські шторми, вагу трубопроводів і ще й рух транспорту. Та найдивовижніше інше. Як пише видання, поруч із гуртожитками та виробництвом на острові з'явилися пекарня, театр на кілька сотень глядачів, дев'ятиповерхова лікарня, бібліотека, крамниці, гелікоптерний майданчик і футбольне поле. Сталеві конструкції витримали навіть дерева, тож тут розбили парк.
Згодом на острові відкрили готель і фабрику лимонаду. А щоб уся споруда стояла міцніше, довкола затопили кілька сотень суден і накидали на них ще каміння. Тож не дивно, що деякі азербайджанці називають Нафтові Камені "восьмим дивом світу".
За даними державної нафтової компанії Азербайджану SOCAR, яка нині володіє об'єктом, за 75 років тут видобули майже 180 мільйонів тонн нафти. Пік припав на 1967 рік, коли з надр викачали 7,6 мільйона тонн. Зараз, за інформацією компанії, видобуток скоротився приблизно до мільйона тонн на рік, і це лише невелика частка всієї азербайджанської нафти.
Нині на острові живе близько двох тисяч робітників. Як розповідається у матеріалі, зазвичай вони працюють змінами по 15 днів, а потім стільки ж відпочивають удома на суходолі.
Занепад почався у 1982 році. Тоді через регулярні зливи рівень Каспію піднявся на 180 сантиметрів і затопив центральний острів разом із першими поверхами будинків. Спершу це вважали тимчасовою проблемою і проклали дерев'яні містки між другим і третім поверхами. Проте до середини десятиліття вода піднялася ще вище.
Ситуацію погіршили падіння цін на нафту, відкриття нових родовищ і брак ремонтів. У 2008 році, за словами Вольфенсбергера, обвалилися великі шматки мостів.
"Це все ще було місце, сповнене життя, хоча багато що саме розвалювалося", – пригадує режисер.
У SOCAR запевняють, що всі рідини від видобутку нафти циркулюють, зберігаються та знешкоджуються у закритих системах, а за останні двадцять років компанія чимало зробила, щоб прибрати забруднення від старих свердловин.
Втім, як зазначає видання, хвилювання у регіоні не зникають. І відновлення, і демонтаж міста коштували б величезних грошей, але найгірше було б просто залишити його руйнуватися, адже це загрожує серйозною екологічною катастрофою.
Нагадаємо, що 12 жовтня нафта марки Brent подешевшала майже на 1,5%, до 103,18 долара за барель, а американська WTI опустилася до 90,31 долара. Ціни знизилися після заяви Дональда Трампа про те, що Україна та Росія нібито домовилися припинити удари по енергетичних об'єктах одна одної.
Водночас конфлікт на Близькому Сході досі тримає вартість Brent вище позначки у 100 доларів, а аналітики Goldman Sachs підвищили прогноз ціни на грудень до 90 доларів за барель.